РИА Новости Украина — Радиостанция Голос Столицы
Председатель Верховной Рады Украины Андрей Парубий допускает, что парламент на этой неделе примет во втором чтении законопроект о приватизации. Не дожидаясь этого Фонд государственного имущества уже обнародовал приватизационный план-график на следующий год, где говорится, что очередной конкурс по продаже Одесского припортового завода может произойти в феврале 2018 года, продажу компании "Центрэнерго" запланировали на июнь, а нескольких облэнерго — на сентябрь-октябрь 2018-го.
Читайте также: Или газ подорожает, или деньги в кредит. Украина на растяжке МВФ
Успешная приватизация стоит в списке требований нашего главного кредитора — Международного Валютного фонда. Однако, там пока воздерживаются от визита в Украину для очередного обсуждения продолжения расширенного финансирования, забрасывая Киеву невыполнение требований действующей программы сотрудничества.
В то же время в МВФ уверены, что кредитные программы будут жизненно необходимы Украине еще в течение ближайших 10-15 лет и прежде потому, что без посторонней помощи Украине будет трудно погасить долги по внешним обязательствам.
Сотрудничество с МВФ и планы приватизации проанализировал доктор экономических наук, директор института экономической безопасности Александр Рябченко в эфире радиостанции Голос Столицы.
(текст публикуется на языке оригинала)
Боргова яма для України на найближчі 10-15 років це — реалістичний прогноз, чи перебільшений?
— Ми всі сподіваємось, що Україна буде розвиватись і економіка буде зростати, тому Україна з меншими втратами поверне борги, які вона зараз накопичує. Тому якщо орієнтуватись на таке сподівання, що Україна на вірному шляху і буде розвиток, то, звичайно, ні, а якщо буде сьогоднішня ситуація тривати достатньо довгий час, то, безумовно, будуть проблеми з поверненням кредитів.
Що буде, якщо країна потрапить в таку боргову яму, про яку каже МВФ?
— Україна не потрапить, Україна вже достатньо велике накопичення боргів має. Воно не критичне, бо якщо б воно було критичне, змінив б позицію МВФ і він би жорстко поводив себе стосовно України і вимагав би набагато жорсткіших рішень, які Україна має приймати, якщо вона не хоче залишитись без додаткового кредитування. Але загалом тенденція, безумовно, така, яка вимагає звернути серйозну увагу на розвиток економіки. Бо саме розвиток економіки – це єдина можливість для того, щоб краще виходити із боргових проблем, щоб більше отримувати грошей, ніж треба сплачувати на погашення боргів.
Уряд в 2018 році, згідно з проектом держбюджету, який вже проголосований, передбачає зріст ВВП в рамках 3%. Таке зростання посприяє тому, аби ми і віддали борги, і залишились на плаву?
— Це поки що не критичний показник. Але іншого шляху, крім покращення життя, крім розвитку економіки в світі не існує. Тому держава повинна розвивати економіку. Як буде економічне зростання, як буде зростання обсягу виробництва, то будуть зростати всі показники, в тому числі збільшуватися надходження до держбюджету, які будуть природні внаслідок економічного зростання і інші показники збільшаться. Зарплати будуть зростати не через те, що приймаються рішення підняти ще мінімальні зарплати, а вони будуть зростати з суто економічних, не політичних, а економічних причин. Зростає економіка, через те зростають загальні економічні показники і зростають зарплати працівників. Це нормально, це природно, так має бути. На це треба орієнтуватись. Якщо йти таким шляхом, то великої загрози з погашення боргів не буде, а якщо сподіватись, що ми просто будемо брати кредити і погашати попередні кредити, то це шлях в нікуди. Не можна ним йти.
Успішна приватизація сприятиме відтермінуванню боргову яму?
— Приватизація загалом, якщо дивитись на неї серйозно, не фіскальним шляхом, скільки вона дасть державному бюджету, бо це не головний показник приватизації, це вторинний показник і хороший господар не розпродає своє майно, щоб отримати гроші і погасити борги. Хороший господар проводить приватизацію для того, щоб прийшов інвестор, який змусить державні підприємства, які працюють недобре, працювати добре, вкладе туди солідні інвестиції, заведе нові технології, нове обладнання і буде на внутрішньому і на зовнішньому ринку успішним власником цих підприємств. Тоді будуть до бюджету сплачуватись нормальні гроші з таких працюючих підприємств. Це головна мета приватизації – знайти інвестора, який забезпечить підвищення ефективності роботи того підприємства, яке виводиться на приватизацію, не за рахунок підвищення тарифів, я хочу підкреслити, бо це в нас дуже популярна тема. "Нафтогаз" працює собі, раптом він стає шалено прибутковим. Він що, став краще працювати? Та ні. Просто підняли тарифи. От якщо цим шляхом йти, то, дійсно, буде боргова яма. А якщо йти шляхом, що якщо б "Нафтогаз" підвищив би ефективність своєї роботи і внаслідок цього став би прибутковим, то це найбільш правильний шлях для держави, яка серйозно ставиться до свого майбутнього.
Є відповідні плани, наприклад, з 3,5 тисяч неефективних підприємств виручити хочуть близько 22,5 мільярдів гривень. Наскільки реалістично приватизувати ці підприємства, якщо, наприклад, брати сюди і стратегічні об’єкти?
— Є стратегічні об’єкти, які пов’язані з тим, що вони необхідні для держави, тому що вони виконують функції, які має виконувати держава. Такі об’єкти, дійсно, не підлягають приватизації. У всіх країнах є переліки таких об’єктів. По напрямках – це є політична позиція уряду. Як уряд бачить ситуацію не нам з вами визначати, бо ми ж не прем’єр і не міністр економіки.
Зрозуміло, що військові бази ніхто приватизувати не буде, це стратегічні об’єкти.
— Справа не в тому, що вони стратегічні об’єкти. Справа в тому, що будь-який об’єкт, який знаходиться на території України, якщо він знаходиться в конкурентному середовищі, має бути приватизований. Державі там нема чого робити. Завдання держави в тому, щоб створити конкуренцію і виходити з цієї ситуації. Різні приватники мають між собою конкурувати, вкладати туди гроші, інвестувати, змагатись між собою. Держава – це тільки арбітр на цьому змаганні, вона не може бути гравцем і тому звідти, де є конкуренція, держава має піти. Якщо конкуренції немає, завдання держави – створіть конкуренції і йдіть звідси. І тільки там, де не можна створити конкуренцію, треба бути обережним.
А військова промисловість, ми всі в стані війни, тому держава, безумовно, буде пильнувати за тим, як відбувається там переобладнання чи щось таке. Хоча якщо подивитись на найпотужнішу світову державу – США, ніяк не можна сказати, що вся військова промисловість знаходиться у державній власності. Там багато у приватних підприємств знаходиться військової промисловості. Армія купує те, що вони виробляють. Це абсолютно нормально. Головне – побудова ефективної системи разом — і державна структура, і приватна власність. Але там, де є конкурентне середовище, ніякої державної власності бути не може. Це загальний принцип світовий економічний.
Читайте также: "Драконовские" законы: нынешняя власть втрое переплюнула попередников
Чи варто зараз при таких умовах в умовах кризи продавати держпідприємства?
— Завжди є, що продавати. Завжди є підприємства, які потребують приватизації, інакше вони не доживуть до наступної програми приватизації. Їх треба виводити на приватизацію. По-друге, є підприємства, в які держава, володіючи ними, ніколи не вкладе ніякого мільйону гривень, щоб вони розвивались. Вони в перспективі збанкрутують і будуть ліквідовані. Такі підприємства мають бути виведені з приватизації. Якщо підприємство існує за рахунок прибутків і воно нормально себе окуповує, на таке підприємство треба дивитись серйозно і обговорювати в парламенті, коли його варто приватизувати.
Ранее политолог Валентин Войтков заявлял, что без соблюдения законов приватизация в Украине останется "дерибаном".
В свою очередь управляющий партнер Национальной антикризисной группы Тарас Загородний считает, что успешной приватизации мешает страх чиновников.
