РИА Новости Украина — Радиостанция Голос Столицы
Журнал "Фокус" накануне опубликовал рейтинг самых богатых украинцев. При этом в начале марта аналогичный рейтинг опубликовал журнал Forbes. В обоих лидирует глава группы SCM Ринат Ахметов. Его состояние составляет 3,1 млрд долларов. Столько же "Фокус" насчитал у него в прошлом году. Как и год назад, второе и третье занимают совладельцы группы "Приват" Игорь Коломойский и Геннадий Боголюбов, четвертое — Виктор Пинчук. Тем временем президент Петр Порошенко выбыл из топ-10 и, по версии издания "Фокус", занимает 11 место с состоянием в 542 млн долларов.
Насколько такие рейтинги являются правдоподобными, в эфире радиостанции Голос Столицы проанализировал политолог Василий Мокан.
(текст публикуется на языке оригинала)
Чи можуть певні політичні та фінансові фактори впливати на те, на якому місці опиниться та чи інша людина?
— Тут, на відміну від соціологічних даних, наприклад, останніх місяців, де… Чому ці дані є суб'єктивними? Тому що дуже великий відсоток невизначених виборців, відповідно, важко сказати про точні рейтинги підтримки партій. То на відміну від соціології, у цих рейтингах більш-менш намагаються знайти певний такий об'єктивний чинник, що об'єднує, який дозволить оцінити статки тих чи інших бізнесменів. І ми бачимо, що за різними версіями журналів рейтинг — більш-менш однаковий. Тобто той перелік людей, які мають великі статки в Україні, уже відомий, він незначно міняється. Фактично обойма залишається та сама. І я погоджуюся з тим, що якщо проаналізувати і додати сюди статки оточення чи родичів цих всіх людей, то там могли би бути дещо інші показники. Хоча загалом оця купка людей, яка володіє величезними активами в Україні, протягом довгих років залишається практично незмінною.
Читайте также: Домашнее насилие? Для начала, люди должны перестать быть нищими
Чи є якась боротьба серед бізнесменів, що пов'язані з політикою, за те, аби хтось потрапив до десятки чи ні?
— Безумовно, логіка будь-якого бізнесмена спрямована на те, щоб примножити свої активи. І там навіть не конкуренція відбувається за те, щоб потрапити до топ-десять, чи ні, а більше — намагання, як мінімум, зберегти свої активи на фоні загального зубожіння у державі. Також ці рейтинги дуже залежні від кон'юнктури на зовнішніх ринках. Тому що якщо ми подивимося, хто саме володіє всіма активами і коштами в Україні, то ми побачимо, що це власники великих металургійних заводів, це власники підприємств, які пов'язані з аграрним сектором, і це власники підприємств, які пов'язані з харчовою промисловістю. І оскільки вона дуже залежна від експорту, від світових цін на ринку, також залежать і їх статки. Бувають місяці, коли статки тої чи іншої людини можуть впасти на десятки і сотні мільйонів доларів, а потім так само піднятися. Тому тут політика їх спрямована на примноження своїх активів саме у контексті розширення свого бізнесу, але не для конкуренції бути там на сьомому чи на п'ятому місці в рейтингу.
Якщо говорити про президента, який займає 11 місце, як Ви вважаєте, наскільки українському виборцю на сьогодні є важливими статки людей, які приймають рішення в країні?
— Перед цим я хотів би внести невеличку поправку. Там насправді не кілька людей, які мають зв'язок з політикою, мені здається, що весь список топ-сто найбагатших українців України — там виключно люди, які мають відношенні і вплив на українську політику. І якщо не на державному рівні, то принаймні на регіональному, тому що багато людей спеціалізуються там на діяльності в певній області, наприклад, України. Але в будь-якому випадку контакти, своїх представників в українській політиці, в органах влади, виконавчій, законодавчій найбагатші українці мають. Хоча ми бачимо, що персонально, особисто, фактично у цю владу іти не хочуть і не збираються. По президенту хочу сказати, що безумовно, глава держави оцінюється і в тому числі українцями з точки зору своїх статків. І важко би було пояснити, наприклад, АП, як так стається, що президент примножує з кожним роком свої статки. Ми бачимо тенденцію зворотню. Але тут мова йде ж не про те, скільки коштів у Порошенка, це і так давно було відомо, що він — достатньо забезпечена людина. А мова йде про те, яким чином ці кошти заробляються. Як раз в цьому напрямку діяльність "Рошен", російський бізнес — це як раз ті точки, які били по Порошенку буквально до останнього часу.
Читайте также: За гранью понимания: откуда берутся миллионные премии в нищей стране
Вони можуть вплинути на ситуацію з виборами у 2019 році?
— Насправді, вибір українців, практика показує, що він робиться, по-перше, на основі телевізора, на основі тієї активності під час виборчої кампанії, яку демонструють кандидати. Але також і українці вже почали аналізувати і оцінювати результати діяльності того чи іншого політика, в даному випадку — кандидата в президенти. Тому мені здається, що критерій вибору на майбутніх виборах буде навіть не стільки статки, тому що вже є усталена думка, що вони всі там достатньо забезпечені люди, і в когось більше, в когось менше — великого значення не має, а те, з якою політичною пропозицією вийдуть на виборчі кампанії кандидати, наскільки вони зможуть українцям пояснити соціально-економічну складову, тобто саме те, що найбільше зараз цікавить наших громадян. І безумовно, від активності, від фінансових вливань під час самої виборчої кампанії вже ближче до 2019 року.
Після 2014 року ми побачили тимчасове явище, коли найбагатші люди України пішли напряму до політики. На сьогодні чи є для них сенс так робити або вони просунуть до парламенту, до уряду близьких до себе людей?
— Швидше, другий варіант. Це набагато зручніша тактика, коли тебе представляють і в парламенті, і в ОДА, і в виконавчій гілці влади інші люди, а ти займаєшся в цей час бізнесом і лобіюєш власні інтереси. У 2014 році це був необхідний крок з точки зору захисту територіальної цілісності, і мені здається, він був виправданим стратегічно. Хоча ми побачили, що даний експеримент, коли представники фінансово-промислових груп очолили ОДА, він, як на мене, виявився не зовсім вдалим з точки зору державного управління, тому що ці люди продовжували поводитися як бізнесмени, як лідери певних фінансово-промислових груп, а не як державні службовці. І мені здається, що з їх точки зору друга тактика, коли вони делегують свої представників, причому, не тільки в одну політичну силу, а намагаються покласти яйця в різні кошики, щоб мати можливість для маневру, ця тактика була і залишиться надалі.
