РИА Новости Украина — радиостанция Голос столицы
Минфин планирует в 2018 году уменьшить количество стипендиатов до 25%, а к 2020 году — этот показатель планируют снизить до 15%. Речь идет лишь об академических стипендиях.
Это позволит существенно повысить размер денежных выплат — он может быть на уровне минимальной зарплаты или даже приблизиться к прожиточному минимуму. Об этом заявил заместитель министра финансов Сергей Марченко.
Для сравнения: до 2017 года стипендию получали около 70% студентов, в этом году показатель уменьшили до 45%.
Планы и предложения Минфина по выплате стипендий, в эфире радиостанции Голос Столицы прокомментировал экс-министр образования и науки, ректор Национального университета биоресурсов и природопользования Украины Станислав Николаенко.
(текст публикуется на языке оригинала)
Як працює система нарахування стипендій? Наскільки вдалою ви можете її назвати?
— Буквально два пояснення, одне пояснення, можливо, світоглядне. Дивіться, в усьому світі існує кілька способів фінансування освіти. Скажімо, в США практично стипендії не виплачують всім студентам, але в США доля зарплати в ВВП сягає 74%. Тобто у них роздається вся зарплата людям на руки, вони платять податки, а потім батьки, маючи зарплату 3000, 5000, 7000 доларів, утримують своїх дітей. Або діти беруть кредити і самі себе фінансують: це підручники, посібники, харчування, проживання і так далі. Другий спосіб: це коли держава збирає з людей високі податки, і за рахунок податків утримує студентів, платить за навчання і дає їм невеликі стипендії. В Україні сьогодні доля зарплати у ВВП приблизно 32%. В США — 74%. Тому перевантажити сьогодні це навантаження на утримання і навчання дітей на плечі батьків є нереальною ситуацією.
Читайте также: Спасибо товарищу Гройсману за наше счастливое… Из Тернополя о стипендиях
У нашому університеті десь більше половини дітей навчається з районних центрів, сіл, селищ, це талановиті діти, але ви знаєте, що там безробіття в багатьох моментах, або зарплати дуже низькі. Так от, коли отримали діти 70%, то ми мали стипендії від загального числа тих, хто йде на держзамовлення, то ми мали явку на навчання порядку 87-90%, 85% — це найнижче. Тобто діти ходили на лабораторні, студенти навчалися і так далі. Як тільки цю планку понизили до 45%, у нас десь 1700 дітей менше отримували стипендію, приблизно десь на 1200-1300 осіб зменшилася явка на заняття. Чому? Студенти пішли працювати. Але якби ж вони пішли працювати за спеціальністю, я би двома руками — за. А вони пішли працювати в кафе, вночі розвантажувати щось, в їдальні, якісь супермаркети, розкладати товари, і деякі там цілий день сидять. У результаті, вони не справляються з навчальним процесом, отримують негативні оцінки, ми їх відраховуємо, переколошматили навчальний процес і так далі.
Тобто мотивація нульова для навчання?
— Звичайно. Дивіться, ми давали стипендії тільки тим, хто вчився на чотири і більше. А зараз виходить як: на курсі, умовно, 30 осіб, чи на спеціальності, і всі з них мають четвірки чи більше, а платять тільки 45%. Тобто людина, яка отримала 4 і 5, вона може не отримати стипендію. Тобто я вважаю, що доти, поки наше суспільство, батьки, не зможуть утримувати своїх дітей, поки воно не стане заможнішим, відміняти ці стипендії — це суттєво погіршувати якість навчального процесу. Можливо, кажуть, в університеті Шевченка на окремих факультетах їздять на мерседесах студенти на заняття, у нас не їздять на мерседесах, у нас навіть на ланосах не їздять на заняття, і на жигулях, а їздять автобусами. Тому, я хочу сказати, якщо у нас сьогодні 2/3 бідних студентів, то я би подумав ще про кредитування з нульовим відсотком, або якісь пільги для студентів, які за контрактом навчаються.
Як в цілому по Україні до таких нововведень ставляться в університетах?
— Я прочитав вираз древніх грецьких мудреців, які кажуть, що якщо безкінечність здійснюються реформи, зміни, то або попередники були зовсім слабесенькими, або ті, що прийшли, — такі самі. Тому я вважаю, що сьогодні головна реформа в освіті — це забезпечити якість підготовки і стабільність її. Якщо в цьому році на факультет економічний нам дали держзамовлення два місця, на менеджмент — три місця, а на всі 18 аграрних університетів ми набрали 14 економістів, то задаю питання: а як ці кафедри будуть жити? Це ж не може, що один рік сьогодні набрали, два роки не набирали. А хто поїде сьогодні працювати бухгалтером чи економістом в 39 000 фермерських господарств? Хто забезпечить сьогодні 9 000 сільських рад? Хто буде в управлінні сільського господарства працювати? Хто буде консультантами на місцях? Тільки випускники наших університетів. Тому я знаю, як голова Асоціації агробіологічних переробних університетів, знаю, що така думка більшості сьогодні практично всіх керівників і науково-педагогічних колективів.
Хто сьогодні вирішує, як і скільки студентів мають право отримувати підвищену стипендію?
— У минулому році точно така ж була ситуація, 25%, це я не знаю, з пальця придумано нашим Мінфіном. Позитивно, хочу сказати, відізватися про керівництво наше нинішнє Міносвіти, яке з 25% добилося, що хоча б 40% фінансується, і це правильний крок. Тому я вважаю, що фактично ж кошти на стипендії не зменшили, економії ніякої немає, як було 5,5 мільярдів, так і залишилося. Я з студентською радою не раз спілкувався, у нас була студентська рада всіх університетів агробіологічних переробних України. Вони говорили: краще нам би, раз цю цифру зменшити, дайте ці до тисячу гривень, ми заплатимо 400 гривень за гуртожиток, ще 600 гривень — у нас на харчування, у нас можна за 25-30 гривень пообідати. Тобто це для дітей велика, серйозна підтримка. А в цю кризу позбавляти дітей оцих надбавок, я вважаю, це не зовсім розумно. Ми втратимо якість української освіти, яка і так є, на жаль, дуже низенькою через нашу матеріально-технічну базу і бідність.
Сергій Марченко, заступник міністра фінансів, каже: "Результати дискусії з Міносвіти в цьому році доводять, що є певний надлишок коштів в академічних стипендіях. Це свідчить про те, що раніше ці кошти могли використовуватися на інші цілі, за рахунок студентів вузи могли вирішувати свої проблеми".
— Я Сергія Марченка поважаю як економіста, фінансиста, він дійсно сильний тут. Але мені здається, що сьогодні Мінфін здійснює невластиві йому функції. Воно починає керувати усім і вся. Це неправильно. Справа в тому, що економія по стипендіям виявилася лише з одної причини. Чому? Раніше дозволялося, якщо є невелика економія, скажімо, студент десь захворів, чи він переможець української олімпіади, чи він виграв чемпіонат Європи, ми давали бідним дітям, сиротам, напівсиротам, знедоленим, хворим, навіть поховання, або цим переможцям олімпіад, ми давали невеликі, наші по законам, до 10% сьогодні стипендіального фонду студентське самоврядування має право спрямовувати на свої власні потреби. Так от, а в цьому році вони почали оформляти стипендії як пенсійну справу, строго кожному. Тобто сьогодні студенти втратили єдиний важіль впливу на якість освітнього процесу. Студенти стимулювали кращих спортсменів, кращих активістів, тих, хто навчається. Стимули ці забрали, ми не можемо сьогодні хором студенту дати навіть тисячу гривень допомоги на лікування, а якщо у нього тато помер, чи мама, ми цього не можемо зробити. За рахунок цього і ця економія. Що там, вибачте мене, на мільйон студентів у них там 400 мільйонів економії, це означає 400 гривень — на одного студента, це третина стипендії. Я вважаю, що все-таки домінування Мінфіна неправильно. Тоді потрібно, щоб Міносвіти управляло казначейством і фінінспекцією. А Мінфін хай управляє університетами, тоді буде правильно.
Напомним, исполнительный директор Аналитического центра CEDOS Егор Стадный заявил на Голосе Столицы, что критерием выдачи стипендий студентам должно быть материальное положение семьи, а не наличие льгот.
