РИА Новости Украина – Радиостанция Голос Столицы
Президент Петр Порошенко заявил, что Украина будет импортировать природный сжиженный газ из Катара через газовый терминал в польском Свиноуйсьце. Глава государства отметил, что в ходе его официального визита в Катар состоялись "очень важные переговоры по диверсификации источников газоснабжения".
Еще один вариант доставки возможен при турецкому маршруту через Босфор, отметил Порошенко и добавил, что переговоры по этому вопросу состоятся в ближайшее время. Впрочем, сейчас Турция не разрешает проход через Босфор танкеров с газом.
Читайте также: Поставки сжиженного газа из США: мифы и горькая правда
Президент также подчеркнул, что "эти источники поставок сжиженного газа создадут уникальные возможности повышения нашей энергетической безопасности".
Целесообразны ли такие поставки газа, дорого ли они обойдутся Украине и какие сейчас существуют альтернативы, в эфире радиостанции Голос Столицы проанализировал президент Центра глобалистики "Стратегия ХХI" Михаил Гончар.
(текст публикуется на языке оригинала)
Чи можливі поставки газу із Катару до України за прийнятною ціною?
– Навряд чи ця ціна буде комерційно привабливою. Технічно такі постачання можливі, якщо вести мову про, умовно назвемо, польський маршрут, оскільки вести мову про чорноморський маршрут, себто доставку катарського скрапленого газу кудись на українське узбережжя Чорного моря зараз неможливо.
Оскільки немає технічних можливостей для прийому цього газу – терміналу немає, скажімо, за литовською моделлю мобільну установку для регазифікації потрібно також поставити. Тому вести мову про чорноморський маршрут, я вже не говорю про незгоду Туреччини пропускати метановози в Чорне море, зараз не варто.
Польський маршрут… Можна собі уявити, що плече транспортування буде надто довгим і затратним, оскільки танкер пройде шлях, як мінімум, з Перської затоки в обхід Аравійського півострова, Середземне море, Гібралтар, навколо Європи, Балтика і розвантаження на терміналі Свіноуйсьце, і плюс польська ділянка. Хоча це не означає, що фізично газ буде транспортуватися через польську газотранспортну систему, але, тим не менше, це надзвичайно затратний маршрут.
Враховуючи те, що скраплений природний газ сам по собі більш вартісний, ніж традиційні трубопровідні постачання, то ціна, я думаю, буде неконкурентоздатна порівняно із реверсними постачаннями газу. Але технічно в принципі у якійсь критичній ситуації можна мати на увазі таку можливість.
Тобто, про вигоду не йдеться, але як альтернатива того, що в Україні може бути ще й такий газ, ще й такий постачальник – чому б ні?
– Так, це, скажімо так, гіпотетична альтернатива, на всяк випадок. Але не з точки зору регулярних комерційних постачань.
Де і як використовується скраплений газ?
– Скраплений газ використовується так само як і звичайний газ. Він використовується саме у такому регазифікованому вигляді, себто скрапленість – це просто спосіб його доставки до кінцевого ринку споживання.
Відповідно, чому він дорогий – тому що є кілька додаткових опцій, які не характерні для провідних постачань, а саме: власне його скраплення, себто, перетворення із газоподібного стану на зріджений, відвантаження на спеціальний танкер-метановоз, транспортування метановозом, потім розвантаження на прийомному терміналі і регазифікація, себто перетворення знову в газоподібний стан. От власне всі ці операції його сильно здорожчують.
Але це не означає, що апріорі цей газ неконкурентоздатний. Навпаки, торгівля скрапленим газом розпочалась ще в Європі у 60-ті роки, себто понад півстоліття тому. Сегмент торгівлі скрапленим газом постійно і неухильно розширюється, тому що це пов’язано із більш гнучкою системою його доставки, коли вам не потрібні трубопроводи або потрібні мінімально на завершальній фазі.
Газ торгується і продається як біржовий товар, і це дуже важливо. Таким чином, у Європі росте споживання скрапленого газу, особливо коли виникає його дефіцит на піку споживання. І плюс пропозиція зростає на світовому ринку, тому майбутнє за скрапленим газом. Але для нас у даному випадку, коли ми говоримо про різні можливі альтернативи, пріоритетом має бути збільшення видобутку власного газу, щоб відмовитись від імпорту газу як такого, незалежно від того, це трубопровідний імпорт чи у вигляді скрапленого газу.
Тим більше, що зручної логістики для операцій із скрапленим газом у нас немає, географічно ми так розташовані. Міг бути тільки єдиний виняток, знову ж таки гіпотетичний, це якби Азербайджан колись реалізував свої наміри, ще минулого десятиліття, якусь частину газу постачати на узбережжя Чорного моря, потім його скраплювати і продавати в басейні Чорного моря.
Разом з тим на невеликі відстані робити скраплення газу недоцільного, його транспортування комерційно невигідно нікому, і власне ця ідея так і померла.
Експерти говорять про те, що власного видобутку газу вистачало би на побутових споживачів, а на підприємства не вистачає. Чи є потенціал у нас у цьому питанні? Чи може так трапитись, що своїм газом ми будемо повністю забезпечувати потреби країни?
– У нашій історії це вже було. Якщо взяти 70-ті роки, середину 70-х, 1975 рік, річний обсяг видобутку газу становив тоді рекордні 68,5 млрд кубічних метрів. Для порівняння – минулого року в Україні було спожито всього 32 з невеликим млрд кубічних метрів. Звісно, за цей період, за півстоліття, надра були виснажені, але виснажені були ті надра, які відносно неглибоко залягають.
Зараз йдеться про те, щоб, використовуючи технології для глибокого буріння, сучасні технології інтенсифікації, збільшити наявний видобуток. Рівень видобутку на сьогодні складає десь 20,5 млрд кубічних метрів на рік, наростити ще є цілком реальним. Є корпоративна програма компанії "Укргазвидобування", яка підтримана урядом і передбачає видобування "Укргазвидобуванням" 20 млрд кубів у 2020 році, плюс приватний газовидобуток порядку 6-7 млрд кубічних метрів, який може бути нарощений. Таким чином можна вийти на рівень видобутку десь порядку 26-27 млрд кубів, але одночасно скоротивши газоспоживання в цілому до такого ж рівня.
І тоді, власне кажучи, імпорт стає непотрібним. Я умовно називаю це румунським варіантом, тому що Румунія у 2015 році досягла саме такого результату, наростивши у себе газовидобуток, скоротивши споживання, відповідно, практично відмовившись від імпорту.
Зараз вони трохи купують газу, оскільки відбулось якесь пожвавлення у промисловості, але цей мінімальний імпорт не носить критичного характеру.
Через який проміжок часу ми зможемо відмовитися від імпорту?
– У принципі вже зараз ми забезпечуємо себе на дві третини газом власного видобутку, тому це перспектива кількох років. Важливо, що в парламенті були прийняті кілька надзвичайно необхідних законів, які в принципі стимулюють і інвестиції у газовидобуток, і, власне кажучи, зростання самого видобутку.
Читайте также: Украина-Россия-Европа: быть ли транзиту газа?
Тому я думаю, що впродовж найближчих 3-5 років цілком реально досягти поставленої мети. Це цілком реально, якщо тільки не робити якихось дурниць і не гнатися за таким популістським гаслом, що має бути дешевий газ для народу.
Треба зараз зробити відповідні інвестиції, які робляться у тому числі за рахунок того високого тарифу на газ, і через кілька років ми отримаємо зовсім іншу ситуацію.
К слову, заместитель директора Научно-технического центра "Психея" Геннадий Рябцев считает, что потребление газа в Украине диктует политика, а не экономика.
Аналитик "Консалтинговой группы "А-95" Артем Куюн отметил, что самоустранение государства от контроля за качеством сжиженного газа на нем не сказывается.
