РИА Новости Украина — радиостанция "Голос столицы"
В Парке Вечной Славы в Киеве неизвестные во второй раз залили цементом Вечный огонь. Более того, посередине монумента неизвестные вандалы поставили крест.
Инцидент произошел ночью 20 ноября. Сейчас следователи устанавливают все обстоятельства и лиц, причастных к акту вандализма.
Почему такие случаи происходят все чаще эфире радиостанции Голос Столицы пояснил политолог Алексей Якубин.
(текст публикуется на языке оригинала)
Чим можна пояснити таке намагання залити вічний вогонь бетоном?
— Насправді, я думаю, що це символічний акт, який пов'язаний зі спробою повністю зруйнувати функціонування цього місця пам’яті, який є у в Парку Перемоги. Грубо кажучи, це спроба зруйнувати взагалі цей пам’ятник і показати своєрідну неповагу до цих символів, які там є. Це показник того, що, на жаль, у нас в цьому сенсі зараз є певне нормативне порушення відношення до цього місця пам’яті, який функціонує.
Фактор безкарності вплинув на те, що вандали не спинилися, адже після минулого випадку не було ніяких покарань?
— Очевидно. Мене взагалі дивує ця ситуація з вічним вогнем, тому що це, в принципі, пам’ятник знаходиться в центрі міста. Він є достатньо чітко фіксованим, тобто, наскільки я розумію, він знаходиться в перетині охоронних структур, і тому дуже дивно, що повторюються постійно ці речі з вічним вогнем. Ми можемо пригадати, що це не перші випадки. Згадайте, колись на ньому намагались смажити яєчню, тобто відбувались вже певні інциденти. Мені взагалі дивує, чому до цього часу не було зроблено висновків з цієї ситуації і чому не було посилено відеоспостереження або інші засоби контролю, які є в наявності, тим паче, що в нас дуже багато говориться про те, що в місті засоби контролю, відеоспостереження будуть одним із ключових способів для того, щоб спостерігати за вулицею. На жаль, ми бачимо, що в контексті вічного вогню це не відбувається, і це насправді, я думаю, в тому числі, може бути пов’язано, скажімо так, з несвідомим, якоюсь дивною неуважністю з боку влади.
Чому потерпає меморіал Вічного вогню?
— Я думаю, це пов’язано з тим, що останніми роками у нас взагалі спостерігається девальвація ідеї Перемоги, в тому числі, викликана ініціативами суто національної пам’яті. А з цією девальвацією відбувається девальвація або спроба з боку влади більш в такому нігілістичному сенсі відноситись і до місць, пов’язаних з ідеєю перемоги. На жаль, деякі політичні сили підігрують цьому процесу, тобто в той час, коли, наприклад, в Києві частина вулиць перейменовують, перейменовують вулиці, які називались іменами радянських генералів, учасників Великої вітчизняної війни, справді це просто провокує порушення такого символічного порядку, провокує окремі групи робити те, що вони роблять. Вони бачать, що якщо влада ініціює девальвацію цих ідей, чому б і не робити ці речі з бетоном, і спробу взагалі зруйнувати пам’ятник.
Читайте также — Ивано-Франковск: вандализм в лифтах доводит до больших бед
Їх думка така: якщо проводити декомунізацію, то до кінця?
— Принаймні, я думаю, якщо їх піймають, то вони будуть це так намагатись пояснювати, але парадокс полягає в тому, що якщо ми почнемо навіть закони про декомунізацію, там про Другу вітчизняну або Другу світову якраз не йдеться, тобто вона винесена за дужки цих законів. Але, на жаль, ми бачимо, що політики свідомо намагаються ці речі ототожнювати. Зміна відношення до Другої світової війни зрештою веде до того, що ми бачимо Велику вітчизняну, ми бачимо і зміну відношень до місць пам’яті. Це не секрет. На минулому тижні ВР прийняла зміни до закону, де учасники Великої вітчизняної війни їх назвали "учасниками Другої світової війни", тобто спроба змінити термін. За цим терміном насправді йде спроба змінити політику відношення і до місць пам’яті, і до людей, які були задіяні в цьому процесі.
Це роблять окремі політичні сили, в основному, праворадикальні?
— Так, в основному, праворадикальні, але не є секретом, що частково влада підігрує цим процесам. Наприклад, якщо ми говоримо про Київ, то на рівні Київради ми бачимо не перший раз, коли відбувались схожі тенденції, коли Київрада ініціювала такі речі, наприклад, перейменування вулиць, які були названі на честь генералів Другої світової, Великої вітчизняної війни, тобто, на жаль, на рівні Київської влади теж є таке певне, на мою думку, замовчування, не дуже позитивне відношення до захисту саме пам’ятників, пов’язаних з Великою вітчизняною або Другою світовою війною.
Що ви скажете в цілому про географію? Це намагання збурити суспільство чи це говорить про напруження суспільства?
— Я не думаю, що це веде до примирення суспільства, навпаки, звісно, посилюють конфлікт в суспільстві. Ми вже чули цю ініціативу — відмова від поняття "Друга світова війна". Наприклад, в парламенті були заяви того ж Опоблоку, що вони реєстрували навіть… про те, що вони будуть в подальшому оскаржувати ці речі, щоб повернутись до поняття "Велика вітчизняна війна". У суспільстві самому не викликає, скажімо так, згортання, навпаки, це викликає, скоріше, роз’єднання. Ми знаємо, що частина праворадикальних політиків і партій, які діють в парламенті, вони саме на основі таких конфліктів символічного порядку, вони для себе отримують окремі дивіденди і, на жаль, це стосується і місцевих органів влади, і це стосується парламенту. Тобто є частина політиків, які замість того, щоб вирішити соціально-економічні проблеми, вони займаються, скоріше, такою символічною політикою, але, на жаль, ми бачимо, що це провокує окремі групи подібним чином, хуліганським чином вчиняти щодо вже існуючих місць пам’яті.
Якби це сталось у Львові? Як би це подавалось, якою була б реакція?
— У тім вся справа, що, на жаль, у нас з цими декомунізаційними речами сталась така ситуація, коли з водою вилили немовля, тобто змішаючи все в купу, політизувавши ці питання пам’яті, ми тепер бачимо ситуацію, коли, на жаль, деякі групи просто прикриваються формально нібито такими на повірку патріотичними, а насправді квазіпатріотичними речами, можуть просто напросто руйнувати пам’ятки без будь-яких консультацій, порад з місцевими мешканцями. Тобто у Львові теж спостерігається схожа ситуація, згадайте, там теж були випадки, пов’язані з меморіалами Великої вітчизняної або Другої світової, коли там збивали зображення з радянськими орденами, тобто там теж були з цим проблеми.
Читайте также — Якубин: вандализм в Хмельницкой области – итог декоммунизации
Як ці ситуації відіграються на іміджі поліції?
— Насправді це в черговий раз нам показує, що поліція у нас, по-перше, не діє, коли потрібно діяти, по-друге, якщо ми говоримо про вічний вогонь, це не перший випадок, тобто там достатньо часто високий рівень таких вандалістських речей, і мене до цього часу ще дивує, що там немає охорони постійної, постійнодіючої, немає відеоспостереження. Більше того, вічний вогонь недалеко знаходиться від музею Голодомору, тобто насправді ці вандальні речі – це означає, що у нас ключові пам’ятники, державні пам’ятники насправді незахищені, тобто будь-хто може прийти і вчиняти, тобто в контексті поліції це показник того, що поліція не працює потрібним чином і на рівні Києва ми спостерігаємо. Плюс я не виключаю певну політизацію цих речей, тому що дуже дивно, що до цього часу люди, які були задіяні в цьому процесі руйнування моделізації пам’ятника, що до цього часу не знайшли.
К слову, ранее политолог Алексей Якубин заявлял, что украинцы в основном не оценили декоммунизацию положительно, а воспринимают ее как идею, насаждаемую сверху.
