РИА Новости Украина — Радиостанция Голос Столицы
В Украине за прошлый год правоохранительные органы открыли 97 уголовных производств против военных по подозрению в государственной измене. Это на 28% меньше, чем в 2016 году. Такие данные предоставили в Генеральной прокуратуре.
По данным Генпрокуратуры, в 2017 году закрыли восемь таких дел. А вот дезертирства за прошлый год на 9% больше. Ранее сообщалось, что таких дел было начато почти полтысячи.
Подробнее о причинах госизмены и дезертирства военных и как это можно предотвратить, в эфире радиостанции Голос Столицы рассказал генерал-майор запаса, экс-заместитель руководителя Службы безопасности Украины Виктор Ягун.
(текст публикуется на языке оригинала)
Хто частіше стає фігурантом таких справ і чому?
— В основному це люди, які якимось чином пов’язані або із окупованою територією, або з територією агресора. Тобто, вони або народилися там, або вчилися, або маютьтам родину, мають там ще якісь зв’язки. І на цьому і працюють російські спецслужби, перевербовуючи їх на свою сторону.
Це мається на увазі зрада?
— Так, зрада. У меншій мірі це те, що стосується матеріальної зацікавленості. Хоча і це так само не виключається.
Те, що статистика по справах з держзради зменшилася майже на 30% — гарний результат? І завдяки чому?
— В основному, справи, що припадають на 2014-2015 роки, стосувалися окупованої території. Це у першу чергу Крим, де значна кількість військовослужбовців перейшла на сторону агресора. І ті частини Донецької і Луганської області, які знаходяться так само під окупацією, де частина так само прийняла рішення щодо зради батьківщині. Вони були явно визначені, їх провина була на поверхні, і тому ці всі матеріали були в роботі у військовій прокуратурі.
Смотрите также: Появилось видео выступления Рубана в суде в Киеве
Зараз статистика зменшена не тому, що важче стало подібних злочинців виявити?
— Все у комплексі, розумієте. По-перше, ситуація змінилася. Вже немає такого ажіотажу, що всіх записували, в тому числі за тими ознаками, що я сказав. Тобто, зараз все ж таки йде більш системна робота. І я сподіваюся, що вже не буде таких якихось ляпсусів, що ми звинувачуємо в одному, а потім у кінці перекваліфіковуємо на якісь менші статті. Тому що найлегше прочитати фабулу ст. 111 і звинуватити в тому,що людина допомагає агресору, але це більш такий голослівний вислів, якщо немає беззаперечних доказів провини особи.
Наскільки часто спецслужбам вдається відстежити шпигунів? Та чи часто про це повідомляється публічно?
— От таких класичних, я не скажу, що багато. Вони є, вони в тому числі засуджені в минулому році. Якщо я не помиляюся, там була ситуація і по намаганню викрасти літак, і по передачі документів у Нацгвардії, тобто, були такі випадки, які справді можна кваліфікувати як класичні. Навіть якщо б не було бойових дій. Але в межах того, що у нас йдуть активні бойові дії, треба розуміти, що українські спецслужби працюють на випередження, і в тому числі не завжди безпечно показувати тих, кого викрили, або навіть тих, хто перейшов на роботу за формулою подвійного агента, або перевербовані. Це все ж таки гра. Тому не всі випадки можна показувати пресі.
Чи проводиться якась робота зараз по розтлумаченню військовим відповідальності за те, що вони й кому повідомляють, куди дзвонять, що можна розповідати рідним, фотографувати і викладати у соцмережах?
— Власне, це робота військової контррозвідки, на яку покладені обов’язки безпосереднього контакту з військовими частинами, і це найскладніша робота, тому що, крім того, що людина має бути в середовищі військових і отримати від них довіру, вона ж має і контролювати дії тих військовослужбовців. Беззаперечно, що інструктаж, у тому числі і поводження з військовою таємницею, і поводження себе в зоні бойових дій, і використання якихось сучасних гаджетів – все це в першу чергу безпека самої особи і тих людей, які навколо неї. Тобто, зараз професіоналізм військових все ж таки стає набагато вищий по порядку, ніж у 2014-2015 роках. Тому я сподіваюся, що все ж таки доходить до наших військовослужбовців. А певний курс є і у військових училищах, де готуються курсанти. Але не завжди те, що доводиться до відома, у примусовому порядку сприймається. Але на тлі нинішніх подій все ж таки оці небезпечні речі доходять до військовослужбовців набагато швидше.
Читайте также: Ты враг, я враг. О психологическом состоянии бойцов ВСУ
Наскільки доцільна заборона користування соцмережами українським солдатам, як вважаєте?
— Це важко сказати. Я би прийняв рішення не щодо заборони використання, а хоча б обмеження, бо є речі, які справді можуть видати військовослужбовця. І, як показує практика, це так і відбувається, тобто, і розшифрування свого перебування, і оточення, а це дуже небезпечно. Не у примусовому порядкуцього вимагати, але є такі моменти, які треба все ж таки вказувати.
Випадків дезертирства побільшало на 9%. Чи може дезертирство послужити причиною для звинувачення у держзраді?
— Все ж таки саме дезертирство – це процес дуже складний, і є там моменти, які можна буде вказувати, тому що є і факти переходу на сторону ворога, але треба у кожному індивідуальному випадку розбиратися. Тому що не завжди дезертирство, перехід на сторону ворога і просте запізнення у військову частину можна кваліфікувати за однією статтею. На мою думку, треба диференційовано підходити до таких моментів і надавати можливість відбувати покарання без кримінальної відповідальності. Коли людина буде відчувати,що до неї з розумінням поставилися, таких випадків стане значно менше. Але, в першу чергу, це все ж таки патріотичне виховання тих військовослужбовців, які перебувають в армії. Коли за примусом кличуть на військову службу, і людина не відчуває себе частиною того військового з'єднання, і немає військового психолога, який би з військовим працював на постійній основі, тоді такі випадки і відбуваються. Не тільки дезертирство, а і самогубства.
Читайте также — ТОП тем Украины: сложная реабилитация АТОшников, сортировка мусора
К слову, ведущий эксперт военных программ Центра Разумкова Алексей Мельник высказал мнение, что за секретностью военных документов часто кроется коррупция.
