РИА Новости Украина — Радиостанция Голос Столицы
Глава Национального антикоррупционного бюро Артем Сытник отчитался за три года работы ведомства. По его словам, за это время НАБУ удалось поколебать "касту неприкасаемых" в Украине.
Кроме того, Артем Сытник назвал три главные внешние вызовы для НАБУ. По его словам, это: предоставление права на самостоятельное прослушивание, доступ к базе электронных деклараций в полном объеме, а также создание антикоррупционного суда.
Результаты работы НАБУ и других антикоррупционных органов в эфире радиостанции Голос Столицы прокомментировала председатель правления общественной организации "Антикоррупционный штаб" Галина Янченко.
(текст публикуется на языке оригинала)
Як би ви оцінили роботу НАБУ за три роки його роботи?
— Варто додати, що я безпосередньо маю причетність до НАБУ, адже два роки я є секретарем ради громадського контролю НАБУ і знаю досить детально ситуацію. Тут варто сказати, що три роки НАБУ є номінально, адже перші детективи були набрані фактично два з половиною роки тому. Це був вересень-жовтень 2015 року, і вже в грудні, тобто буквально через два-три місяці було зареєстровано перше провадження. Тому загалом можна сказати, що НАБУ є достатньо результативним і, більше того, надзвичайно важливий орган для українського суспільства – це фактично чи не перший правоохоронний орган, який є максимально ефективним, з одного боку, і політично незалежним, з іншого боку. Тому я оцінюю результати діяльності НАБУ достатньо високо.
Читайте также: Бортник: Банковая выработала "противоядие от НАБУ"
Які основні досягнення антикорупційного органу за весь час його існування? Що можете назвати топ-провалами НАБУ?
— Остання статистика, яка була доступна – це зі звіту за 2017 рік, тобто на сьогоднішній день фактично за два з половиною роки діяльності вже повноцінного органу, коли у нас заявились реальні люди, які могли займатись розслідуванням, в їхньому активі є майже 500 кримінальних проваджень, і ми мусимо розуміти, що це провадження не такі середньостатистичні або не дрібні справи. Це провадження щодо топ-корупціонерів країни. Зазвичай, це такі справи можуть налічувати томи при передачі до суду, тобто збирається велика кількість доказів для того, щоб далі справи в судах не розвалювались. На сьогоднішній день вони оголосили підозру більше 150 особам і, знову ж таки, ми розуміємо, що це топ-чиновники, які були помічені в корупції, і те, що стосується обвинувачених вироків, на сьогоднішній день є 19 таких вироків. Водночас, я хочу наголосити на тому, що в суспільстві часто сприймається і асоціація з НАБУ, що НАБУ повинно посадити корумпованих чиновників. Але НАБУ є лише певною ланкою, власне, в процесі посадки цих чиновників, тому що фактично НАБУ має розслідувати ці справи. Вони мають зібрати достатньо доказів, їх відповідним чином задокументувати. Далі ці докази передаються в прокуратуру, і на сьогоднішній день в Україні є САП, яка була створена спеціально для того, щоб здійснювати прокурорський нагляд і захищати справи, які розслідує НАБУ вже безпосередньо в суді.
Відповідно, на цьому, другому етапі свою роботу виконують прокурори САП, і далі справи передаються в суд і далі вже відбувається судовий розгляд, за підсумком якого приймається те чи інше рішення. Власне, я тут теж погоджуюсь із більшою кількістю громадських експертів, і з Артемом Ситником, що якраз на третьому етапі, на етапі розгляду справ у суді велика частина справ і гальмуються. Наприклад, якщо я не помиляюсь, що одна із справ НАБУ, яка розглядається в суді, там по тій справі суд прийняв рішення заслуховувати всю повністю всю справу в суді. Справа нараховує близько 750 сторінок і якщо заслуховувати всю справу, то на це піде декілька років, враховуючи, що суд по цій справі збирається в середньому раз на місяць. Таким чином, саме якраз на сьогоднішній день суд часто є слабкою ланкою, де справи гальмуються, з одного боку, з іншого боку, теж можуть прийматись не зовсім об’єктивні рішення.
Якщо порівнювати ефективність НАБУ з іншими антикорупційними органами, кого з них ви можете назвати найефективнішим?
— НАБУ тут дуже сильно дає фору всім іншим правоохоронним органам, по-перше, за результативністю і ефективністю, по-друге, за своєю політичною незалежністю і, по-третє, за рівнем складності справ, які вони розглядають, тому що, наприклад, Нацполіція або ГПУ розглядають найрізноманітніші справи, починаючи, наприклад, від викрадення якимось вуличним злодієм 300 гривень у іншого громадянина і закінчуючи ми справами трошечки іншого рівня. Якщо ми говоримо про НАБУ, то потрібно розуміти, що їхніми фігурантами є люди, які роками створювали в Україні величезні складні схеми по виведенню ресурсів тих чи інших, по виведенню бюджетних коштів, і тому ці фігуранти теж володіють достатньо великими ресурсами і професійними адвокатами, які можуть їх захищати.
Згадати напружені відносини в трикутнику — САП, НАБУ, ГПУ, це якось впливає на ефективність боротьби проти корупції чи це обов’язкова складова відносин антикорупційних органів?
— Я б відповіла на це питання і так, і ні одночасно. З одного боку, ми розуміємо, що це конкуренція, й іноді такі складнощі у відносинах виникають через те, що між правоохоронними органами є певна конкуренція, і цієї конкуренції, на мій погляд, не було раніше, тому що просто не було, з кого обирати. НАБУ задає, дійсно, досить високі стандарти і по розслідуванню, і по незалежності. Тому інші правоохоронні органи повинні або показувати відповідний результат або просто шукати способи дискредитації НАБУ, і такі випадки теж ми спостерігали протягом останнього року-півтора. З іншого боку, я сприймаю таку конкуренцію правоохоронних органів як логічний, природній і, можливо, десь навіть корисний для правоохоронної системи процес, адже таким чином задаються високі стандарти для роботи інших правоохоронних органів, тобто вони повинні теж показувати результат для того, щоб відповідати суспільним очікуванням, для того, щоб їм було, чим звітувати, враховуючи, що вони теж отримують бюджетні кошти на свою роботу, на свою діяльність, на своє існування.
Як ви вважаєте, поява антикорупційного суду кардинально змінить ситуацію?
— Це на сьогодні досить складне питання, тому що, на мою точку зору, недостатньо просто створити антикорупційний суд будь-який. Критично важливими є процедури, якими буде створюватись антикорупційний суд, тому що, якщо нам вдасться створити суд, який теж буде максимально політично рівновіддаленим чи об’єктивним, то ми зможемо нарешті отримати і в судовій системі такий прецедент чистого і об’єктивного органу, який теж буде задавати найвищі стандарти роботи для інших суддів. З іншого боку, є ризик, що якщо процедури ВРУ по створенню антикорупційного суду будуть прописані таким чином, що це будуть просто керований суд, то, звичайно, користі від такого суду буде небагато, не більше, ніж від тих судів, які ми спостерігаємо на сьогоднішній день. Тому критично важливо, і це теж, на що звертають увагу громадські активісти і експерти – це процедури, це гарантія незалежності цього новоствореного антикорупційного суду, який ми і очікуємо.
Напомним, политолог Олег Саакян считает, что институты, представляющие "старую" систему, пытаются свести на нет институты, созданные после 2014 года, используя НАБУ как наиболее независимый орган.
