РИА Новости Укриана — радиостанция Голос Столицы
Кабмин утвердил новую процедуру аттестации всевозможных Научно-исследовательские институты. Теперь оценивать деятельность научных учреждений будут независимые экспертные группы.
Раньше этим занимались министерства и президиумы Академии наук. По итогам оценки научные учреждения разделят на четыре группы.
Подробности нового порядка аттестации научных учреждений прокомментировал в эфире радиостанции Голос Столицы директор департамента научно-технического развития Минобразования Дмитрий Чеберкус.
(текст публикуется на языке оригинала)
Перш ніж запроваджувати нову процедуру атестації науково-дослідницьких інститутів, необхідно розуміти, яка кількість науково-дослідницьких інститутів в Україні є? В чому різниця між рівнями їхньої акредитації?
— Сьогодні в Україні за нашими оцінками знаходиться більше однієї тисячі наукових установ різного масштабу. Це і академічні установи, і установи, які знаходяться при міністерствах, а також ті, що знаходяться у формі державних підприємств, тобто ті установи, які колись були приватизовані.
Від чого буде залежати ця оцінка? Це буде по напрямках діяльності, по якості цієї діяльності?
— Я хотів просто описати передумови прийняття цього документу. Півтора роки тому набув чинності новий закон про наукову діяльність. Одним з ключових постулатів цього закону було зменшення щоденного втручання держави і державних органів у поточну діяльність науковців і наукових установ. Це так званий принцип академічної самоврядності, тобто право самостійно визначати напрями дослідження і проводити такі дослідження. І в цьому є сенс. Але за правом автономії та самостійності наукові установи, які використовують переважно бюджетні кошти, вони повинні мати і відповідальність за невиправдання такої довіри, адже платники податків в особі держави вимагали, щоб бюджетні кошти на науку витрачались максимально ефективно і результати були інакшими. І саме механізмом підтвердження такої суспільної довіри до бюджетної є державної атестації, під час якої має бути оцінено все, що вони зробили за звітний період, тобто за п'ять років і тут ви абсолютно праві.
Читайте также: Гаврилечко: Кабмин хоронит фундаментальную науку
Оцінюватись як накопичений науковий потенціал, як одержані за цей період наукові результати, а за напрямами, звісно, установи будуть поділятись, бо не можна в рамках однієї і тієї ж самої групи порівнювати установи гуманітарного чи медичні наукові установи з фізиками чи хіміками. І ось тут цікаво, що за минулим порядком атестація наукових установ проводилась, дійсно, за галузевим принципом, тобто міністерства, які розподіляли кошти на зазначені установи, самі ж атестували ці установи, тобто так званий принцип, коли бджоли не будуть боротись проти меду і за допомогою, і на підставі пропозицій іноземних експертів. Це в першу чергу європейські експерти і наші громадські активісти. І були сформовані такі принципи в новому законі і було закладено в цей порядок, тобто міністерство координує здійснення атестації, але тут йде також розподіл повноважень і прав. Міністерство не приймає рішень щодо закриття, реорганізації, ліквідації, зменшення фінансування чи, навпаки, збільшення, бо чомусь у нас сьогодні такий імператив, щоб скоротити науку, бо вона неефективна. Навпаки, механізм, який є ефективним і легітимним, навпаки, ефективний в наукових установах, які на сьогодні в Україні, в принципі, можна знайти, можна показати. Їм він дасть змогу довести, що вони ефективні і що вони мають право на фінансування і вони мають право на збільшення цього фінансування і результатами цієї атестації мають користуватись саме міністерства і Академія наук.
Якщо ми говоримо про оцінку рівня, припустимо, технічних науково-дослідницьких інститутів, на що, перш за все, треба звертати увагу — на теоретичні речі чи на практичні?
— Тут ви привели два приклади критеріїв оцінки, які для різних речей застосовуються. Якщо ми говоримо про практичні результати, це дійсно патенти, ліцензії, це тематика так званих держдоговірних робіт, коли наукова установа виконує роботи на замовлення заводів, інших підприємств. А якщо ми говоримо про фундаментальні дослідження, то вони в першу чергу оцінюються за результатами наукових публікацій. При тому не публікацій, які зроблені в власному віснику, що друкується на поверсі вище, ніж наукові відділи розміщені, а в світових наукових виданнях, що визнані. Це так звані видання, що входить до визнаних наукових баз даних і там де науковці цитуються, цитують один одного. Тобто визнають досягнення своїх колег.
Якщо експертна група вирішує, що науковий заклад працює неефективно, його закривають, скорочують кількість наукових співробітників, або просто фактично залишають на самоокупність?
— Порядок цього не регулюють, це визначає закон. В законі сказано, що за результатами атестації може бути прийнято рішення аж до закриття такої установи, чи реорганізації, чи проведення зміни керівництва цієї установи, чи навпаки, збільшення фінансування, якщо результати будуть позитивними.
Хто має відповідне рішення приймати?
— Не міністерство, а орган управління. Тобто для галузевих наукових установ це міністерства, Мінінфраструктури, МОЗ. Для академічних установ — президії Академії наук.
Также свое мнение об инициативе переаттестации НИИ выразила соучредитель проекта Brain&Ukraine, радиоведущая Мириам Драгина.
Есть ли в украинском обществе запрос на науку?
— Запроса большого, вообще широкой аудитории нет. От государства сказать что полностью нет, невозможно. У нас все-таки действует несколько программ, например, программа "Горизонт 2020", это международная европейская программа, которая заключается в том, чтобы поддерживать научные группы из ученых из разных стран, и Украина входит в эту программу с 2014 года, и её лоббировали в Минобразования. Так что сказать, что полностью запроса нет, я не могу. Тем более, если мы говорим об обществе. Ученые тоже являются его частью и у нас ученых много и они работают над своими исследованиями. Другое дело, что это непопулярная тема и у нас в топе тем шоу-бизнес и политика. Что конечно отражает отсутствие ценностей определенных во все времена государства, которые вкладывали в науку, и общества, которые ею интересовались, интересовались талантами, были наиболее сильными. Как это показывает, например, двадцатый век, когда Штаты и Израиль стали приглашать умы и до сих пор это делают.
Эта программа "Горизонт 2020", она все запросы ученых покрывает? Насколько она эффективна?
— Есть момент, у нас отсутствует экосистема, в рамках которой могли бы существовать те или иные проекты, потому что с одной стороны она дает возможности. Нужно заполнить заявку и объединиться в рабочую группу с той или иной европейской страной — Италией или Германией, например, и делать свой эксперимент. А с другой стороны, наши зарплаты, минимальные зарплаты, зарплаты ученых, отсутствие материальной базы, не дают возможности проводить многие эксперименты. Если они предполагаются на территории Украины, то соответственно они невозможны не потому, что нет денег на эксперимент, а потому что нет экосистемы. Есть большие проблемы с авторским правом, потому что об этом у нас никто не заботится, много плагиата и так далее. И это решение может быть только комплексным. Вот наша конференция, которая будет 2 сентября, Brain&Ukraine, в Киеве в течение одного дня, она на то и нацелена, чтобы намного больше сказать о проблемах науки и если мы начнем уделять внимание, то будет и решение тоже, потому что закон о науке принят, есть Нацсовет и будут созданы рабочие экспертные группы, которые будут помогать соблюдать этот закон и поддерживать те или иные решения.
Читайте также: Наука и жизнь. Ученые готовы выразить недоверие власти
Как за рубежом работают эти научно-исследовательские институты? Помимо государственного финансирования есть еще например программы по финансированию со стороны крупного бизнеса?
— Есть на разных уровнях, но очень маленькое сотрудничество. Опять же, потому что наука — это непопулярно. Есть опаска не помогать. Нет уверенности, что все получится, что эти эксперименты кому-то нужны. Хотя при этом по лабораториям рыщут представители Китая и разных других стран, и скупают патенты. Фармацевты — да, поддерживают разработки, впрочем как по всему миру. В принципе, фундаментальная наука, большие исследования, бизнес не может поддерживать такие исследования. Это огромные деньги и даже государство не может, это кооперация государства, бизнеса, краудфандинга даже, и США например, или европейские страны, вкладывают в исследования сообща, потому что это огромные разработки. Если мы говорим о прикладной науке, то в принципе бизнес способен на то, чтобы её поддержать. Другое дело, чтобы показать их, чтобы бизнес о них узнал.
Насколько ученые следят за повесткой дня и за тем, что может заинтересовать как бизнес, так и людей?
— У нас есть разработки, которые покупают иностранные инвесторы, вкладывают в них или покупают патенты. Например, у нас созданы линзы Френеля. Это линзы которые лечат косоглазие у деток до пяти лет. У нас будет экспозиция изобретений тоже, там можно будет посмотреть. У нас делают фазограф, у нас делают кардиомониторы, потрясающие разработки. Делают лекарства, аналогов которым нет, или есть, но они намного дороже. И это все очень полезно для людей здесь и сейчас. У нас придумали аналог "Целоксу". Это некий порошок, он называется "Кровоспас", который останавливает кровь. И он намного дешевле, чем "Целокс", и сейчас, в условиях войны в Украине, он помогает. И он уже принят, производится и продается. Теоретической наукой, конечно, у нас занимаются. Но Украина, например, производит спутники и у нас полный цикл ракетостроения и мы продаем эти спутники по всему миру. Другое дело, что у нас нет космодрома и мы не запускаем ракеты в космос, но спутники мы производим. У нас их покупают.
