РИА Новости Украина — Радиостанция Голос Столицы
Расширение Евросоюза возможно, но не раньше 2025 года. Об этом говорится в проекте соответствующей стратегии, которую Еврокомиссия намерена обнародовать в середине февраля. В документе отмечается, что Черногория и Сербия, при условии продолжения реформ, могут вступить в ЕС до 2025 года. Именно эти страны в регионе Западных Балкан имеют статус кандидатов на вступление. Стремятся получить статус стран-кандидатов на вступление в ЕС в этом году Албания и Македония, которой еще нужно урегулировать конфликт по названию с Грецией.
Читайте также: Десуверенитизация, деолигархизация и литовский урок истории для Украины
Насколько реальны сроки вступления в ЕС новых государств, в эфире радиостанции Голос Столицы спрогнозировал директор Центра исследований международных отношений Николай Капитоненко.
(текст публикуется на языке оригинала)
Що Ви можете сказати з приводу того, що розширення ЄС відбудеться не раніше 2025 року?
— Я це розумію як не раніше 2025-го, і це — реалістичний сценарій, яким ЄС окреслює свої середньострокові плани, згідно з якими розширення буде відбуватися. Бо взагалі логіка європейської інтеграції така, що потрібно розширюватися спільному ринку, залучати до себе нові країни, нові ринки збуту, праці, послуг, товарів, торгівлі. З іншого боку, звичайно, цим позначено те, що країни, які не входять до перелічених балканських, Сербія, Чорногорія, країни, які прагнуть отримати статус кандидата на вступ, їм не треба мріяти про членство, а треба будувати свою зовнішню і внутрішню політику на якихось інших засадах. Я десь приблизно так трактував би заяви і плани Єврокомісії.
Чорногорія, Сербія, які мають статус кандидатів. Наскільки вони близькі до виконання всіх критеріїв?
— Вони близькі, звичайно, вони ближчі навіть до критеріїв європейськості, ніж свого часу були Румунія та Болгарія. Бо для того, щоб вступити в ЄС, достатньо мати ринкову економіку, правову державу, працюючу демократію, і захищати права меншин. Я думаю, що з цим все більш-менш нормально в Сербії і Чорногорії. Питання залишаються суто політичні. Бо якщо ти відповідаєш мінімальним стандартам, ти можеш претендувати на те, щоб приєднатися до ЄС, але наступним кроком буде отримання згоди країн, які вже є членами цієї організації. Це теж треба мати на увазі Україні. Тому я думаю, що ця часова затримка пов'язана саме з узгодженням політичних питань, бо ситуація непроста і всередині ЄС сьогодні, і Балкани — це традиційно непростий регіон. Тому тут потрібно буде узгоджувати політичні позиції принаймні найбільш впливових держав-членів ЄС.
Яка взагалі позиція держав ЄС стосовно Чорногорії та Сербії? І взагалі західних Балкан і наближення їх до ЄС?
— Якщо йдеться про розширення ЄС, так як це було в попередніх хвилях, як правило, працюють економічні і політичні аргументи. Локомотивами, лобістами розширення виступають держави, які можуть економічно виграти, у випадку зі Східною Європою це була, насамперед, Німеччина, у випадку з Балканами до цього долучається Італія. А опонентами виступають ті держави, які вважають, що краще мати більш компактний ЄС, який не вимагатиме витрачати гроші на підтягнення економіки бідних країн до середньоєвропейського рівня. Противником такого розширення була б напевно Великобританія, достатньо складна позиція була б у Франції, яка крім того, що не хоче витрачати гроші на економіку слабших країн, має власне сільськогосподарське лобі, досить потужне, яке б воліло, щоб європейські гроші витрачалися на французьке сільське господарство, а не на сільське господарство нових держав-членів. Тобто такі суперечливі достатньо позиції. Вони можуть змінюватися. Сьогодні, враховуючи фактор російського впливу, бо те, що робить Росія останніми роками, воно достатньо сильно розколює країни-члени ЄС, вони не зовсім знають, як на це реагувати: чи то займатися узгодженням інтересів з Росією і обережніше ставитися до можливого розширення за рахунок балканських країн, чи то навпаки, демонструвати більш жорстку позицію по відношенню до російських кроків в зовнішній політиці. З приводу цього теж точаться суперечки різного роду, і єдиної позиції європейських країн нема. Беручи це все до уваги, я думаю, що період 2025 року, не раніше, це реалістичний сценарій наступного розширення.
Чи можливо, що саме після того, як Великобританія визначилася з Brexit, ЄС заговорив про розширення, щоб компенсувати вихід Великобританії?
— Я б так не ставив питання, тому що все ж таки це — достатньо різні країни. Великобританія, її роль в європейському ринку, в політичному проекті європейської інтеграції, неспівставна з роллю можливих нових членів. Крім того, на порядку денному питання розширення за рахунок балтійських країн з'явилося набагато раніше того, ніж виникла проблема виходу Великобританії з ЄС. Тобто я будь-яке наступне розширення ЄС з Brexit прямим чином би не пов'язував. І так само не пов'язував би європейські прагнення України чи то вступити, чи тісніше співпрацювати з ЄС із наслідками Brexit. Тут — різні вагові категорії, різна географія і різний характер участі цих країн в проекті європейської інтеграції.
Якщо є противники певного процесу розширення ЄС, чому не співпрацювати в рамках асоційованого членства, тощо?
— Власне, це і відбувається. Бо як такого, асоційованого членства в ЄС — немає, але цим терміном часто називають якраз ту ситуацію, яка у нас зараз є, коли підписана Угода про асоціацію, яка суттєво розширює торговельні, економічні можливості, міграційні навіть можливості, для країн, які таким чином поглиблюють свою співпрацю з ЄС, але не можуть в найближчому часі претендувати на членство в ЄС. Тому у нас є цілком придатний до використання інструмент, Угода про асоціацію, вона є підписана між ЄС і цілим рядом інших країн в різних регіонах світу, і нам треба нею користуватися. Можемо називати це як завгодно. Чи то асоційованим членством, чи іншим зручним для нас способом, але проблема не в тому, як це назвати, а як цим користатися. І на цьому мають бути зосереджені зусилля в першу чергу, а не на тому, щоб якимось чином "вибити" колись в майбутньому прийняття України до ЄС.
К слову, ранее Николай Капитоненко в эфире "ГС" заявил, что Украина на практике не подтверждает свое желание вступить в ЕС. По его словам, как только в ЕС решат, что безвиз для Украины не соответствует их долгосрочным интересам, он окажется под вопросом.
