РИА Новости Украина — радиостанция "Голос столицы"
По данным международного кадрового портала hh.ua, каждый шестой-седьмой украинец стремится найти работу за рубежом. Украинская трудовая миграция имеет преимущественно "мужское лицо". Средний возраст мужчин — от 18 до 44 лет.
Украинки отправляются на заработки за границу преимущественно старшего возраста — 45 лет и более.
Читайте также: У системы на контроле. Что не нужно делать украинцам, рекомендации политиков
Из всего количества трудовых мигрантов 60% рассматривают возможность вернуться на родину. Об этом сообщили в представительстве Международной организации по миграции в Украине.
Что толкает украинцев на трудовую миграцию, плюсы и минусы работы за рубежом, проанализировал в эфире радиостанции Голос Столицы главный научный сотрудник Института социальной и политической психологии Вадим Васютинский.
(текст публикуется на языке оригинала)
Який психологічний портрет українця, який вирішує влаштувати своє життя за кордоном?
— Насамперед, це людина з двома великими плюсами – це, очевидно, людина ініціативна, рішуча, яка хоче брати долю в свої руки і другий плюс – це людина, яка має якусь кваліфікацію, принаймні, вона володіє нею, знає, що на це може покластись, знає, що вона може запропонувати. Це в більшості випадків, тому що люди, які не впевнені в собі, нерішучі, люди, які не мають, що запропонувати – як правило, вони не зважаться на якийсь такий виїзд. А щодо мінусів, то це, напевно, мінус більш такий практичний, це люди, які не знайшли себе тут, в Україні: з об’єктивних причин, звичайно, ми знаємо, яка складна ситуація, але і з суб’єктивних. Ситуація в Україні складна, що не означає, що всі рушили за кордон. Тобто все ж таки для того, щоб вибрати собі таку зміну в житті, треба бути, з одного боку, трішечки таким авантюристом відважним, а, з іншого боку, трішечки таким, не влаштованим.
Не тільки справа в азарті. Напевно, людина не довіряє державі, не сподівається на неї.
— Звичайно, і так можна говорити також. Але, розумієте, сьогодні більшість із нас не довіряють державі. У нас одна із найбільших проблем нашого суспільства – така тотальна криза довіри не те що державі як абстрактній величині, ми не довіряємо і владі, ми не довіряємо і працедавцям, ми не довіряємо економічним тенденціям і таке інше, тобто в цьому перебуває більшість нашого суспільства. Але на виїзд відважується все ж таки менша частина. Тому сказати, що тут лише домінує недовіра до держави, ні. Тут радше людина оцінює, по-перше, свої можливості тут, що вона може отримати тепер, і оцінює свої перспективи там, на що вона може розраховувати, коли виїде.
Яка відмінність між тими, хто назавжди покидає Україну і тими, хто робить це тимчасово, аби заробити грошей?
— Я так думаю, що більшість тих, хто виїжджає, не має тут чіткої думки, чи залишились там, чи повернутись. Всі вони остаточно визначаються вже там, тобто якщо вони там добре влаштовуються, бачать добрі перспективи, то зростає їхнє бажання там залишитись і навпаки. Колись за радянських часів виїзд за кордон означав вже неможливість майбутнього повернення.
Тоді треба було, справді, відважитись: ось, ти поїхав і вже все, ніколи не повернешся. Сьогодні такої перспективи немає, тому люди виїжджають, не пориваючись зовсім, тобто вдасться – буду там жити, не вдасться, повернусь. Тому я не думаю, що ті, хто виїжджає, чітко діляться за цією ознакою. З тих, хто виїжджають назавжди, зрозуміло, є ті, хто виходять заміж, є такі, що зовсім не задоволені своєю перспективою тут і виїжджають з тим, щоб влаштуватись там, може, справді, почуваючись недооціненими тут і розраховуючи, що їх дуже високо оцінять за кордоном. Я так думаю, що ті, хто рішуче налаштований на остаточний виїзд – це десь відсотків 10, не думаю, що навіть 20.
Більшість, напевно, все ж таки припускають можливість повернення – і ті, хто виїжджає ніби тимчасово, але десь так в глибині душі вони припускають або не тільки в глибині душі, може і розуміють, що якщо влаштуються, якщо сподобається, тоді лишаться довше або й назавжди. В усякому разі, сьогоднішнє наше життя має ту велику перевагу, що ми, виїжджаючи за кордон, не мусимо рвати остаточно ні з чим. Кордони вже сьогодні річ більш менш умовна для нас, в цьому є велика перевага, тобто виїзд за кордон великою мірою для більшості перестав бути такою особистою драмою.
Хто переважно їде за кордон – чоловіки чи жінки? З села чи з міста?
— Переважно їдуть чоловіки молодого або середнього віку, а жінки середнього і старшого віку. Це залежить від того, який є попит на працю, на яку працю. Наприклад, якщо традиційні країни – Польща, Італія, Іспанія, як відомо, вони потребують більше такої жіночої роботи, то туди переважно їдуть жінки. Відомо, що з Західної України переважно виїжджають жінки саме в Європу з метою працевлаштування, частіше виїжджають жителі сіл.
По-перше, вони звикли до низькокваліфікованої роботи, яку їм там більше пропонують українцям, туди не запрошують наших інтелектуалів переважно, а саме таку роботу пропонують і, по-друге, в селах ситуація з безробіттям просто складніша, важча, тому на Західній Україні, де мало землі, але багато населення, звідти вони охочіше виїжджають. Чоловіки частіше виїжджають на всякі будівництва і було відомо, що раніше вони виїжджали переважно до РФ. Сьогодні всі потоки міняються, хоча існує така морально-політична проблема, що, з одного боку, ми ніби воюємо з РФ, з іншого боку, десятки тисяч українців виїжджають на заробітки саме до Росії.
В яких країнах радо приймають українців на постійне місце проживання або на тимчасові заробітки? А де нас не хочуть бачити?
— Ви знаєте, мені важко судити, де нас більше хочуть бачити, де менше хочуть бачити, але, як показує практика, там, де українцям легше влаштуватись, куди їх більше хочуть, туди вони, як правило, і їдуть. Наскільки я пам’ятаю статистику, це Польща, Чехія, Італія, Іспанія, Португалія. Ось такі країни, мені здається, і Росія, звичайно.
За даними експертів, роботодавці з країн ЄС розміщують все більше вакансій для українців. Серед країн, які найчастіше пропонують роботу для громадян України, Польща, Чехія, Угорщина, Словаччина, Швеція, Німеччина, Ізраїль, Італія. У цих країнах потреба в дешевій робочій силі чи створюються комфортні умови для іноземців-заробітчан?
— Там особливі комфорти знаходити не варто. Звичайно, йдеться про низькокваліфіковану робочу силу, низькооплачувану, принаймні, менш оплачувану, ніж своїм громадянам треба платити, це зрозуміло.
І тут треба сказати, що українці проявили себе досить конкурентними в цьому плані, тому що наші люди невибагливі, роботящі і коли йдеться про конкретну роботу і конкретний заробіток, то тут вони готові працювати із достатньою самовіддачею. Ще до цих всіх подій, кількох останніх років була така статистика в Польщі.
Як відомо, у нас там завжди були проблеми історичні всілякі між українцями і поляками, і кілька років тому, наприклад, було опитування, яке показало, що у поляків українці вийшли навіть на перше місце за позитивним ставленням саме завдяки тому, що вони працьовиті і порядні, оскільки поляки тоді вже мали великий досвід спілкування вже з теперішніми українцями і тому позитивно їх оцінювали.
Недаремно у Польщі на сьогодні працює близько мільйона українців. Зрозуміло, що не тільки постійно, на сезонні їдуть туди і повертаються тощо, але Польща, здається, найохочіше нас приймає при тому всьому, що є сьогодні таке психологічне і політичне напруження з приводу історичних подій, з одного боку. Якщо міністр економіки говорить, що якщо мільйон українців виїде з Польщі, то польська економіка просто обвалиться. Можна говорити про це дуже багато, тим паче, що кілька мільйонів поляків переїхали на Захід у більш благополучні країни, тому тут ці інтереси настільки між собою переплітаються економічні, політичні, психологічні, що якихось таких простих рішень, простих формул тут бути просто не може.
Читайте также: Эксперт: нападение с битами на электричку в Киеве — это ЧП
Напомним, вместо того чтобы повышать доходы наименее защищенных слоев населения и инвестировать в экономику, правительство вынуждено тратить бюджетные деньги на обслуживание внешних долгов, заявил экономист Борис Кушнирук.
Эксперт по вопросам пенсионной системы Галина Третьякова в эфире «ГС» пояснила, что необходимо разработать сложный финансовый механизм для получения пенсионных взносов от украинских трудовых мигрантов.
