РИА Новости Украина — Радиостанция Голос Столицы
На науку в этом году выделят более 6 млрд гривен — именно такая сумма предусмотрена в государственном бюджете-2018. Это на 30% больше, чем в прошлом году.
Существенно возросло финансирование Национальной академии наук — более 38%. А финансирование университетской науки увеличится на 12%.
Читайте также: Появилось новое доказательство демографического кризиса в стране
В каком состоянии украинская наука и достаточно денег выделили на 2018 год, рассказал экс-министр образования и науки, ректор Национального университета биоресурсов и природопользования Украины Станислав Николаенко в эфире радиостанции Голос Столицы.
(текст публикуется на языке оригинала)
Шість мільярдів – наскільки ця сума вагома для української науки в цілому?
— Так, звучить солідно шість мільярдів і якщо в гривнях. Я, до речі, коли веду переговори з іноземними партнерами, от недавно був в Пенсільванському університеті, і коли мене спитали, скільки у нас бюджет університету, я також сказав, що півмільярда, але не кажу, яких грошових одиниць, бо в нього півтора мільярда доларів, а в мене 500, там 480 мільйонів гривень. Якщо ці шість мільярдів поділити сьогодні в середньому 30 – це 200 мільйонів доларів, це виходить фінансування десь п’ятої частини середнього американського університету. Тобто цих коштів не те що недостатньо, це щоб підтримати в робочому стані наші приміщення, наших людей, які залишились і т.д. Я не звинувачую тут ні владу, нічого, але розумію, що сьогодні криза у нас економічна і те, що зростання таке відбулось, я радію за Національну академію наук. Там 38%, скажімо, я знаю, скільки приблизно медичній академії збільшили фінансування, бо у них в складі лікувальні інститути, а не тільки дослідницькі. А те, що по лінії МОН 12% — це тільки врахована інфляція. Тому, з одного боку, це радісно, з другого боку, якісного прориву при такому фінансуванні організувати не вдасться.
Ви згадували, що найсуттєвіше зросло фінансування Національної академії наук. Чому обрали саме цю установу?
— Справа в тому, що у нас збережена модель, коли провідну роль грають, перш за все, академічні, науково-дослідні інститути, університети – це по-старому концентруються більше на освітній політиці. І поступово, я думаю, ближнім часом буде прийнята постанова Кабміну про дослідницькі університети і більше буде переходити дослідництво, наука фундаментальна в тому числі, до університетів. Поки що більшість, я думаю, дві треті наукових співробітників сконцентровано в академічній сфері, і що б ми не говорили, потужність там більша, ніж в університетах. Я подивився зараз результати публікації за 2017 рік у міжнародних виданнях, то я бачу, що, скажімо, в рази більша кількість наукових статей у підрозділах академії наук.
Тобто це світова практика?
— Справа в тому, що в світі по-різному є, але, скажімо, якщо б ми говорили про США, то там є, дійсно, і технологічні дослідницькі університети, і центри, але більшість займається дослідництвом там в університетах. Наприклад, я в Канаді був недавно, там я дивився коледж і в ньому спеціальності близькі до нас, то фінансування агробіологічного сектору, агрономії, інженерії десь 65-70 мільйонів доларів має сьогодні цей факультет. І, в основному, я хочу сказати, багато дуже державних структур дають управліню сільського господарства, харчових технологій, якості безпеки, контролю, скажімо, за станом екології — 65 мільйонів, а помножити це сьогодні на 30, будете мати цифру, більшу, ніж сьогодні фінансується весь наш університет. Тому там різні є системи. Коли запитали у нашого видатного хірурга Миколи Амосова про стан медицини, він сказав «скільки відсотків ВВП йде на науку, на медицину, така і медицина». У нас сьогодні на науку, наскільки я розумію, десь приблизно менше 0,3% ВВП. Я коли працював міністром, це 2005-2007 роки, ми довели рівень фінансування десь 1,18%, з них десь 0,9% ВВП йшло з бюджету, 30-40% за рахунок бізнесу?, а сьогодні десь 0,28, 0,3. Тому я хочу сказати, що, в основному, мова йде про виживання.
Читайте также: Украина — колыбель мировой цивилизации и другие мифы
Якщо ми згадаємо 2017 рік, були хвилі скорочень працівників в наукових установах. Збільшення бюджету у цьому році дозволить уникнути цього?
— Я думаю, що ні. Я розумію, що це політика така, що підтримує сьогодні наших учителів, тому що ми розуміємо, якщо не підуть у вчителі кращі випускники шкіл, то ми не відтворимо інтелектуальний потенціал держави. Недавно міністр заявила, що вчителі будуть отримувати не менше 4 мінімальних споживчих бюджетів, здається, це 6800, не менше. Але ставка доцента менше, ніж буде ставка вчителя і навіть з накруткою за доктора наук, кандидата, доцента, першого наукового співробітника виходить, що зарплата вчителя з досвідом, зі стажем вищої категорії може бути вищою за наукового співробітника, а до нього треба йти 20-30 років. Тому це не сприятиме тому, що молодь буде йти в наукову сферу, затримуватись там і таке інше. Я думаю, що погасять борги за минулі роки, стабілізується ситуація і нам вдасться зупинити відтік молоді за кордон.
В західних країнах бізнес активно фінансує наукові розробки. Що заважає українській науці залучати до себе кошти з приватного сектору?
— Я думаю, абсолютно правильно ви поставили питання. Наприклад, один з університетів поставив для себе завдання — активніше набагато працювати з нашим бізнесом, і ми поставили для себе для себе завдання таке, одне із завдань, що на одну гривню бюджетних витрат ми повинні залучати хоча б ще одну гривню з приватного сектору і нам таке вдається. Ми за три роки десь із 46 копійок вже майже до 1 гривні підтягуємось. Я знаю, що багато класичних університетів до цього не дотягнулись, але, я знаю, що вони потужно працюють в цьому напрямку. КПІ працює краще, Криворізький технічний університет, в нього було вісім гривень на одну бюджетну, Дніпропетровська академія, інші. Тобто робота в цьому напрямку йде.
Але ми маємо настільки обшарпане, вибачте за вираз, і застаріле обладнання, що на наших кафедрах ми не побачимо ні наночастин, ні тунельних мікроскопів, ми не маємо сучасного обладнання, ми не можемо його ремонтувати. Воно одне на одне наслоюється і тоді маємо в результаті такі прикрі підсумки. Тому, я думаю, потрібно працювати з бізнесом, але тут ще одного не вистачає – бізнес потрібно зацікавити. Коли вдалось нам в комітеті з науки і освіти провести закон, що бізнес має право включати затрати на науку в свої валові витрати, тобто витрати на собівартість продукції по-старому і це працювало рік-два. Ми тоді 35-40 мільйонів залучили за один рік, а потім призупинили – криза. Повернутись слід до цього, щоб бізнес мав право зарплати спрямовувати на підготовку кадрів. Він не буде зараз з чистого прибутку фінансувати, тому що для великих технологічних проривів, для нових технологій потрібна дуже велика система. У нас, на жаль, ця система від ідеї до матеріалу не відпрацьована до кінця.
Ранее ученый Владимир Спиваковский заявил, что будущее украинской науки – светлое, но нужны деньги.
А директор департамента научно-технического развития Минобразования Дмитрий Чеберкус отметил, что деятельность научно-исследовательских институтов стала самоуправляемой.
