РИА Новости Украина — Радиостанция Голос Столицы
По результатам октября 2017 года потребительские настроения в Украине улучшились — соответствующий индекс повысился на 3,6 пункта, до значения 62,6. Об этом свидетельствуют результаты исследования, проведенного GfK Ukraine.
За год — по сравнению с октябрем 2016 года — индекс потребнастроений повысился на 11 пунктов.
В предоставленных данных уточняется, что украинцы стали лучше оценивать свое материальное положение — соответствующий индекс вырос на 5 пунктов. Улучшились и экономические ожидания — индекс за месяц поднялся на 2,8 пункта.
Подробнее о том, что такое эпидемия потребительства и почему люди покупают ненужные вещи, в эфире радиостанции Голос Столицы рассказал немецкий психолог, финансист, экономист Ханс-Вольфф Граф.
(текст публикуется на языке оригинала)
Що таке епідемія споживацтва? Чи можна говорити, що вона зараз є в більшості країн світу, у тому числі, і в Україні? Наскільки велика ця загроза зараз для України?
— Ця хвороба — це насправді пандемія, яка поширюється по всьому світу. І є країни, в яких прояви хвороби вже набагато сильніші, ніж в Україні. Але Україна на гарному в лапках шляху. Тобто, ми наздоганяємо ті країни, в яких проблеми вже більші.
Але в нас є шанси змінити певним чином ситуацію?
— Ми маємо можливість, але лише тоді, якщо ми почнемо з самих себе. Тобто, почнемо самі розуміти причини, чому ми на це ведемося. Тому що держава і великі транснаціональні корпорації не мають жодного інтересу, щоб ситуація змінилася на краще. Тому що державі і великим компаніям, концернам ми потрібні як платники податків і як споживачі. І державі ще раз у чотири роки, щоб ми сходили на вибори.
Споживання як таке до якої сфери знань відноситься? До психології, до маркетингу, торгівлі, економіки, політики?
— Маркетинг став зараз насправді таким мистецтвом, яке користується інструментами психології. І це призвело до того, що сьогодні, згідно досліджень, лише 6% усіх покупок здійснюються дійсно за потребою. І у ці 6% входить оренда житла і життєво необхідні продукти. А всі інші 94% ми купляємо для того, щоб купити увагу і повагу інших людей, для того, щоб зробити собі життя більш комфортним, або ж це як заїдання або закуповування власних проблем.
Саме бажання споживати більше, ніж потрібно, закладено у людській природі? Чи сформовано все ж таки історичними, економічними, соціальними обставинами?
— Останнє. Тобто, сьогодні люди споживають не через природну потребу, а лише через потребу, яка їм нав'язана ззовні. Тобто, це така форма емоційно-інтелектуальної корупції. Раніше орієнтувалися на людей, які були найсильнішими, найрозумнішими. Зараз орієнтуються на тих, хто зможе найширше розкрити рота і найголосніше кричати. І психологія реклами приводить все більше до того, що ми за гроші, яких у нас немає, купуємо речі, які нам не потрібні, для того, щоб вразити людей, які нам насправді не важливі.
Тобто, людство все ж таки підсажується на психологію споживацтва і по суті хоче мати більше, ніж потрібно, чи варто розуміти, що це певний природний еволюційний процес? Чи потрібно з ним боротися?
— Але ж це не може бути природним, щоб ми проти нашої природної установки піклуватися про свою старість, піклуватися про свою сім'ю, ми боремося проти цієї установки. Ми йдемо проти свого природного покликання. І це ми, на жаль, робимо своєю психологією споживацтва. А діти, підлітки, молодь — вони звісно орієнтуються на старших людей. А більшість із тих, хто сьогодні є старшими, це покоління, яке було абсолютно зіпсоване споживанням, це покоління "зоряних війн" 80-х років.
До споживацтва в поганому сенсі цього слова схильні в основному люди із високим достатком? Бо люди з невеликими статками вимушені думати про те, аби витрачати ресурси раціонально?
— Ні, я бачу це по-іншому. Тому що, на жаль, наразі багато людей, які по вуха у боргах. Наприклад, людина каже: мені потрібна соціальна допомога від держави. Тобто, я не заробляю гроші самостійно. Але я при цьому вважаю, що все одно повинен заливати в себе кожного дня пляшку алкоголю і запивати цим своє розчарування. Таким чином, люди більше не можуть оцінити, що для них життєво необхідно. Тому що більшість людей сьогодні захоплюються не досягненнями, а поверхневим блиском. Люди, у яких найбільші комплекси неповноцінності, це ті люди, які для того, щоб їх хоча б якось побачили, фарбують волосся у синьо-зелено-червоно-жовтий колір і в усі точки шкіри, які доступні, втикають собі якісь шматки металу. Для них це дуже велике захоплення, коли вони бачать, що люди трошки дивно на них дивляться. І велика проблема в тому, що люди вже більше не слухають себе. Тобто, що їм насправді потрібно. І не оцінюють, а просто сліпо ведуться на посили реклами. Для прикладу, ви за 16 годин робочого дня чи то вдома, чи то на роботі, отримуєте 100 тисяч рекламних оголошень. Ви чуєте їх.
Якщо споживацтво є хворобою, чи може людина самостійно діагностувати і визнати її?
— Серед моїх клієнтів, а також пацієнтів я часто зустрічаюсь з такими випадками, що люди кажуть: так, я це в собі помічаю, тобто, у мене є ця манія купити. Але проблема в тому, що в той момент, коли людина купує, вона виключає мозок, тобто, вона не питає себе, чи мені це потрібно в той самий момент, і якщо цей механізм як монетку, перевернути, то можна досягти неймовірного успіху. Якщо взяти як приклад США, там жінки в середньому кожні 4-6 днів купляють собі який-небудь одяг. Але 35% всього одягу, який вони придбали, після купівлі ні разу не одягається.
Правильно розуміємо, що одна із складових пандемії споживання все-таки шопінг? Саме процес покупки є тією наркотичною складовою, який підштовхує робити це знову і знову?
— Так, ви праві, це, справді, як наркотики. Тобто, людина щось дозволяє собі для того, щоб цим зменшити своє розчарування, для того, щоб бути поміченою, побаченою, для того, щоб їй зробили який-небудь знак уваги, але не тому, що їй це потрібно. І приклад з наркотиками дуже гарний, тому що та людина, яка сама вважає себе достатньо компетентною, достатньо сильною, здатною щось досягти, їй не потрібні наркотики для того, щоб зіграти це перед іншими людьми.
Тобто, епідемія споживання лікується певною терапією заміщення? Чим заміщувати те задоволення, яке людина отримуватиме від того, що купує собі непотрібні речі?
— Для того, щоб знайти це заміщення, його потрібно бути готовим шукати. Заміщення можна знайти, наприклад, у музиці або в розмовах з друзями, які насправді несуть у собі сенс, або ж в акторському мистецтві. Тобто, заміщення знайти можна, лише треба бути готовим його шукати. Тобто, якщо я на емоційно-інтелектуальному рівні маю наповнення у своєму житті, у моєму житті настільки багато густини, то я і не буду шукати такого заміщаючого наркотику як споживання, тому що нічим іншим ця хвороба не є.
Нам пише слухач: "Хіба ж збільшений, навіть неприродно, попит — це не плюс для будь-якої економіки? Адже споживання — це поштовх для розвитку економіки, нові робочі місця". Тобто, якщо ми не будемо занадто споживати, це може вчинити негативний вплив на економіку?
— Найбільша проблема — це масова продукція, масове виробництво, яке з'явилось лише у 1930-1940 роках. Тобто, масове виробництво, з одного боку, має таку, здавалося б, перевагу у тому, що товари стають дешевшими, але у нього і є два дуже великих мінуси. Перше — це те, що ми нашу планету все більше обкрадаємо. Крім того, в рамках масової продукції ми виробляємо все більше сміття і все більше речей просто викидаємо. Лише уявіть собі, ми кожного дня викидаємо у Світовий океан 25 тисяч тон сміття, пластику, то можна собі уявити, що стається з нашою планетою, і особливо, що станеться з нею у 2100 році. У західній Європі ми за рік викидаємо 150 тисяч тон продуктів просто на смітник. 35% булочок, які печуть у пекарнях, вже під час випікання просто викидають. Чому? Тому що вони недостатньо великі, недостатньо гарні, вони не знайшли свою ідеальну форму, яку мали б знайти. І, з одного боку, від масової продукції, страждає якість, з іншого боку, через масову продукцію зникають малі і середні підприємства, зникає середній клас у державі. І це не може бути добре для держави, тому що саме цей середній клас, середній розмір забезпечує ідеї, патенти, розвиток, майбутнє держави.
Чи означає, що суспільство з низьким консьюмеризмом є більш відсталим?
— Ні, ця точка зору не має особливого сенсу, а можна на це подивитись так, що у тих суспільствах, у яких немає такого яскраво вираженого консьюмеризму, набагато інтенсивніші суспільні відносини один з одним, тобто, що їм не потрібно заміщати це консьюмеризмом і концентрувати свою увагу лише на ньому. Прекрасний приклад — мобільні телефони. Можливо, нам варто було б більше говорити з нашими дітьми, а не просто садити їх перед телевізором, тому що так зручніше, і щоб вони дивились який-небудь мультик.
Читайте также: Степанюк: почему в Украине вырастут цены на все
Як змінити ситуацію? Де знайти матеріали?
— Є моя книга "Корупція". У книзі є розділи, глави, наприклад, про те, як нерозумно ми використовуємо корисні копалини або про те, як ми піддаємось корупції споживацтва, тобто, це один з гарних шляхів, на мою думку. І моя проста порада — перед купівлею кожної речі задайте собі три наступні питання: чи мені це потрібно, чи я цього, дійсно, хочу і чи можу я собі це дозволити. І лише після того, як ви на всі три питання відповіли "так", лише тоді купуйте. Якщо хоча б на одне з них ви дали відповідь "ні", то тоді варто відмовитись від цієї покупки.
