РИА Новости Украина — радиостанция Голос столицы
Спецпредставитель Госдепартамента США по Украине Курт Волкер 27 октября встретился с президентом, спикером парламента и нардепами.
Тематика переговоров не нова — освобождение заложников, введение миротворцев, урегулирования конфликта и восстановление территориальной целостности Украины.
Итоги этого визита и перспективы переговорного процесса по событиям на Востоке в эфире радиостанции Голос столицы прокомментировал политолог, директор Украинского института анализа и менеджмента политики Руслан Бортник.
(текст публикуется на языке оригинала)
З чим і для чого Волкер приїжджав в Україну? Чи були мотиви, які офіційно не озвучуються?
— За великим рахунком, Волкер зараз займається одним стратегічним питанням і одним тактичним. Стратегічно Волкер намагається підготувати резолюцію Ради безпеки ООН стосовно подій на сході України, стосовно можливого введення миротворців, яка може бути прийнята, яка не буде заветована в Раді безпеки ООН, яка в якійсь мірі стане компромісом і для Росії, і для США, і для країн «нормандської четвірки», і дозволить все-таки зрушити процес мирного врегулювання з мертвої точки. При цьому він використовує метод і тиску, і методи заохочення, ми бачили, що на минулому тижні оголошено новий проект списку стосовно санкцій стосовно російських компаній. Була зустріч, три тижні тому з Сурковим, після цього була зустріч з представниками Німеччини, Франції, сьогодні спецпредставник США відвідав Україну і розмовляв з президентом дуже довго, кажуть щонайменше дві години. І в такому напівзакритому режимі. Очевидно, звучали певні пропозиції і побажання стосовно української позиції в цьому питанні. Хоча, на мою думку, тут буде дуже поки що нелегко. Сторони досить далеко від спільного розуміння, вибори в Росії не дозволяють Путіну йти на якісь широкі компроміси, тому, мені здається, діалог буде складний, хоча Волкер дуже оптимістично заявив, що сподівається, що вже в цьому році така резолюція в Раді безпеки ООН буде прийнята. І друге питання, воно пов'язане з внутрішньою ситуацією в Україні, воно пов'язане з тими процесами, які відбуваються під Верховною Радою, безумовно, США цікавить наскільки сьогодні стабільна ситуація в Україні, наскільки ці протести підтримуються суспільством і наскільки вони можуть перерости у якусь політичну кризу у вигляді дострокових парламентських чи президентських виборів.
Якщо повертатися до можливої резолюції ООН, який компроміс може бути для Росії в цьому питанні, тому що всі побоюються вето із боку цієї держави?
— Звичайно, я думаю, що компроміс із Росією можливий. Він полягатиме в тому, що, незважаючи на те, що миротворці будуть введені за українським сценарієм, тобто введені будуть на всю неконтрольовану територію, включаючи з кордоном, але це введення може відбуватися поетапно і завершитися на кордоні в день проведення виборів. Тобто воно може бути поєднано пакетно з політичними кроками, кроками політичного врегулювання. Це може бути компромісом для Росії, але на сьогодні, на жаль, між сторонами після двох мінських угод після безлічі, скажімо так, криз політичних настільки низький рівень довіри, що, незважаючи на розумність і, можливо, навіть прийнятність цієї схеми всіма сторонами конфлікту, разом з тим сторони не довіряють один одному настільки, що дуже складно розпочати реалізацію цього плану. А у гарантів цього процесу, у країн "нормандської четвірки" чи у США, мабуть, на сьогодні також не вистачає достатнього авторитету для того, щоб переконати всі сторони, що саме так і за тим планом можливе мирне врегулювання.
З іншого боку, Найєм написав у Facebook, що Волкер переконаний, росіяни не можуть брати участі у миротворчій місії на Донбасі, що для Волкера критично важливо, щоб миротворча місія була воєнізованою, а не просто моніторинговою, та діяла на ділянці кордону, яка зараз не підконтрольна Україні. Чи можна це вважати офіційною позицією Вашингтону, знову-таки зі слів Найєма?
— Безумовно, це можна вважати офіційною позицією Вашингтону, але я не думаю, що це є таке глибоке і щире бажання росіян мати своїх миротворців на лінії розмежування, адже вони чудово розуміють, що ці миротворці будуть негативно сприйматися щонайменше українськими військами. І це лише додатковий елемент можливої ескалації кризи. Я думаю, що це в значній мірі дискусія стосовно росіян-миротворців, це відволікання уваги у разі досягнення політичного компромісу нам можуть продати цю ідею, цю відсутність росіян-миротворців як українську перемогу. Але я не думаю, що питання критичне, я думаю, що, швидше за все, в цій місії ми не побачимо ні росіян-миротворців, ні представників країн НАТО-миротворців, швидше за все, цю роль можуть виконати якісь треті країни, які дійсно є більш-менш віддаленими від сторін конфлікту.
Представник США запевнив, що його країна продовжить тиск на Росію, щоб та вивела війська із території України. Про який тиск може йтися?
— Дипломатичний, санкційний, економічний, але на мою думку, що, скажімо так, що ресурс цього тиску на сьогодні майже вичерпано, тобто дотиснути до кінця ті можливості, які є у США, санкції стосовно Росії ввели біля 50 країн світу зі 193, тобто повної ізоляції не досягнуто, в США і Росії є дуже багато більш навіть гострих, ніж Україна сьогодні, питань — це питання Сирії, питання ядерної програми Північної Кореї, тому мені здається, що в значній мірі сьогодні ці запевнення в продовженні тиску, вони звучать як елементи заспокоєння українського політичного керівництва, але ці елементи за ці три роки довели, що вони не володіють якоюсь надто великою ефективністю.
Активно ведуться перемовини про майбутню зустріч Волкера та Суркова. Коли така зустріч може відбутися, і чого від неї можна чекати?
— Я думаю, що ця зустріч вірогідно може відбутися, якщо вчорашня розмова з президентом України була плідною, то вона вірогідно може відбутися в найближчі тижні, найближчі місяці напевне, якщо вона була плідною. Якщо дійсно Волкер і відчув, що і Росія, і Україна здатні йти на якійсь компроміс, що є певна зона для компромісу. Але я не перебільшував би ціни цих зустрічей, цього візиту, все ж таки я переконаний, що якщо буде досягнуто якогось принципового мирного врегулювання, то його будуть засвідчувати президенти — президент Росії, президент США, президент України, країни «нормандської четвірки». Все ж таки, поки що цей діалог знаходиться на рівні спеціальних послів, а не глав держави.
Скільки ще можна чекати того, що війна на сході нашої держави припиниться? Або конфлікт буде заморожено?
— Я вважаю, що реальні можливості для реінтеграції Донбасу і завершення цього конфлікту в його військовому і політичному вимірі, соціально ми його матимемо ще на десятиліття, буде і соціальне відчуження і соціальна ворожнеча, але оце реальні можливості хоча б цього завершення, політичному, правовому, військовому плані, наступлять в 2020 році, після завершення виборів в Україні, після завершення виборчих процесів в Росії. І тоді в політиків з новим рівнем легітимності, з новою і соціальною підтримкою, з'явиться знову привід маневру і можливість заключати нові угоди на кшталт мінських.
Ви погоджуєтесь із думкою, що навесні ініціативу в переговорному процесі щодо Донбасу може перехопити Москва?
— Ні, не погоджуюсь. У плані піар-перехоплення, інформаційного, ситуативно то одна, то інша сторона перехоплюють. У Росії в березні — вибори президента, влітку — Чемпіонат світу з футболу, і Росія буде зайнята більш внутрішніми сьогодні проблемами. Ключове питання для Росії сьогодні — це Сирія. Тому, я думаю, що навряд чи, тим паче жодна зі сторін сьогодні не володіє достатніми ресурсами, щоб в одноособовому порядку вирішити цей конфлікт.
Читайте также: От депортации до штурма Рады. Будущее Саакашвили в Украине
Напомним, директор информационно-аналитического центра "Перспектива" Павел Рудяков считает, что закон о реинтеграции Донбасса станет аргументов в переговорах Волкера и Суркова.
