РИА Новости Украина – Радиостанция Голос Столицы
"Укртрансгаз" открывает таможенный склад газа. Его создали на базе десяти газохранилищ. Именно в нем иностранные компании смогут хранить газ на территории Украины в течение 2,5 лет без уплаты таможенных сборов при дальнейшей транспортировке природного газа по территории Украины.
Тему строительства таможенного склада прокомментировал в эфире радиостанции Голос Столицы член Наблюдательного совета Института энергетических стратегий Юрий Корольчук.
(текст публикуется на языке оригинала)
З якою метою створюють митний склад газу?
– Насправді він створюється на базі підземних сховищ України, які функціонують на даний момент, і ніяких інвестицій для цього не було задіяно. Тобто це фактично юридична реалізація можливості українським трейдерам і закордонним трейдерам газу, компаніям, які можуть та хочуть продавати газ, завезти цей газ в Україну чи з ЄС, чи з Росії, наприклад, чи з інших країн, закачати його в підземні сховища та зберігати до наступного продажу клієнтам.
Особливістю цього рішення є те, що фактично трейдер, тобто компанія, яка продає газ, вона може зберігати майже три роки газ без виплати митного оформлення в український бюджет. Тобто фактично це будуть певні втрати для бюджету.
Тому що, наприклад, якщо завезеться чи два, чи три мільярди кубометрів газу, то відповідно, ці суми, якщо там вартість буде газу 200 мільйонів доларів, наприклад, тобто це три мільярди кубометрів – це 600 мільйонів доларів, то відповідно сума митного оформлення буде не сплачена.
Умовно кажучи, десь 100 мільйонів доларів український бюджет не побачить протягом трьох років. Це якщо говорити про певний обсяг. Це один мінус такий суттєвий цього проекту, який почав реалізовуватися. Плюсом можна назвати те, що це один з перших кроків до створення, спроби створення хабу на території України, те, що ми часто чули, ще за часів колишнього президента Віктора Януковича, потім пізніше цю ідею підхопили вже зараз, але не можуть реалізувати.
І на перший погляд таке лояльне ставлення до іноземних трейдерів, воно повинно їх підштовхнути до того, щоб зберігати газ в Україні і працювати з Україною. І ми бачили в минулому році, що було підписання контракту з французькою компанією Gaz de France про те, щоб зберігати газ в підземних сховищах. Але цього так і не було зроблено. Тобто жодного кубометру газу компанія не закачала.
В принципі, їм не вигідно. Треба витратити кошти, щоб прокачати цей газ в Україну, зберегти, заплатити митне оформлення в тому числі, і тільки потім його продавати. І невідомо, яка ціна буде на той момент в Україні та чи буде покупець. Тому скоріше за все цей плюс, про який я кажу, він плавно перетікає, як то кажуть, в мінус. Мінус, це так, іронічно, але й серйозно.
Чи бачить влада, на вашу думку, якусь більш далеку перспективу?
– Насправді, це рішення може частково підготувати ґрунт для того, щоб іноземні компанії, які в майбутньому можуть бути створені, з якими в майбутньому Україна може створити спільні підприємства по управлінню магістральними газопроводами, і по управлінню підземними сховищами, вони відповідно, зможуть використовувати цю компанію для того, щоб завозити газ з Європи. Але це буде як фірма-посередник.
Тобто це не буде українська компанія, це не буде "Нафтогаз України" чи "Укртрансгаз", це буде компанія-посередник європейський. От вона зможе зберігати цей газ вже в підземних сховищах. І це така певна підготовка ґрунту до цього.
Але, знову ж таки, вигода України в цьому дуже сумнівна. Тому що ми не отримаємо додаткових коштів, ми не отримаємо заробітку. Це, фактично, знову ж таки, отримає компанія-посередник, прибуток від цього. Технічно реалізувати це буде дуже просто. І ще з таких зауважень до цього проекту можна сказати, що, на жаль, в контексті зменшення транзиту російського газу в перспективі через Україну, про те, що ми чуємо вже прямі заяви і Володимира Гройсмана, і Петра Порошенка, і від Андрія Коболєва про те, що треба боротися проти "Північного потоку-2", проти "Турецького потоку", що це завдасть шкоди, збитків українському бюджету та ГТС.
Коли скоротиться транзит, перспектива такого використання підземних сховищ в Україні суттєво скоротиться. Тому я б так сказав, що це і запізніле частково вже рішення. Це як варіант, знаєте, як певна спроба вирішити проблему з транзитом. Тобто зацікавити ті європейські компанії, щоб вони прийшли, створили все-таки спільне підприємство з Україною, домовилися з Росією, з "Газпромом".
Тобто не ми, знову ж таки, не Україна, а вони будуть домовлятися про збільшення транзиту газу або забезпечення на цьому рівні, щоб домовлялися про поставки газу в підземні сховища, закачування його і далі продали чи то в Європу, чи українським споживачам. Тобто для цього, цієї ідеї, вона десь приблизно така.
Але повторююся також, що це є, по-перше, збитки для бюджету України сьогодні, і по-друге, це вже запізнілий крок, який, скоріше за все, має на меті виправити ситуацію. Тобто, знаєте як, побігти за останнім потягом, який вже втікає, і ми ось намагаємося вскочити на останню сходинку. І я сумніваюся, що це буде надзвичайно ефективно. В тому числі, повторюся, з точки зору прибутковості і вигоди для України. Іноземні компанії зароблять.
Тобто іноземні компанії, які зможуть транспортувати газ через територію України, для них це буде прибутком і спрощенням?
– Однозначно, для них це може бути вигідно. Але при умові збереження обсягів транзиту газу і при умові організації поставок газу з Росії через компанію-посередника.
Тобто мається на увазі, спільне підприємство України і якоїсь з європейських компаній, чи декількох європейських компаній. І вони будуть просто викуповувати цей газ на кордоні України і Росії і далі вже транспортувати через Україну, закочувати в підземні сховища, користуватися пільгою в три роки, не платити митний збір, наприклад, що ми вже побачили.
Можливо, потім будуть ще додаткові пільги. Я навіть в цьому не сумніваюся, тому що логіка завжди залучення інвестора наступна, що він повинен отримати додатковий дохід, прибуток. Відповідно, часто надають певні пільги та субсидії.
Раніше у цих десятьох газосховищах зберігали транзитний газ?
– Раніше як, в цих підземних сховищах України зберігається максимальний обсяг — 31 мільярд кубометрів, з них 24 мільярди — це активний газ, тобто той, який можемо викачати і зберегти.
Читайте также: Стокгольм, ЮВТ и газ: когда нет "перемоги", делают "зраду"
Ми бачимо в останні роки тенденцію, що нам не потрібні великі обсяги газу. Промисловість знизила споживання. Тобто це навіть не те, що вони, знаєте, не хочуть купувати цей газ, немає для чого купувати цей газ. І виясняється, що ми свої підземні сховища недозавантажуємо. І це збитки також для бюджету України, для "Укртрансгазу", для "Нафтогазу".
І в майбутньому ці збитки будуть зростати, тому що нам цього газу треба буде менше і менше. Це логічний крок — спроба створення такого хабу, і плюс, щоб там зберігався газ, щоб нарощувати якісь запаси. Вже в минулому році 156 мільярдів кубометрів газу закачали. І наступні роки ми можемо взагалі цифру зменшувати, якщо промисловість буде скорочувати споживання, і якщо транзит буде скорочуватися.
Тут виникає така думка, що дійсно, хай європейські компанії там зберігають газ, забезпечують і транзит в тому числі, і потім поставляють чи то в Європу, чи то українським споживачам. Але є великі питання, наскільки це буде ефективно.
У випадку якихось надзвичайних ситуацій, Україна змогла б відбирати якусь частку від цього газу, який вона буде зберігати три роки?
– Чому великі ризики, що компанії все-таки захочуть прийти сюди, і навіть для створення спільного підприємства, що це буде все одно тяжко їм.
Їм потрібні юридичні гарантії того, що дійсно не повторяться ситуації, які на сьогоднішній момент юридично не вирішені з підземними сховищами. В 2014 році, коли змінилися влада, Арсеній Яценюк тоді, сказав, що десь зникло 14 мільярдів кубометрів газу. І я їх не брав. А насправді юридично дійсно там є величезні суперечності, власне, з "Укрнафтою", яка накачувала колись і "Нафтогаз" відібрав собі, використав для населення, для промисловості. І фактично "Укрнафта" не отримала цих грошей.
Є юридичні суперечності. Так само може статися з цим іноземним газом, французької, німецької чи якоїсь іншої компанії, хто ризикне піти таким шляхом. І вони потім зможуть дійсно, коли нам потрібен буде газ, ми його піднімемо зі сховищ, відберемо, а повертати не буде чим, наприклад.
І знаєте, щоб це все просто не переросло взагалі в майбутньому, в перспективі наступних десяти-двадцяти років, що в нас потім ті ж підземні сховища за борги відберуть. Тобто відберуть газ, потім нам не буде чим його повертати, і постане питання — треба віддавати чимось борги. Пам'ятаєте, як ми колись Дмитру Фірташу віддавали мільярди кубометрів газу в доларах було, але газом віддали.
Тобто це дійсно важливі питання, серйозні. Це треба передбачати. Але я так бачу, що ні в "Укртрансгазі", ні "Нафтогазі", ні в Міненерго про це ніхто не думає. Хочеться зробити реформу і таку красиву ідею реалізувати. А наскільки вона буде вигідна для України, для українських споживачів, поки що там такого я не бачу.
Якою буде нова газова реальність України після рішення Стокгольмського арбітражу?
– Поки що треба дочекатися все ж таки навіть публікації цього окремого рішення, частково, щоб ми побачили, що там дійсно написано. Бо риторика "Нафтогазу" змінилася.
Вже немає такої однозначної перемоги і впевненості. Дочекатися остаточного рішення, вже там де розрахунки конкретні про вигоду, збитки, хто скільки має виплатити. І тоді можемо сказати.
Сьогодні відомо тільки те, що дійсно за 2013 рік ми повинні заплатити гроші, і те, що за 2011, 2012 та 2014 роки нам нічого не виплатить, ні "Нафтогазу" "Газпром" не виплатить, ні будь-хто інший, тому що визнана ціна реальною, яка тоді платилася Україною.
І з однієї сторони, плюс того, що дійсно по умові "бери або плати" ми також не будемо доплачувати ці борги. Але не до кінця зрозуміло, за які періоди і на яких умовах, чи це буде діяти на наступні всі роки до 2019 року. Тобто питання залишається. Виявилося, що не дуже всі хочуть остаточну правду сказати, я би з боку "Нафтогазу", і з боку "Газпрому" поки що. Тому треба почекати остаточного рішення.
Кабмін продовжив надзвичайні заходи на ринку електроенергії ще на місяць. Чого чекати?
– Ми бачимо, що, на жаль, надзвичайні заходи лише поглиблюються. Особливо по столиці України, по Києву. Тобто обмежили газопостачання ТЕЦ-6. І на жаль, це не дуже добре. Тому що виник енергодофіцит, майже 700 мегават.
Для цього включили Трипільську ТЕС, яка використовує дефіцитний антрацит, тобто якого нам не вистачає, який ми купуємо дуже дорого і в Росії. ДТЕК везе, наприклад, і державна компанія "Центренерго" з Південної Африки. В Україні його практично немає, цього вугілля, з Донбасу не везуть, бо заблоковані ці поставки. Тобто до певної міри якісь парадоксальні насправді дії відбуваються на ринку електроенергії. Тобто немає логіки в таких діях.
І знову ж таки, чому відключили ТЕЦ-6? Тому що є борги бюджету перед компанією "Київенерго", яка обслуговує цю ТЕЦ-6. Тобто там фактично два мільярди гривень — це субсидії і дотації і для населення, і для підприємства.
Читайте также: Неужели газ подешевеет? Соцсети о прогнозах Коболева
Тому, на жаль, об'єктивне рішення — щоб продовжити такий режим надзвичайної ситуації, але він поки що не є таким оптимістичним. Тобто, на жаль, ситуація не буде погіршуватися, тому що, знову ж таки, йде піковий літній сезон. Тобто коли збільшується використання електроенергії і так само опалювальний сезон, який буде в 2018 році. Тобто в жовтні який почнеться.
Фактично про запаси антрациту сьогодні ніхто не говорить. Тобто немає такого чіткого бачення, скільки можна накопичити вугілля. Про те, що ТЕС будуть стабільно працювати,також про це мови не йде. Тобто маневрувати в системі електроенергії тобто на енергоринку, АЕС також, як ми бачимо, стабільно працюють, і будемо сподіватися, що і будуть далі стабільно працювати, тому що вони несуть основне навантаження. Тому поки що все в ручному режимі.
Тобто надзвичайний стан передбачає ручний режим. Тобто це включаємо, пам'ятаєте Трипільську ТЕС включили на час євробачення на два дні і все. От і результат такого ручного керування.
Ранее Корольчук в эфире Голоса Столицы заявил, что Украине к газовой независимости нужно идти не сокращая потребление топлива, а развивая промышленность.
