РИА Новости Украина — Радиостанция Голос Столицы
Одно из главных событий, к которому было приковано максимальное количество внимания, — обмен заложниками, который состоялся 27 декабря. Велась работа в рамках трехсторонней группы и в рамках тематических подгрупп, но процесс постоянно затягивался и по разным причинам несколько раз срывался. По итогам Украине вернули 73 граждан, а 233 были возвращены в ОРДЛО.
Кроме того, по словам президента Петра Порошенка, главным достижением 2017-го было введение странами ЕС безвизового режима для украинцев. И не менее значимым, по мнению президента, является решение о завершении ратификации Соглашения об ассоциации с ЕС.
Главные достижения Украины за год и стоит ли нам рассчитывать на поддержку от западных партнеров, в эфире радиостанции Голос Столицы проанализировала политтехнолог Екатерина Одарченко.
(текст публикуется на языке оригинала)
Традиційне питання: три найбільші, на ваш погляд, перемоги і три поразки України в 2017 році?
— Складно говорити, тому що те, що для одного перемога, для іншого поразка. Це таке філософське, складне питання. Але якщо говорити про те, що дає нам можливості для зростання у цьому році, то, безумовно, це початок процесів деяких змін, в тому числі, початок так званої медичної реформи. Чи перемога це, чи поразка, складно відповісти. Це важливе рішення, безумовно, але чи буде новий Левіафан розподілення державних коштів на пацієнтів хорошою практикою, справедливою чи, навпаки, практикою несправедливою і корупційною, не можу зараз сказати, тому що процес тільки розпочався в Україні. Він є досить складний, але, безумовно, важливий. Якщо говорити про другий аспект – це, безумовно, перемога пана Трампа. Чи добре це для України? Знову ж таки, філософське питання. Можна розглядати і з однієї, і з другої сторони, але це нові можливості розвитку відносин з Республіканською партією, тому що історично у нас більш сильні відносини були саме з Демократичною партією, з пані Хіларі. У багатьох партійних структур, припустимо, у «Батьківщини» досить потужні зв'язки були зі штабом Хіларі, але не склалось. Зміна команди пана Трампа, яка відбулась протягом року — це теж можливість, тому що від таких русосимпатиків ми перейшли до команди таких русоспокійних, скажімо так, представників Білого дому. Цим скористалась Польща, запропонувавши нову бізнес-модель президенту Трампу, і він відвідав нашого західного партнера, що було лакмусовим папірцем про початок великої системної співпраці, можливо, торгової вигідної співпраці.
Якщо говорити про політичні процеси всередині, перемога – це відсутність появи нових системних політичних сил, тому що їх дуже багато створилось за цей рік, я не маю на увазі юридично, я маю на увазі по змісту. Багато політиків почали думати про нові поличні проекти, нові політичні сили, але Саакашвілі в даному випадку або проблема, або можливість, тому що, очевидно, що сам по собі «Рух нових сил» не є системоутворюючою партією, однак він ще раз нагадує, що протестні настрої у країні є значними, уже понад 20% публічно на соціологічних опитуваннях говорять про протест.
Поговоримо про знакову подію кінця 2017 року — обмін заручниками. Про другий етап вже ведеться мова? І переговорники, і представник президента в парламенті Ірина Луценко заявляють про досить позитивні очікування щодо цього.
— Відносно обміну полоненими, безумовно, це є позитивно. Безумовно, я не можу аналізувати це надто глибинно, тому що я спеціаліст по комунікаціям. Але якщо подивитись на цей процес в аспекті Мінська, чи є цей обмін найбільш важливим в аспекті мінських перемовин, то, на жаль, ні. І, на жаль, за цей рік у векторі виконання мінських перемовин ми не перейшли до якісно нового рівня діалогу. Спробую пояснити, чому. Дивіться, мінські домовленості, в цілому, первинно не надто вигідні Україні, тому що вони ставлять нас у патову ситуацію, бо від нас вимагають провести вибори, на яких, на жаль, по соціології не перемагають проукраїнські політичні сили.
Читайте также: Обмен пленными – луч света в конце тоннеля
Але поки це не основне в мінських угодах? Не ключове?
— Це не ключове, але це те, на що доведеться піти в разі припинення вогню. У принципі, виходячи з путінської стратегії, маю на увазі його образ миротворця, не виключено, що для нього такий сценарій теж буде вигідним, якщо Росія не буде суттєво економічно вкладатись у розвиток Донецької та Луганської області. Бо Захарченко, Плотницький не можуть вічно керувати.
От в Криму взяли несвідомих українських так званих державних діячів і в цілому зробили з них проросійських депутатів, які зараз працюють у місцевій думі, і т.д. Це питання глобально болюче, я абсолютно чітко розумію електоральні процеси, які там зараз відбуваються, і чітко бачу, що російські гроші в томуч ислі вкладаються у ряд українських політичних сил, що теж є певною небезпекою.
Вони представлені в парламенті?
— Ні, вони ще не представлені в парламенті, але у них позитивна динаміка зростання. РФ впливає такими гібридними методами, тому що 21 століття —це століття гібридних методів війни. От навіть, нещодавно, пан Рей, такий польський журналіст, робив розслідування з приводу фонду «Відкритий Діалог». Це був фонд, який займався начебто правозахисною діяльністю, але, по суті, у результатах цього розслідування, яке в Польщі і Європі мало дуже великий резонанс, вказано, що РФ лобіює свої бізнеси, свої інтереси в Польщі через такі інструменти. І в Україні вони теж доступні. Тому чи можна говорити про успіх мінських домовленостей з точки зору того, що вони переходять у певну активну фазу підтримки США. Ні, на жаль, не переходять, тому що Трамп їде до Польщі, а не до України. За цей рік ми не отримали ні з точки зору громадської дипломатії, ні з точки зору класичної дипломатії, чітких відповідей на те, чи західні партнери підтримають нас і чому, чи зростаємо ми економічно і т.д.
К слову, политолог Александр Антонюк считает, что коррупция в Украине процветает, а Порошенко только оправдывается.
