РИА Новости Украина – радиостанция "Голос Столицы"
Польшу неоднократно называли адвокатом Украины в ЕС, но в последнее время в отношениях между Киевом и Варшавой возникает все больше противоречий. Причина — национальные и исторические вопросы. Последний из таких инцидентов произошел 10 декабря в польском городе Перемышль. Там состоялось движение местных националистических сил под названием "Марш Орлят Перемишльских и Львовских".
Среди лозунгов, которые можно было услышать, были такие: "Перемышль и Львов — всегда польские" и "Смерть украинцам". Среди организаторов не только правые организации "Лагерь Великой Польши", "Все польская молодежь", "Национально-радикальный лагерь", но и Культурный центр в Перемышле и Институт национальной памяти Польши.
Посольство Украины официально обратилось к польской власти с просьбой провести расследование и не допускать такого в будущем.
Посол Украины Андрей Дещица призвал не обращать так много внимания на этот инцидент. "На видео был призыв одного человека. Далее огласки не было. А мы сами распространяем эту информацию. Возможно, это была какая-то провокация", — заявил посол.
Украинско-польские отношения прокомментировал в эфире радиостанции Голос Столицы дипломат, председатель Международного центра перспективных исследований Василий Филипчук.
(текст публикуется на языке оригинала)
Чи дійсно є в польської влади певна поблажливість до таких акцій?
— Давайте почнемо з того, що праворадикальні сили мають місце у всіх країнах сучасної Європи. І в Україні, і в Польщі, і в Німеччині, і у Франції. І більше того, ми зараз бачимо чіткий тренд до зростання популярності впливу і підтримки в суспільстві праворадикальних сил. Тому той факт, що і в Польщі, де, зокрема, на останніх виборах виграли сили, які багато хто звинувачує саме в підтримці праворадикальних сил, що ці сили зараз починають все голосніше про себе заявляти. В цьому нічого дивного, з одного боку, немає. Що дійсно неприємно, що саме українці стають центром уваги, предметом атак з боку праворадикальних сил у Польщі. І тут, безперечно, одна справа, коли ти на передвиборчих перегонах щось говориш, інша справа, коли ти керуєш вже державою. Тут польська влада мала б дуже чітко поставити всі крапки на "і", тому що той факт, що під патронатом мера міста проводяться заходи, під час яких напряму звучать заклики до ксенофобії, до смерті тощо, це неприйнятно в будь-який країні — чи це Україна, чи Польща, чи Німеччина, чи інша європейська країна. Подібні речі повинні негайно каратися всіма органами влади. І, звичайно, зараз по практичним діям польських властей ми і будемо приймати рішення чи це дійсно непорозуміння, чи це праворадикали, влада карає за їхны дії, чи все ж таки є певний рівень толерування до вчинків таких сил.
В Німеччині однозначно за подібні речі вже були б певні дії. Ми бачили, як німецька влада жорстко ставиться до подібних речей. А в багатьох інших країнах, на жаль, подібні речі толеруються. І тут, дійсно, залежить все від того, як будуть реагувати і польська влада, і як ми, по великому рахунку, будемо до цього ставитися. Адже, фактично, ми маємо справу з тим, що все голосніше говорять про себе реваншистські сили, які Україну не обов'язково бачать як стратегічного партнера Польщі. Ми також зробили декілька помилок, від того, що нас посол дозволяв собі не зовсім коректні заяви під час виборчих перегонів у Польщі. І зараз, дійсно, є дуже неприємний момент, коли ми можемо або зупинити ці негативні тенденції, або ж вони наберуть вже незворотних обертів, які для нас дуже небажані. Адже нагадаю, що в нас дуже складні відносини з багатьма сусідами, в нас війна з Росією, у нас дуже непроста зараз ситуація з США. І якщо ми до цього всього ще зруйнуємо відносини з більшістю сусідніх країн, то це дуже погано. Ми зараз в ситуації, коли нам бажано мати якомога менше ворогів, якомога більше друзів.
Яким чином можна зупинити ці тенденції?
— Почнемо з того, що потрібно почати зміни в Україні. Ні для кого не секрет, що українці є найбільшою групою мігрантів у Польщі. Лише 15% з українців мають там легалізований статус як працівники, а переважна більшість українців працюють нелегально. І це зумовлює негативне ставлення до них з боку поляків. Тобто економічні реформи і створення робочих місць в Україні — це мабуть, найкраще, що зараз наша влада може зробити для того, щоби не було таких радикальних ксенофобських випадків щодо України. Якщо ми могли б зараз хоче б повернутися до того рівня благополуччя, соціального забезпечення, яке в нас в Україні було 10 років тому, то значний рівень напруги був би знятий. Але поряд з цим, безперечно, що потрібно і робити інші кроки. Зокрема, українсько-польський кордон — це такий символ корупції, безправ'я, абсурду, будь-хто, хто перетинав українсько-польський кордон, може засвідчити безкінечні черги.
Тобто кроками практичними ми починаємо змінювати ставлення до України, і тоді вже ставитися до українців як до людей другого рівня, другого класу буде значно складніше. Це має бути набір як практичних кроків всередині країни, так і кроків по відновленню нормальної комунікації між обома країнами. Безперечно, що тут для української дипломатії є величезний простір для роботи. Знову ж таки, повторюся, що були зроблені недопустимі помилки, потрібно було б їх виправити. Адже рано чи пізно там також відбудуться вибори, дуже легко передбачити, що до влади прийдуть не праворадикальні сили, які зараз не особливо показують успішні результати свого правління в Польщі. Тобто бажано було б диверсифікувати контакти і налагоджувати хороші відносини з різними політичними силами.
Читайте также: Минное поле отношений Украины с Польшей: когда историю пишут политики
Ранее политолог Кость Бондаренко в эфире радиостанции Голос Столицы заявил, что экономический вакуум Украины и Польши способствует тому, что политические или исторические моменты начинают брать верх.
Президент Всеукраинской ассоциации компаний по международному трудоустройству Василий Воскобойник отметил в эфире "ГС", что если из Украины выехали на работу за границу около 5 миллионов человек, примерно столько же покинуло Польшу и тут рады трудовым мигрантам.
