РИА Новости Украина — Радиостанция Голос Столицы
Минский формат переговоров остается единственным для урегулирования ситуации на Донбассе. Об этом заявила заместитель министра иностранных дел по вопросам евроинтеграции Елена Зеркаль. Она подчеркнула, что сейчас все заинтересованные страны поддерживают Минские переговоры, ведь другого подобного формата не существует.
В то же время, Зеркаль отметила, что в этом году более интенсивно работал формат с участием специального представителя Госдепа США по делам Украины Курта Волкера и помощника президента России Владислава Суркова.
Есть ли альтернатива минскому формату, и какое у него будущее спрогнозировал в эфире радиостанции Голос Столицы эксперт-международник, кандидат политических наук Владимир Кушниренко.
(текст публикуется на языке оригинала)
Чому в МЗС продовжують наполягати на тому, що мінський формат ефективний і тільки він може допомогти врегулювати конфлікт на сході?
— По-перше, зовнішньополітичне відомство, в порівнянні з дуже активними і спектрально-екстремальними політичними ігрищами в Україні, все ж таки повинно репрезентувати позицію держави в контексті точок зору інших держав. Через це виходить така ситуація, що ми можемо дуже багато говорити про мінський формат, але ж іншого варіанту поки немає. На цьому наполягають дуже потужні актори міжнародних відносин. Та ж сама Німеччина, звичайно, тому що вона виходить як арбітр в даному випадку. Вони сформували всю цю тканину, де вирішується проблема стосунків між регіонами сепаратистськими в Україні, Росією і Україною. Тим більше, що США також нічого не запропонували, вони також наполягли на тому, що мінський формат — це єдиний поки формат вирішення цієї проблеми. І переговори Волкера і Суркова — це певний фактор, який сприяє вирішенню проблеми в рамках мінського формату.
Це переговори Курта Волкера і Владислава Суркова в рамках мінського формату?
— Це як фактор, який впливає на ефективність на реалізацію цих мінських домовленостей. Тому що США виступили як підтримувач, а не як альтернатива. Це дуже важливо. Ще один момент. Зараз спостерігається певна конкуренція на Близькому Сході ЄС зі США, у питанні Єрусалиму, в питанні розв'язання палестино-ізраїльського конфлікту. Тобто ми бачимо, що не все так однозначно і в західному світі. Незважаючи на це, американці жодним чином зараз не пропонують нічого, крім такого формату, як спецпредставник, який улагоджує позиції. Він дає можливості більші, може детально щось обговорити поза цим нормандським форматом. Але ж це все сприяє рішенню проблеми в рамках мінських домовленостей. Просто іншого формату немає. І наше зовнішньополітичне відомство для того, щоб не лякати і не дуже вражати наших сусідів, ЄС, особливо ЄС, тому що вони були ініціатором нормандського формату і фактично під їх впливом сформувалися мінські домовленості, звичайно, воно не може виходити за межі реальності. Є така реальність. Ми можемо пропонувати альтернативні реальності, але живемо ми в цій реальності.
Читайте также: Граница Украины на биометрическом замке. Как это работает?
Взагалі якісь альтернативи розглядаються?
— Немає альтернатив. Я, чесно кажучи, не бачу. Мінські домовленості — це абсолютно стандартна форма вирішення подібних конфліктів, які виникали і в Африці, і на Близькому Сході. Звичайно, що там дуже багато нюансів, про які ми можемо сперечатися, говорити, але ж поки що вони не реалізовані. І дуже часто говорять, що вони не ефективні. Так їх же не почали реально в такому режимі незворотному і виконувати. Ми бачимо, що це все застопорилося поки що на лінії розмежування і обміні полоненими. Але ж там дуже багато позицій є. Коли ми кажемо: вони не ефективні, не ефективні в чому? Що вони не вирішують проблему? Але ж для того, щоб вони вирішували чи не вирішували проблему, треба ще їх якось здійснити, реалізувати. А потім подивитися, чи буде це реальним вирішенням проблеми, чи не буде.
Якщо немає альтернативи, чи можемо ми говорити, що мінський формат працює?
— Я сказав — немає альтернативи практично. Теоретично завжди можна придумати дуже багато нових моделей, які могли б вирішити. Поки на практиці немає їх. Це перше. Другий момент — ми бачимо, що якщо подивитися перелік мінських домовленостей, то ми застопорилися десь в першій частині. Тобто стосовно розмежування, лінії, спостерігачів, потім обміну полонених. Далі йде проблема найважливіша з приводу виборів і з приводу виведення військ з цієї території, і надання Україні можливості контролювати кордон східний. Тобто ми не можемо через це ще пройти. А потім вже амністування, створення народної міліції на тих територіях, які зараз знаходяться поза контролем Києва. Тобто ми бачимо, що насправді вони застопорилися через певні причини, які пов'язані з внутрішньополітичним життям як України, перш за все, так, до речі, і Росії. Тобто є комплекс проблем внутрішніх в контексті міждержавних стосунків України і Росії, які не дають можливості реалізовувати цей план. І Європа, я маю на увазі конкретно Німеччина і Франція, до речі, наполягає дуже жорстко на тому, що повинні бути реалізовані ці домовленості. Якщо вони не призведуть до певного ефекту і дійсно не буде нічого, тоді ми будемо говорити про те, що вони були неефективними. А зараз виходить така цікава ситуація: ми ще нічого, по суті, не зробили, але вже починається: от, ми повинні контролювати. Це перемовини. Це дипломатія. І для того, щоб якось виграти свою сторону, треба бути, до речі, дуже майстерним в цих дипломатичних іграх. І менше треба кричати всередині нашої країни, а більше створювати правильні моделі досягнення своєї мети. Це питання, до речі, до МЗС, дуже серйозне.
Нормандський формат. Поки що бачимо найбільшу активність Курта Волкера від США і помічника президента РФ Владислава Суркова. А в повноцінному форматі коли він відновиться?
— Це ж не нормандський формат. США не входять в нормандський формат. Є там дві країни європейські, Україна, РФ і сепаратистські регіони. США, виходячи з відчуття своєї світової позиції, намагаються на рівні спецпредставника, який допомагає в рамках нормандського формату досягти мінських домовленостей. Саме така модель. Тобто він допомагає. Він певними діями створює ситуації, які дають можливості запустити цей процес більш ефективно. Принаймні так декларується. Що насправді ми ж не сиділи там, не дивилися, свічку не тримали, про що Курт Волкер з Сурковим говорить. Є офіційна частина, те що нам дано, є дуже багато неофіційного — те, що переговорюються, до яких компромісів вони доходять і т.п. Звичайно, що ми можемо говорити про певні формальні речі, що дані спецпредставники існують для того, щоб покращити ситуацію в контексті реалізації мінських домовленостей.
Долучення до цього формату США наскільки реально?
— США, як ЄС, як всі серйозні актори міжнародних відносин, завжди зацікавлені бути учасником ефективного вирішення якогось конфлікту, тому що це додає певних репутаційних балів. І це дає можливість зрозуміти, хто приймає рішення, хто може контролювати, хто може вирішувати. Звичайно, що США зацікавлені якимось чином долучитися до цього процесу. Але ж у них є своя логіка, тому що вони, мабуть, зацікавлені також вирішити це так, щоб максимально балів дісталося їм, а не Німеччині, наприклад, або Франції. В рамках приєднання вони не гратимуть там першу скрипку, це зрозуміло.
Давайте уявимо, що не вирішиться ця проблема в нормандському форматі, не досягнуть цих мінських домовленостей і виникне нова потреба в вирішенні цієї кризи, США, мабуть, можуть запропонувати свою модель. І таке може бути. Можуть запропонувати, наприклад, США і Китай. Або наприклад варіант: США, РФ, Україна, без європейських країн. А може з європейськими країнами. Варіантів дуже багато. Просто США дуже обережні, ми повинні дивитися на їх дії. Вони обережно до цього ставляться, не дивлячись на епатажність і потужність нового президента США. В цьому питанні вони достатньо помірковані і достатньо обережні. У порівнянні з Єрусалимом — те, що виникло між ЄС і США, фактично, якийсь конфлікт міжнародний. Ми бачимо, які лунають погрози і т.п. в західному таборі. От в даному випадку США дуже обережно ставляться. Це може говорити про те, що вони поки що не бачать якоїсь іншої формули крім нормандських домовленостей, чи хочуть дочекатися, поки це все дійде до якогось логічного кінця. В позитивному чи негативному сенсі.
Ранее политолог Алексей Якубин заявлял, что закон о реинтеграции Донбасса остановит минский процесс.
А политолог Антон Финько отметил, что ЕС не одобрит отказ Украины от минских соглашений.
