РИА Новости Украина – радиостанция Голос Столицы
Родители школьников просят не приходить представителей власти в школы первого сентября. Соответствующий пост опубликован в Facebook в группе "Родители SOS".
В нем также содержится черный список чиновников, которых просят не приходить в школу в День знаний. В него включены президент, премьер-министр, министры, народные депутаты, депутаты сельских, поселковых, городских, районных советов, чиновники различных уровней и органов местного самоуправления и все остальные чиновники, которые планируют в этом году посещать учебные заведения первого сентября.
Родители считают, что представители власти приезжают в День знаний в школы с целью пиара, и добавляют, что если это так, то лучше чиновникам приезжать второго сентября и только в те школы, которые нуждаются в помощи от власти.
Действительно ли чиновники пиарятся на подобных мероприятиях в учебных заведениях, в эфире радиостанции Голос Столицы проанализировала политический консультант, политтехнолог Анне Быкова.
(текст публикуется на языке оригинала)
З якою метою чиновники приїжджають у школи першого вересня?
— Це взагалі стандартна практика для будь-якого політика, або кандидата в депутати, в мери — приїжджати і працювати зі школами і навчальними закладами. Перше вересня — це була така собі квінтесенція цієї технології. Політична технологія базується на тому, що через дітей можна встановити прямий контакт з батьками, та лояльність, яку можна потім конвертувати в перемогу на виборах. Тобто політики, або кандидати, вони витрачали свої власні кошти, бо знали, що школи потребують цих коштів, на заміну вікон, на спортмайданчики, на концерти, і з року в рік кожен політик за собою, так би мовити, застовбив певну школу. Якщо подивитися на Київ, як політичне поле, то ми не знайдемо жодного навчального закладу, який не буде під патронатом певного депутата Київради або ВРУ. І я скажу так, що це рішення, ця новина про заборону, вона нічого не змінить в цій технології, бо вони все одно прийдуть туди або як волонтери, або як громадські діячі, або як активісти, або навіть як випускники минулих років. Вони просто прийдуть в іншому амплуа, або прийдуть як довірені особи, це таке… хлібне місце, і політики не будуть втрачати свій вплив на батьків через школярів.
Як ще політики піаряться на навчальних закладах в Україні?
— Вони піклуються про матеріальні активи, які треба надати школам, дитсадкам, іншим навчальним закладам, тому що тепер батьки зможуть зекономити кошти, на які, мабуть, школа виставила б рахунки для них. Ми знаємо, як це відбувається в реальному житті, що парти, і багато книг закупляється, ремонти в класах — це завжди відбувалося за рахунок батьківського комітету так званого. Навряд чи в усіх таких середніх школах — я не маю на увазі спецшколи, інтернати… це все були гроші батьків.
Читайте также: Корнейчук: в новом политсезоне важно отделить политиков и народ
Політики надають можливість зекономити ці гроші і зробити якісні ремонти, замінити вікна, поставити спортмайданчик, привести якусь місцеву зірку на концерт, або зробити випускний вечір для випускників школи, такий що запам'ятається на все життя. І це ставиться така галочка, що коли є наступний крок, побудова електорату на виборах, за людей, які агітуватимуть за певного кандидата, вони вже звертаються до людей, агітують за нього, ссилаючись на те, що він колись щось добре робив для дітей. Тому що тема дітей — це тема номер один для спекуляцій завжди в стандартному, класичному наборі тем для спекуляцій під час виборів. Це тема медицини, соцстандартів, тема допомоги пенсіонерам, колись це були ветерани, коли їх було більше. Зараз — це діти і ситуація на Донбасі. Ми бачитимемо багато маніпуляцій, пов'язаних з цим.
Тобто чиновники не будуть втрачати можливість зайвий раз попіаритися в навчальних закладах?
— Якщо тезово, по-перше, ми маємо розуміти, що майже кожен навчальний заклад є під патронатом певного політика, або чиновника. По-друге, першого вересня цей чиновник або політик зможе прийти в іншій ролі, а не ролі політика чи депутата. Або може прийти його дружина, його діти, його помічник. Тобто він опосередковано все одно приймає в цьому участь. І третє: замість першого вересня виникнуть нові свята. Тобто суттєво нічого не зміниться. Єдине, що, можливо, буде менше політично декларативних промов під час першого дзвоника.
Як багато у нас таких застарілих традицій, які можна було б скасувати, наприклад, перерізання червоної стрічки?
— З точки зору пережитків радянського минулого, взагалі система освіти у нашій країні не є європейською, не має практики світових стандартів Тому що у багатьох світових закладах діти мають на вибір їжу в їдальні, вони мають на вибір предмети, які вони вивчають, іграшки, якими вони граються, але не мають, наприклад, права носити різну форму. А у нас все навпаки. Ми можемо вдягати різну форму в багатьох школах, або здавати кошти на якусь певну форму, але вона шиється для всіх дітей одним махом, і це не дуже гарна якість. Але такі речі, як обрати предмети, обрати вчителя, обрати класного керівника, дуже складно для простих родин, які не мають змоги домовлятися за свою дитину, вони іноді зіштовхуються, як у поліклініці з не дуже якісним лікарем, так і не з дуже якісними викладачами у дитсадках і школах. Я думаю, що якщо ми хочемо наслідувати якісь європейські та світові стандарти, треба дивитися в корінь: що дитина вдягає, як вона їсть, що вона вивчає, якими підручниками користується, і я думаю, що підручники треба передруковувати не з точки зору політичної пропаганди, або історії, яка переписується кожен рік, а з точки зору дійсно нових знань, та відсіяти в шкільній програмі ті предмети, що не є важливими для кожного учня.
Якою може бути реакція чиновників на цей пост? Хтось дослухається?
— Я думаю, це буде один такий привід написати ще один пост. Як приклад, що ми не можемо привітати випускників, або навпаки, як це добре, що треба менше політичної пропаганди для дітей. Один приклад: коли були вибори в США, так, у нас багато чиновників спочатку в Facebook написали, що вони вважають Трампа… і багато не дуже цензурних слів. А коли він виграв вибори, одразу всі пости постирали і написали, що його вітають з перемогою. Або нещодавній кейс Саакашвілі. Ті, хто спочатку кричав за те, що не треба було йому давати громадянство взагалі, хто він такий і який він проходимець, зараз пишуть про те, що ай-яй-яй, не можна було так з людиною вчиняти, і як можна було забрати громадянство, це не демократична процедура. Тобто наші політики у Facebook дужде лицемірні. І всі люди це розуміють. Люди мають розуміти, що ці пости не завжди пишуть самі політики. Їх пишуть прес-секретарі, помічники, хто завгодно, але відсоток тих політиків, які самі долучаються до соцмереж і пишуть такі пости, дуже малий. Політиків багатьох цікавить строк, який вони пробудуть в певному м'якому кріслі, і вони робитимуть все для того, щоб ця м'якість для їх одного місця тривала якомога довше.
Смотрите также: Дети политиков тогда и сейчас — жизнь в розовых тонах
Напомним, времена изменились, сегодня для чиновников никто не устраивает праздник из-за того, что они что-то сделали для учебного заведения, считает директор лицея Анна Сазоненко.
