РИА Новости Украина – радиостанция Голос Столицы
Нардепы приняли закон, который требует перевести на государственный язык 75% вещания общенациональных и региональных телеканалов и 50% эфира местных телеканалов. Новостные программы должны быть на 75% украиноязычными.
Что касается остальных телепрограмм, то эфирные проекты будут засчитывать в украинскую квоту, если ведущий говорит на государственном языке. А вот если программа была записана, то тут все, в том числе и гости должны быть на украинском. Фильмы и передачи производства СССР, не на государственном языке, нужно титровать на украинском языке.
Читайте также: Квоты на язык, визы с РФ и отставки в Кабмине. Мнение Золотарева
Как решение Рады перевести передачи на украинский язык может сказаться на медиарынке спрогнозировал в эфире радиостанции Голос Столицы эксперт в сфере медиа, преподаватель института журналистики Александр Чекмышев.
(текст публикуется на языке оригинала)
Яким телеканалам тепер доведеться найбільш суттєво змінювати своє мовлення? Яким буде найважче з точки зору переформатування свого ефіру?
— Тут важко сказати наскільки важче, оскільки ми прекрасно розуміємо, що передовсім це торкається низки каналів, зокрема, телеканалу "Інтер", "Україна", "К1", "К2", "Ентерфільм". Але тут треба зауважити, чому я сказав в лапках слово "важче". Тому що телеканали "Інтер" і "Україна" — це доволі багаті канали. Тому в цьому сенсі закон можна розглядати, як певну допомогу, як певний стимул вкладати гроші у власний продакшн, робити перфектну україномовну продукцію і таким чином підвищувати свій рейтинг. Таким чином з одного боку можна говорити про істерики, що цим телеканалам буде складно на ринку, бо в них традиційно найбільше російськомовної продукції. Але тут є колосальний стимул зміцнювати свої позиції на ринку.
Чи порушує закон права мільйонів громадян України, для яких російська мова є рідною?
— Радіо — цей той формат, який гранично чесний, бо він не терпить якихось особливих дипломатичних зворотів. І тому тут треба справді говорити абсолютно відверто. Ці телеканали позиціонувалися не стільки як російськомовні, а як носії певних російських ідей, певних російських цінностей. І в цьому сенсі, якщо говорити терміном "важко", то в цьому сенсі вони, звичайно, опиняються в доволі скрутній ситуації. Однак коли вони говорять, що дбають про російську мову, як мову світову, то не повинні бути дві різні позиції, бо то вже, вибачайте, медичний термін. Коли ви говорите з одного боку, що треба захищати велику російську мову, світову мову, а з іншого боку, оперуєте категоріями Мовної хартії, яка захищає мови малих народів. То ви визначтеся, російська мова — це мова малого народу, чи російська мова — великого народу. Тому що, коли це мова караїмська, то таку мову держава повинна захищати всіма силами, щоб вона не зникла. Але очевидно, що колишній імперії і нинішній ще не трансформованій російській імперії, очевидно, навряд потрібно захищати десь свою мову. Але тут ще один парадокс, про який практично ніхто не говорить. Немає жодного відомого вченого-філолога, який би криком не кричав про те, що гине російська мова. Але гине не через те що її притісняють, а тому що навіть у контенті, медіа-контенті Росії якісного продукту з точки зору фонетики, з точки зору граматики, стосовно інших речей, які визначають якість мови, не більше 10-15%. Якщо говорити про український російськомовний сегмент, тут ще менше. Це не російська мова в класичному сенсі. Тому російська еталонна мова була в програми "Врємя" часів СРСР. І ми можемо по-різному до того ставитися. Російська мова тоді була справді еталонна.
А українська мова де еталонна за вашої точки зору?
— Україна — молода країна з точки зору державного утворення. І тому в Україні зараз ще досі тривають дискусії про правопис, ще досі тривають дискусії про написання окремих слів. І це абсолютно органічна ситуація. Але Росія — це колишня і нині недотрансформована імперія, де традиції мовні розвивалися десятиліттями і століттями. Тут ці ситуації цілком не можна порівнювати. Україна навіть в цьому сенсі, я не хочу залізати в такі дуже теоретичні історії, але значно ближча, наприклад, до Німеччини, де є багато різних регіональних варіантів німецької мови, і зараз існує ще одна проблема тому, що навіть мова колишньої ГДР дуже суттєво відрізняється від мови багатьох земель колишньої ФРН. То Україна в цьому сенсі значно ближча. Але в Росії це інше. Тому що там не просто існує ціла купа говорів, але навіть окремо відрізняють ці говори, якими традиційно говорили в Києві, на Півдні України, Херсонщині, Одещині тощо. Тому в цьому сенсі, як не парадоксально, цей закон спрямований як раз на захист російської мови. Це насправді не російська мова, тому каналам, які зацікавлені в розвитку якісного перфектного російськомовного продукту в рамках тих самих 25% на загальнонаціональному рівні, і 40% на регіональному, в них вистачить більше часу, більше ресурсів, щоб цей продукт справді був якісним.
Чи не обмежує це права російськомовних громадян України?
— Цей закон напряму захищає права російськомовних громадян, оскільки дає змогу їм отримувати російськомовну продукцію у чітких квотах, які перевищують відсоткове співвідношення українського і російського населення. Нагадаю, що ще до відомих подій, коли нас було, як то кажуть, 55 мільйонів, то російського населення було приблизно 11 мільйонів. Коли зараз в нас говорять, що нас 44-45 мільйонів, то зараз російського населення не більше семи мільйонів. Тобто в даному разі квота перевищує ту кількість російського населення, яка реально є в Україні. Тобто створюються певні преференції навпаки для російського населення отримувати якісний продукт.
Хто і як здійснюватиме моніторинг використання української мови?
— Традиційно це здійснювала Нацрада, хоча моя позиція, що все-таки це має здійснювати так би мовити, структури від індустрії, тобто журналістські, громадські організації, які займаються саме питаннями, проблемами якості контенту, професійних та етичних стандартів журналістики. І це той мав бути незалежний моніторинг, який давав би змогу просто регулятору, в даному разі, Нацраді, вже на основі абсолютно незалежних науково-обгрунтованих спостережень приймати ті чи інші рішення. В даному разі регулятор так чи інакше представляє, хочемо ми того, не хочемо, але державну позицію. Але в даному разі, коли ми говоримо про квотування, про визначення того, як дотримуються чи не дотримуються законодавства, на мою точку зору, тут потрібен незалежний гравець.
Якось зміниться сам продакшн контенту, коли багато контенту в Україні робилося і на наш, і на той ринок?
— Я думаю, що тут, знову ж таки, буде достатньо широкий маневр робити різноманітніші програми, додавати певних цікавинок, певного колориту. Я осмілюся привести певну аналогію, про це зараз теж багато згадують, коли почали дублювати інше кіно українською мовою, то перфектність українського перекладу як раз полягала в тому, що туди вносилися якісь цікаві речі, які, можливо, навіть не задумували автори. Коли частина аудиторії мультика чи частина публіки, частина персонажів говорили якимось певним суржиком, інші говорили іншими особливостями мовними. І це привносило особливі цікавинки, які справді були дуже гарно сприйняті українською аудиторією.
Главный редактор музыкального издания Comma.com.uа Сергей Кейн в эфире "ГС" прокомментировал, что квотирования украинской музыки недостаточно, нужно приводить в порядок всю музыкальную индустрию, иначе закон выглядит как популизм.
