РИА Новости Украина – радиостанция Голос Столицы
Институт нацпамяти решил пока не давать разрешение на поиск захоронений и благоустройство польских мест памяти в Украине. Это можно назвать реакцией на то, что произошло 26 апреля на кладбище села Грушовичи в Польше.
Там польские националисты уничтожили братскую могилу воинов УПА и надругались над Государственным гербом Украины — трезубцем. Свои действия организаторы назвали "публичной акцией" и "первым легальным демонтажем нелегального памятника". Ликвидация могилы была анонсирована в польских СМИ, а сам "демонтаж" польские журналисты освещали непосредственно на кладбище.
Читайте также: Украина — Польша. Война памятников подняла волну в соцсетях
Последствия осквернения памятников прокомментировал в эфире радиостанции Голос Столицы начальник отдела учета и сохранения мест памяти Украинского института национальной памяти Павел Подобед.
(текст публикуется на языке оригинала)
Припинення надання цих дозволів на благоустрій і пошук польських місць пам'яті в Україні, це дійсно пряма реакція на дії польських націоналістів? Чи є якась інша причина?
— Безперечно, це пряма реакція. Можливо, пряма реакція наша дещо забарилася. Можливо треба було раніше реагувати на такі спроби польських колег намацати червону лінію в спільних взаєминах обох держав, але однозначно така реакція була вкрай необхідна, для того аби не дати можливість загострювати стосунки в подальшому і перевести їх в площину неприйнятних взаємин.
Раніше ми чули від президента, спікера ВРУ та нардепів, що варто залишити всі ці проблеми між Києвом і Варшавою, які останнім часом випливали в інформаційному просторі, залишити їх поза політикою і дати можливість з'ясувати відносини, знайти якісь точки дотику історикам.
— Ситуація така, що коли ми спілкуємося з польськими колегами-істориками та науковцями, складається враження досить адекватної академічної розмови. Однак дуже часто розумію, що світ за межами академічної аудиторії дуже сильно відрізняється від того, що говорять в мікрофон, що говорять з якоїсь університетської кафедри. На жаль, в Польщі історичні взаємини — це інструмент політики і те що відбулося в Грушовичах є яскравим тому підтвердженням. Україна, як держава, яка прагнула розбудовувати і прагне розбудовувати добросусідські взаємини з сусідом, завжди наголошувала на тому, що давайте такі стосунки будувати на паритетних засадах і на тому, що стосується політики пам'яті. Ми пропонували, скажімо, провести легалізацію пам'ятників українських в Польщі і польських в Україні, списком на список. Але, на жаль, польські колеги чомусь прагнуть продемонструвати свою зверхність в таких стосунках. Продемонструвати, що лише польська сторона має право на власне трактування історії, на національний погляд на історію і що тільки польська сторона має право на героїв. Якщо ми не будемо зараз чітко окреслювати, що є червона лінія, за яку не можна переходити, то на жаль ситуація буде погіршуватися. А станом на сьогодні, щонайменше в Підкарпатському воєводстві атмосфера щодо українців вже передпогромна.
Ми ж бачили і на території України інциденти, спрямовані проти польських пам'ятників. Чи є у вас враження, що власне заради задоволення своїх внутрішньополітичних інтересів окремі сили в обох країнах — і в Україні, і в Польщі, лише підігрівають такі протиріччя?
— Між ситуацією в Україні і Польщі є різниця. Вона полягає в тому, що, скажімо, якщо говорити про нищення українських пам'ятників в Польщі, то за останні три роки таких інцидентів було п'ятнадцять. В Україні аналогічних інцидентів з польськими пам'ятниками було чотири. Всі чотири інциденти завершилися тим, що були порушені карні справи за фактом вчинення наруги. І досить оперативно українська влада відновлювала ці пам'ятники та пам'ятні знаки власним коштом. На жаль, в Польщі ситуація не просто дзеркальна, але і такі от антиукраїнські шовіністичні випади, вони дуже часто відбуваються за мовчазного споглядання польської влади. Якщо ми говоримо про обстріл генконсульства, то є жорстка реакція українців є порушення кримінальної справи та профілактична робота. З року в рік ми звертаємося, просимо відреагувати, хоча б окреслити позицію польської держави та відмежуватися яскравих ксенофобських дій і заяв. На жаль, відсутність адекватної реакції Варшави лише підштовхує польських шовіністів до більш агресивних кроків щодо української меншини в Польщі.
Свое мнение об осквернении памятников выразил в эфире "ГС", также главный редактор портала украинцев в Польше Рrostir Игорь Исаев:
"Я поки що не помітив реакції влади. Можливо вона була, але я не впевнений. Сьогодні 70-ті роковини операції "Вісла". І урочистості українські відбуваються в Перемишлі. Тож я міг не помітити, але напевно ця реакція буде. Це тому, що Український інститут національної пам'яті в принципі вдарив в досить болюче польське місце, оскільки охорона місць польської пам'яті, зокрема за кордонами Польщі, це дуже важлива для Польщі на такому публічному рівні справа. Таких місць польської пам'яті є багато і в Україні, і в Білорусії, і в Литві. Наприклад, в Італії, де воювали польські військові в часи Другої світової війни. Отже це дуже важлива в польському суспільстві тема. В Україні у зв'язку зі знищенням українських пам'ятників на території Польщі, ця тема теж стала важливою.
Для польської офіційної влади ця тема була багаторічна та важлива. Тобто дуже часто представники польських різних рівнів влади, польських громадських організацій дуже часто брали участь в різних урочистостях і саме за кордонами Польщі в цих місцях пам'яті. Навіть якщо згадаємо досить знаний випадок з найновішої історії Польщі, тобто катастрофи польського літака під Смоленськом, то делегація летіла на місце пам'яті в Смоленській області. Тобто те, у що б'є Український інститут національної пам'яті, у польському ключі, це досить істотно. Мабуть інститут національної пам'яті мав до цього досить велику дискусію, але я розумію цю установу, оскільки польська влада, що робить від 2014 року у справі українських пам'ятників і їх систематичного нищення націоналістами, вони з кожним таким нищенням не приховуються. Вони спочатку робили це в лісі та десь дуже далеко. Пізніше почали записувати акції нищення на камеру. А тепер вже серед білого дня з відкритими обличчями це роблять", — сказав Ісаєв.
Ранее политический аналитик Андрей Никифоров в эфире "ГС" заявил: декоммунизация направлена на то, чтобы отвлечь внимание от более насущных негативных процессов в экономической жизни страны.
