РИА Новости Украина — радиостанция Голос столицы
Парламентская ассамблея Совета Европы 12 октября приняла резолюцию, в которой указывает, что нормы украинского закона "Об образовании" не обеспечивают баланс между официальным языком и языками нацменьшинств, и рекомендует Украине в полном объеме учесть выводы Венецианской комиссии относительно этого документа.
Премьер-министр Украины Владимир Гройсман, комментируя решение ПАСЕ с критикой украинского закона, заявил, что Украина готова к диалогу, но не позволит говорить с ней ультиматумами.
По словам Гройсмана, Украина является толерантной страной, в которой есть уважение ко всем нацменьшинствам, но нам необходимо прилагать усилия для развития украинского языка.
Решение ПАСЕ касательно украинского закона в эфире радиостанции Голос Столицы прокомментировала заслуженный юрист Украины, эксперт Венецианской комиссии, председатель правления общественного объединения "За демократию через право" Марина Ставнийчук.
Чи справедливі зауваження ПАРЄ, де значиться, що у законі не забезпечують балансу між офіційною мовою і мовами нацменшин?
— На жаль, я прогнозувала розвиток такої ситуації, яка сталась з ухваленням резолюції. Подібного змісту можна спрогнозувати і висновки Венеційської комісії щодо приписів статті сьомої нового закону про освіту, який був ухвалений і набув чинності у вересні цього року. На жаль, українська влада замість того, щоб реально оцінювати свою поведінку, щоб реально оцінювати якість законодавства, яке вона ухвалює, вдається до, дійсно, політичних маніпуляцій. Увесь текст резолюції, який сьогодні прийнятий Парламентською асамблеєю Ради Європи пронизаний тим, що раз країна ратифіковує міжнародні договори, які містять міжнародні стандарти, європейські стандарти у сфері мовної політики, зокрема, і щодо мови освіти, країна Україна зобов’язана дотримуватись тих стандартів. Суть конфлікту полягає в тому, що при ухваленні закону про освіту було фактично звужено обсяг мовних прав національних меншин і корінних народів України, тому що цим законом їм дається навчання, можливість навчання в комунальних закладах освіти для національних меншин лише дошкільна і початкова школа, а для корінних народів – це початкова і середня школа. У той час, коли і європейські стандарти, і Конституція України, попереднє законодавство України надавало гарантії навчання для національних меншин і для корінних народів на всіх рівнях освіти. Власне, у цьому конфлікт.
Читайте также: Резолюция ПАСЕ: Украину додавят — закон об образовании нужно менять
Сьогодні Парламентська асамблея Ради Європи, і нам треба це сприймати абсолютно критично і з розумінням, звернула увагу України на те, що баланс має бути дотриманий. Нам треба розуміти, що ми насправді маємо дуже серйозні проблеми з тим, що багато діток, які закінчують школу, не знають української мови і таким чином не можуть продовжувати повноцінно навчання у вищих навчальних закладах і не можуть потім інтегруватись в суспільство, але це проблема практик України. Нам треба перебудовувати систему освіти в цьому плані. Президент наводив Парламентській асамблеї приклад Берегового, і це правда. Там 75% діток не знають української мови. Це для нашої країни є неприйнятно. Тому я поділяю позицію української влади про те, що загальною мовою освіти є державна мова. Це правильний підхід. Але нам треба розуміти, що європейські стандарти вимагають цього балансу і недискримінації національних меншин, корінних народів у мовних питаннях.
Тому я б порадила менше емоцій, менше коментарів таких, як ми чули від пана Ар’єва і пані Геращенко. Краще з урахуванням висновків Венеційської комісії доопрацювати закон і забезпечити відповідний баланс, а з урахуванням наших можливостей України як держави уже формувати належні практики. Бо якщо, скажімо, і угорці, і румуни, і Молдова, і хто там ще заявляв претензії до нас, і Греція бачать, що в Україні немає достатніх фінансових ресурсів для того, щоб навчати нацменшини і корінні народи, представників їхніх рідною мовою, нехай допомагають, нехай сприяють. Так само ми вимагаємо збалансованого підходу до наших, українських меншин, які є у цих країнах, і резолюція ПАРЄ в цьому плані, до речі, дуже рівна. Вона рекомендує країнам-сусідам також уважно поставитись до інтересів української меншини у тих країнах, які порушують перед нами ці питання.
Закидають те, що ВР розглядала проект, заздалегідь не направивши його до Венеціанської комісії, а зробила це тільки після ухвалення. Але ж не перший раз закон направляють до комісії після ухвалення, чи тут мали зробити виняток?
— Я вам скажу, що я як член Венеційської комісії у свій час від України, людина, яка у владі багато років працювала з Венеційською комісією, чітко маю позицію і знаю про це достеменно, що є генеральна домовленість між Україною і Радою Європи і Венеційською комісією про те, що у всіх складних спірних питаннях, неоднозначних питаннях при формуванні законодавства, що стосується забезпечення конституційних прав і свобод громадян перед ухваленням законів направляються відповідні проекти для висновків і рекомендацій Венеційської комісії. Тільки тоді, коли йшлось на попередніх етапах через політичну доцільність, через те, що треба було щось провести через законодавство, попередньо влада цього не дотрималась, а загалом це було загальним правилом. І сьогодні, на жаль, розуміючи всю складність ситуації, нам треба було направити до ухвалення відповідних пропозицій в парламенті цю єдину, невелику за обсягом статтю і зняти всілякі, скориставшись рекомендаціями Венеційської комісії, зняти всілякі підстави навіть для такої міжнародної кризи і міжнародного конфлікту. До речі, конфлікт же не тільки міжнародний, конфлікт має і внутрішній характер. Ви ж знаєте, така на кшталт навіть сепаратистських настроїв на Закарпатті вже ініційована угорцями акція, і цього всього можна було б уникнути, якби відбувся насправді той діалог і Венеційська комісія дала свої рекомендації.
Політична резолюція ПАРЄ матиме вплив на рішення Венеційської комісії? Після висновків комісії, що Україна має зробити? Чи є юридичні шляхи, щоб дотриматись рекомендацій?
— Звичайно, є, і треба спокійно нам поставитись. Звичайно, що резолюція Парламентської асамблеї Ради Європи, хоч і є, так би мовити, нормою м’якого права, але вона, як на мене, все-таки має дисциплінуючий і зобов’язуючий характер для нашої держави. Мені здається, що нам при європейській інтеграції не варто вступати в конфлікт з сусідами і з європейськими структурами. Що стосується висновків Венеційської комісії, вони будуть абсолютно очевидно у грудні цього року, уже не так багато часу залишилось. У цій частині закон про освіту орієнтований на те, що в цій частині він буде імплементовуватись в реальну практику впродовж трьох років, резолюція сказала, що це замалий термін, що треба все-таки подумати, яким чином збільшити цей строк. Я думаю, що це цілком можливо, це з одного боку. Із іншого боку, для мене абсолютно зрозуміло, що для України не залишиться іншого шляху, як відкорегувати зміст приписів статті сьомої закону про освіту. Скажу вам, що якби я зверталась до президента України публічно на сайті, в своєму блозі на сайті "Української правди" про те, що ця стаття в парламенті голосувалась з голосу, депутати не мали чіткого формулювання, щоб президент з метою уникнення конфлікту ветував закон і вніс пропозиції, не просто ветував, а одразу вніс конструктивні пропозиції до тексту, вже можна було б на стадії ухвалення і підписання закону уникнути взагалі цей конфлікт і не провокувати ситуації не всередині, ні зовні країни.
Читайте также: Вступили в силу языковые квоты на ТВ. Как изменится телеэфир?
Напомним, эксперт Николай Капитоненко считает, что аргументы Порошенко в Страсбурге за закон об образовании выглядели убедительными для украинской аудитории, а тех, кому закон не нравится, он вряд ли убедил.
А политолог-международник Олег Волошин, комментируя резолюцию ПАСЕ по защите прав нацменьшинств, заявил, что закон об образовании привел к тотальной изоляции украинских фракций в ПАСЕ.
