РИА Новости Украина — Радиостанция Голос Столицы
Украина полностью прекратила электроснабжение неподконтрольной территории Луганской области. Об этом сообщил глава Национальной энергетической компании "Укрэнерго" Всеволод Ковальчук.
Как сообщается, решение о прекращении поставок электроэнергии было принято в связи с отсутствием оплаты за поставленную и потребленную на неподконтрольной территории электроэнергию.
Читайте также: Обрежем свет, газ и воду и… потеряем Донбасс. Опрос экспертов
Политические последствия подобного решения в эфире радиостанции Голос Столицы спрогнозировал политолог, директор Украинского института анализа и менеджмента политики Руслан Бортник.
(публикуется на языке оригинала)
Скільки для вас у цьому питанні політики, а скільки економіки?
— Я думаю, що тут 90% політики, а решта – економіка. Тому що, з одного боку, дійсно, існує величезна заборгованість, а з іншого боку, відсутня можливість оплатити ці кошти навіть при бажанні з боку споживачів на неконтрольованих територіях. Адже не працюють банківські установи, відсутні механізм, який мав бути створений відповідно до мінських угод стосовно фінансування цих банківських установ.
Відповідно, просто чисто технічно навіть немає можливості оплачувати цю електроенергію, і ми нічого не зробили насправді з українського боку, щоб ця можливість технічна була, щоби був якийсь порядок можливого взаєморозрахунку. Все ж таки, підприємства наші функціонували там до останнього, в крайньому разі, часу, і методики розрахунків були при бажанні.
Тому тут є чиста політика, на мою думку, це рішення передусім пов’язане з як раз з блокадою, з наслідками блокади, з наслідками так званої націоналізації наших підприємств на цих територіях, які як раз споживали ключову частину електроенергії. І ми втратили над ними контроль, немає вже сенсу постачати цю електроенергію.
Наслідки будуть передусім також політичні. Про економічні, соціальні, про наслідки в рамках мінських угод ми вже одного разу говорили, і говорили про те, що все це обернеться насправді дуже поганими для України наслідками.
Але я хочу сьогодні вашу увагу звернути лише на один наслідок, про який ми взагалі майже не говоримо, але він також є ключовим сьогодні. Це наслідок цієї блокади, наслідок з постачанням електроенергії на неконтрольовані території. Ми насправді дозволяємо Росії легітимізувати свою присутність на тих територіях. Адже Росія під виглядом гуманітарної допомоги, вчиняє свої поставки на ці території, вчиняє поставки своїх товарів і послуг, визнала документи, які видаються так званими органами влади цих територій. Тобто, фактично, легалізується, легалізує свою присутність на цих територіях. Вона там і раніше була, безумовно, але не могла офіційно функціонувати, ця російська присутність на тих територіях. А сьогодні нашими руками Росія легалізується на тих територіях.
Більше того, при підтримці навіть, можливо, частини міжнародного співтовариства, яке не хоче мати кризи гуманітарної на цих територіях.
Чи можна констатувати той факт, що таким чином влада фактично відмовилась від неконтрольованих територій?
— Де-факто – так. І де-факто ці території повторюють долю і Кримського півострову.
Але розумієте, ми чудово і так розуміємо, з точки зору навіть патріотичної, що ми їх не контролюємо, ці території. Але справа в тому, що економічні інструменти, те ж саме електроенергетичний інструмент, все ж таки був інструментом нашої присутності і нашого впливу. А так ми не тільки відмовилися від цих територій, від них відмовилися давніше, мені здається, а відмовилися від нашої присутності і можливості впливу, можливості реінтеграції цих території в склад України в майбутньому.
Безумовно, громадська думка стосовно України і на Донбасі, і в Криму після таких дій погіршується. Безумовно, ці ринки, які ми контролювали, вони захоплюються російськими підприємствами, російською економікою, і таким чином ми насправді підігруємо Росії з можливістю вирішити внутрішню кризу шляхом збільшення попиту на російські товари, російські послуги. Профіцит в електричній системі Росії також великий. І для неї не буде великою проблемою покрити ці витрати.
Крім того, всі ці витрати, постачання на ці території буде лягати номінально юридично на наші плечі. Адже Росія буде, я впевнений, що вона буде виставляти рахунки по електроенергії, так само, як вона це робить по газу, Україні в міжнародних судах, причому звинувачуючи нас в умисному створенні гуманітарної кризи на цих територіях, в міждержавних стосунках. Всі ці рахунки нікуди не зникнуть, і будуть виставлятися Україні, адже з формально-юридичної точки зору це є наша територія, ми несемо за неї відповідальність в тій чи іншій мірі.
Ще в 2015 році Кабмін зобов’язав ЛЕО, яке входить до групи компаній "Енергетичний стандарт" Костянтина Григоришина, постачати електроенергію саме на непідконтрольну територію. Наприкінці січня цього року ЛЕО зверталося до Кабміну з проханням скасувати це зобов'язання. І ми маємо виконання цього прохання.
— Дивіться, як раніше функціонувала ця економічна схема. Умовно кажучи, постачалася електроенергія на неконтрольовані території, переважно яка споживалася, ця електроенергія підприємствами. Підприємства виробляли якісь товари чи послуги, переважно товари, добували вугілля, добували руду, виробляли якусь продукцію для металургії і постачали цю продукцію переважно на українську територію. От на українській території, фактично, взаємозалік і сплата податків в Україні.
Тобто за електроенергію насправді не платиться з осені 2014 року, вже 2,5 роки. І гостро це питання лише нещодавно постало. Постало воно в зв’язку з тим, що ми втратили контроль над нашими підприємствами на неконтрольованих територіях.
Звичайно, можна оцінювати цю ситуацію ще як елемент такої, знаєте, внутрішньополітичної української підкилимної боротьби. Але я думаю, що це насправді лише додатковий фактор. Ключовим фактором як раз стала блокада, спочатку неофіційна, потім офіційна, потім націоналізація так звана наших підприємств. І зрештою логіка, сенс постачання електроенергії на ці території, пропала ця логіка.
А от з гуманітарною складовою, політичною складовою в нас якось не дуже рахуються.
Чи може цей крок уряду якось загострити переговорний процес?
— Традиційно програємо дипломатично. Тому що я вже пояснював, з одного боку, Росія легалізує свою приступність, з іншого боку, вона одразу ж звинувачує Україну в створенні гуманітарної кризи, а до цього дуже чутливі наші в тому числі і західні партнери.
А електроенергія – це не лише підприємства. Це і, вибачте, і комунальні органи, це і постачання води, всі гуманітарні речі. Інформаційно ми підставляємося під атаку, під тиск і під звинувачення в створенні гуманітарної кризи на цих територіях. Тому ми програємо.
Ми програємо в рамках мінських угод безумовно. Тому що це такий елемент, що дозволить Україну атакувати. І ми не забуваємо, що наслідки можуть бути економічні і для нас, адже, наприклад, вода, яка постачається для Маріуполя, канали постачання проходять через Донецьк, через Слав’янськ. Частина мереж маріупольських проходила також через ці території. І хоча, безумовно, через ті території вона проходить транзитом, тобто з українських територій, але все це може створювати проблеми на контрольованій Україною частині цих територій.
В будь-якому разі, це елемент кризи. Розумієте, з юридичної точки зору, навіть з економічної, ми, можливо, праві. Але для того, щоб бути повністю правими і зрозумілими для світу, ми мали б спочатку запропонувати механізм оплати за нашу електроенергію тим споживачам на неконтрольованих територіях, і після того, в разі, якщо вони б його відкинули, тобто ми могли б вимкнути рубильник. А зараз ми зробили це неправильно, ми просто програємо інформаційну і дипломатичну війну, програємо війну за голови людей, які живуть на три територіях.
Напомним, генеральный директор Центра исследований энергетики Александр Харченко заявил в эфире Голоса Столицы, что неподконтрольные территории Донбасса будут обеспечены светом за счет своих мощностей или помощи России.
Ранее корреспондент "КП в Украине" Артем Маслаков заявил в эфире радиостанции Голос Столицы, что между отключением света в неподконтрольному Луганску и автономным включением прошло всего пару часов, когда люди спали.
