РИА Новости Украина — Радиостанция Голос Столицы
Конституционный суд Украины признал неконституционным закон "О всеукраинском референдуме" от 6 ноября 2012 года. Причем как из-за нарушения процедуры его рассмотрения и принятия, так и с точки зрения его содержания. Суд отметил, что принятие актов Верховной Рады на пленарных заседаниях должно осуществляться исключительно путем личного голосования народными депутатами.
В пресс-службе КСУ также отметили, что парламент, принимая закон "О всеукраинском референдуме", вышел за рамки своих конституционных полномочий, что не согласуется с принципом верховенства права.
Решение Конституционного Суда в эфире радиостанции Голос Столицы прокомментировал эксперт конституционного направления Центра политико-правовых реформ Богдан Бондаренко.
(текст публикуется на языке оригинала)
Якими будуть наслідки визнання неконституційним закону про всеукраїнський референдум?
— Тепер, у зв'язку з тим, що немає взагалі законодавства про всеукраїнський референдум та національні референдуми, це означає, що треба чекати Верховну Раду, поки буде ухвалено нове законодавство. Є відповідний законопроект в ВРУ, він знаходиться там вже протягом двох років, в принципі, його можна голосувати в першому читанні, доопрацьовувати до другого, тому що там було багато змін, треба їх всі відобразити, тому що законопроект вже просто два роки лежить і не рухається. Але тепер набагато цікавіше, що було з цим законом, тому що це приклад взагалі такого найбільшого законодавчого трешу, який можливий, і по процедурі прийняття, і по змісту. Коротко якщо, історія, яка була, в 2012 році, останній день роботи сесії ВРУ, цей законопроект не проходить, не голосується, півроку лежить, і тут в залі знаходиться 150 нардепів і віце-спікер Адам Мартинюк вирішує, що якраз настав час. Вони голосують за цей законопроект, ну, просто треш, тому що дивіться, між першим і другим читанням туди вносяться правки, це все ігнорується, голосується за редакцією першого читання. На правки нардепів, які вже були прийняті комітетом, не звертається уваги, тобто… там дуже-дуже багато всього.
Тобто процедура голосування була порушена?
— У депутатів був останній день роботи. Після того — вибори. Значить, можна зіграти останню пісню і отак красиво вийти.
Що в цьому законі такого, що вони дуже хотіли його прийняти?
— Дві частини. На рівні чуток була мова про те, що цей закон приймався для того, щоб в 2017-2018 році провести рішення, які будуть не на користь українському суверенітету, пов'язані взагалі, там, я ж кажу, на рівні чуток, з переходом України до Митного союзу. А якщо по юридичній частині — це взагалі дуже цікаво. Закон написаний таким чином, що власне там є можливість, точніше, була — це дуже приємна новина, тепер можна говорити в минулому часі — була можливість проведення референдуму за народною ініціативою. Власне, для того, щоб провести ту народну ініціативу, треба або просто неймовірні фінансові ресурси мати цій ініціативній групі, або, що ймовірніше, просто це робиться за допомогою держави.
То блокувалося проведення референдумів, чи навпаки?
— Ні, власне, народну ініціативу можна провести лише тоді, коли ти маєш державну підтримку. Тобто просто так цю народну ініціативу реалізувати не можна було. Це пов'язано з великою кількістю підписів, вузькими строками, приміщеннями, які неможливо було знайти без допомоги держави. Але це все — одна частина. Власне, держава могла начебто за народної ініціативи провести референдум. І також на рівні президента можливість блокування цієї народної ініціативи була передбачена ледь не на кожному кроці. Тобто це чисто маніпулятивний механізм був. Але предмет цього референдуму був дуже цікавий. Зміни до Конституції можуть вноситися лише в порядку, передбаченому самою Конституцією. Це або 300 голосів в ВРУ, по всім розділам, якщо мова йде про 1, 3, 13, це мова йде про те, що він має бути затверджений референдумом. Тобто 300 голосів отримано в ВРУ і після того народ підтримує це рішення. Цей закон дозволяв провести взагалі іншу штуку, якої не було в голові, що таке можливо, але вони це прийняли. Можна прийняти нову конституцію. Не написано, звідки береться текст цієї конституції, звідки, просто виноситься текст, умовно, на 150 листочків А4, і народу ставиться питання: ви підтримуєте цей текст чи ні? Хто його писав? Як воно робилося? І увага, так, навіть якщо прибрати предмет з прикладом з конституцією, будь-яке інше питання, можливість прийняття законів в обхід парламенту. Тобто по суті, виконавча влада, застосовуючи органи місцевого самоврядування, тому що з них формувалися всі ці референдумні комісії, вони могли обійти ВРУ і прийняти закон. А як це відбувається? Тому що результати референдуму, власне, вони набирали сили після проголошення ЦВК.
Неконституційною визнана не тільки сама процедура прийняття закону, але і його зміст?
— Власне, КСУ сказав — браво, це дуже топова позиція, і дуже класна — КСУ сказав, що не можуть підмінятися звичайним законом процедури, які закладені в самій Конституції. Тому що вийшло, що процедура змін Конституції, яка передбачалася цим законом, вона була не такою, як написано в самій Конституції. Це неможливо. Такого не має бути. Я Вам скажу інше, що з експертної точки зору, з точки зору конституційного права, це рішення має 18 сторінок, у мене ще не було можливості детально ознайомитися з ним, але те, що я вже бачив поверхнево, що там закладено, це рішення реально буде цитуватися не один рік, там закладені дуже цікаві моменти.
Якщо не діє цей закон, якщо його скасовують, то набуває чинності попередній?
— Ні. Власне, це та сама ситуація, що була з законом про мови. Ніяким чином попередній закон не відновлює дію. Ще в лютому виникали суперечки, багато, насправді, і політологів чомусь казали, що відновлює дію закон 89 року УРСР. Тут — те саме. Нічого не відновлює.
Лише Конституція.
— Так. Процедура прийняття законів в Україні, ухвалення законів, вона конкретно виписана. Законопроект, парламент голосує, набирає, підписується президентом, спікер, президент… Інших варіантів немає. Не можна, визнавши неконституційним якийсь закон, повернусь до попередньої редакції. В цьому зараз у нас — правовий вакуум, тепер все залежить від Верховної Ради. На жаль, оскільки ВРУ останнім часом "ефективно" в лапках працює, ми будемо намагатися зробити все, щоб вони прийняли цей закон якомога швидше і в нормальній редакції, а не той треш, який був прийнятий в 2012 році, але поки що у нас заблокована можливість проведення всеукраїнських референдумів.
То зараз проведення референдуму або якогось всеукраїнського опитування регулюється Конституцією України?
— Якщо мова йде про референдуми — так. У нас плебісцити не передбачені, але у нас є такі механізми як петиції і тому подібне. Тобто механізми — інші, але вони передбачені законодавством…
Чим той референдум від того, що скасували, відрізняється?
— У нас конкретної процедури проведення референдуму в Конституції немає. ЦВК, як орган адміністрування цього процесу, по Конституції його чисто провести не може. Недостатньо регулювання. Так само зараз у нас з сьогоднішнього дня немає змоги проводити багатонаціональні, тобто всеукраїнські референдуми, а з 2012 року у нас немає можливості проведення місцевих референдумів. Можливо, воно в деяких випадках і на щастя.
Читайте также: Отчет Госдепа США по Украине. Будут ли последствия?
Напомним, эксперт-международник Андрей Бузаров в эфире Голоса Столицы заявил, что Украине следует перенять от Словении практику регулярного проведения общенациональных референдумов. По его мнению, применение словенского опыта было бы позитивным для Украины.
