РИА Новости Украина — радиостанция Голос Столицы
Во вторник, 21 ноября, — четвертая годовщина Революции достоинства. Именно в этот день в 2013 году люди начали выходить на улицы. Протесты вызвало решение Кабмина приостановить процесс подготовки к подписанию Соглашения об ассоциации между Украиной и Евросоюзом.
А уже 24 ноября волна массовых протестов прокатилась по всей стране. Но большинство людей присоединились к акциям после силового разгона студентов в ночь на 30 ноября. А уже на следующий день к акции присоединилось примерно полмиллиона протестующих.
Смотрите также: Годовщина Евромайдана: Порошенко пришел на Аллею Героев Небесной сотни
Дальше были отряды самообороны, стычки с "Беркутом" и бегство Виктора Януковича. Революция достоинства длилась 93 дня — до 22 февраля 2014 года. Она перекроила украинский политикум.
Как воспользовались этим разные политсилы, и к чему мы пришли за четыре года, в эфире радиостанции Голос Столицы проанализировал политический аналитик Ярослав Макитра.
(текст публикуется на языке оригинала)
Що маємо на цей момент, наскільки позиції діючої влади є потужними зараз?
— Якщо оцінювати ситуацію на даному етапі історичному, після цього що відбулося, тут важливо зрозуміти ту глибину ситуації, в якій ми перебували, чому можна було очікувати зараз, тому якщо хотілося вірити в якісь дуже швидкі, миттєві зміни за рік-два, то звичайно, тут навряд чи можна знайти багато позитиву. Але якщо дивитися в якійсь ширшій, довшій перспективі, то в принципі дійсно є багато позитивних змін і тенденцій, і які можуть все-таки вивести нашу країну з такого глухого кута, в якому ми фактично знаходилися багато років, і подолати ці проблеми, які ми зараз маємо. В принципі, має змінитися і змінюються, складно, але тим не менш, відношення взагалі самих громадян до держави, до себе, очевидно, до того, що відбувається, тобто українці вчаться відповідати самі за себе, що в принципі в такому більш філософському сенсі, і багато в чому це може допомогти нам вийти з цієї складної ситуації, в якій ми перебували і перебуваємо. Але це в середньостроковій перспективі, на це піде не один рік, тому що справді потрібно змінювати ментальність і повинна бути більша кількість, критична маса людей, які готові брати на себе цю відповідальність і захищати ближнього.
Але якщо говорити конкретно про теперішню владу і її перспективи, то звичайно, що це влада, очевидно, що навряд використала той ліміт довіри і ті можливості, які вона мала. Тобто ціла низка реформ, їх можна назвати хіба що умовно реформами, і навіть ті позитивні зміни, які відбувалися, це дуже часто відбувалися за цей час, це під тиском суспільства, десь на вимогу наших західних партнерів, десь у зв'язку з тим, що війна, і треба було приймати якісь швидкі рішення, але говорити про якусь сильну свідомість чи розуміння моменту нашими теперішніми керівниками навряд чи все-таки, на жаль, залишається велика. Одною з головних таких характеристик теперішньої влади, це звичайно, намагання збагатитися і все-таки осідлати ті фінансові потоки, проти яких вони начебто боролися кілька років тому.
Все почалося з угоди про асоціацію. Зараз вона підписана. Наскільки вона виправдала сподівання українців?
— Думаю, на це питання можна буде відповісти більш згодом, зараз однозначно сказати, наскільки позитивних змін, негативних, не просто. Але той факт, що український ринок переорієнтовується на Захід, те, що все-таки мислення українців також переорієнтовується також на західні стандарти, умовно скажемо, і маємо можливість вільнішого пересування по Європі, і т.д., це речі очевидні. Але треба розуміти, що градус був піднятий як і тоді, так і напевно були занадто високі, завищені очікування від цього документу, тому що фактично був певний негатив до влади, і він був викликаний не тільки і не стільки тісною співпрацею з РФ чи якимось неєвропейським курсом, скільки загальною поведінкою тодішніх керманичів і незадоволенням громадянами своїм життям. І просто одна ситуація накладалася на інші, і таким піком стало це непідписання асоціації, і це збурило частину суспільства. Але не це стало головним каталізатором. Неповага до громадян, відчуття того, що влада не поважає гідність кожного громадянина, це вивело людей на вулицю, зокрема те побиття, яке ми мали в кінці листопада. Це було набагато потужнішим і серйознішим поштовхом до радикальних дій і до спротиву.
Багато говорили про можливість повторення подій на Майдані. На сьогодні це можливо?
— Акції протесту можуть відбутися в будь-який практично момент, тому що справді є у суспільства невдоволення тим, що відбувається загалом в державі, І є велика частина громадян невдоволених, в тому числі маємо тисячі людей, які пройшли фронт, у яких больовий поріг змінений, але тут ситуація в тому, що для масових акцій протесту потрібні також серйозні дії з боку влади, які б могли каталізувати ці негативні настрої вилитися в масові протести. Тут навряд чи про якісь повторення, чи Майдан-4, але тому що кожна подія фактично по-своєму розвивається, має свої історії, свої відмінності, тому б зараз я не говорив, що можливо безпосередньо Майдан, чи повторення подій на Майдані. Але те, чи можливі справді якісь заворушення — така загроза є.
Насправді надто суттєвих змін між 2009 і 2013 роком насправді не відбулося, тому що не настільки вже падіння було рівня підтримки президента чи влади, тобто зміна там була не настільки величезною, залишався великий рівень підтримки, все рівно тоді діючої влади. Тут важливим було те, що та частина, яка була проти, і та, яка вагалася, вона стала активнішою, стала більш дієвішою і фактично змогла сконцентрувати свої зусилля, тому фактично попередня влада впала, деморалізувавши власних прихильників і давши можливість своїми діями згуртуватися опонентам. Тому така сама ситуація може відбуватися в будь-який момент. Але тут важливо ще розуміти той факт, що фактично Україні не підконтрольний Крим, не підконтрольна зараз частина Донецької і Луганської області, де значний виборець був цієї колишньої влади і теперішніх можливих реваншистів. Тому електоральний запас, електоральна міцність для того, щоб виборами провести певну зміну влади, дуже малий. Інша історія, якщо будуть чвари у владі, і влада справді буде слабкою, не буде здатна реагувати на ті чи інші події адекватно і миттєво, то відбутися може що завгодно.
Ранее политолог Руслан Бортник объяснил, кому выгодны протесты в Киеве, и насколько вероятно повторение Майдана. Также он считает, что цель выдвинутых активистами требований – не вывести людей на Майдан, а получить поддержку со стороны западных элит, которые не хотят выборов и импичмента.
