РИА Новости Украина — Радиостанция Голос столицы
Глава МИД Германии Зигмар Габриэль предложил ЕС новую модель взаимоотношений с Украиной и Турцией. Эти две страны, по словам немецкого чиновника, в ближайшие годы точно не станут членами Евросоюза, но с ними в ЕС должны быть особые отношения.
В то же время Великобритания начала процедуру выхода из организации, поэтому именно сейчас Евросоюз разрабатывает новые правила отношений с "туманным Альбионом". Так, по мнению немецкого министра, если сделка с Британией будет удачной, то ее модель можно распространить и на другие страны такие, как Турция и Украина.
Выгодного ли такое сотрудничество Украине, проанализировад директор Центра исследований международных отношений Николай Капитоненко в эфире радиостанции Голос столицы.
(текст публикуется на языке оригинала)
Наскільки реалістичною може бути запропонована модель відносин ЄС і України?
— Якась модель, звичайно, буде втілюватися, оскільки все ж таки проект Східного партнерства, в якому досі знаходяться і розвиваються, або стоять на місці відносини між ЄС та державами східної Європи, все ж таки не долає ту кризу, яка виникла в 2013 році. Різні країни там об'єднані, з різними цілями і по різному вони будуть будувати свій діалог з ЄС. Ясно, що треба щось нове, а от що це нове буде, ніхто точно не знає. Тому що, по-перше, ніхто не знає, чого буде хотіти сам ЄС після всіх трансформацій, пов'язаних з Брексітом, з іншими речами. А, по-друге, ніхто точно не знає, що хочуть країни-партнери. Приміром, потрапити звичайно до однієї групи з Великобританією, якщо для нас буде створена така сама модель, як для Британії після виходу, це буде одна справа. Я не думаю, що так станеться, оскільки інтереси наші і британські досить різні щодо ЄС. А от потрапити в одну групу з Туреччиною, у якої нема жодних перспектив не лише у найближчому, але і у віддаленому майбутньому вступити до ЄС, і яка вже кілька десятиліть займається тим, що європейську риторику то кидає, то знову за неї береться, то використовуєте в внутрішній політиці — це буде не настільки перспективним для нас шляхом. В будь-якому випадку, нам треба визначатися з тим, чого ми хочемо і спробувати це запропонувати ЄС.
А є розуміння, чого ми хочемо?
— Я б сказав, що на рівні громадян, громадянської думки і бажання людей, воно звичайно є. Навіть якщо люди не до кінця розбираються, що таке членство в ЄС, що воно дає і які обов'язки накладає. На рівні офіційних документів воно теж є, бо ми офіційно хочемо вступити до ЄС. Але на практиці, а це основне, на що звертає увагу будь-яка європейська держава і ЄС в цілому, на практиці ми не підтверджуємо своїми діями власного бажання. Бо щоб стати державою європейською, чи формалізовано членом ЄС, треба будувати працюючу ефективну демократію, треба будувати правову державу, треба будувати нормальну ринкову, а не олігархічну економіку. Тобто всі ті завдання, які у нас були на порядку денному 26 років незалежності, сьогодні залишаються, і не факт, що ми наблизилися за всіма цими вимірами до Європи за цей час, а не навпаки, стали від неї ще далі. Тобто в цьому випадку оцінити з точки зору європейських політиків бажання України достатньо важко. Бо ми говоримо одне, а на практиці робимо інше. І до речі, тут я хотів би зазначити, що не випадково ініціатива про розробку нової моделі була озвучена міністром закордонних справ Німеччини, бо після виходу Великобританії відкриваються вікна можливостей для Німеччини, яка може запропонувати власний порядок денний, отримавши більший вплив, вона може запропонувати своє бачення того, яким далі буде ЄС. І цим моментом ми теж можемо теоретично скористатися.
А чекати від інших базових країн ЄС на якісь інші ініціативи, скажімо, Франція не хоче запропонувати ще якийсь формат?
— Я думаю, Франція буде одним з найбільш впливових опонентів будь-яким ідеям поглибити відносини з Україною, або поставити їх на один рівень з Великобританією. Нам треба традиційно робити ставку на східноєвропейські країни, але, звичайно, для цього треба вміти йти на компроміси з тією ж Польщею, Румунією, Угорщиною, і т.д. І Німеччина в цьому випадку виглядає як найбільш серйозний лобіст. Звичайно, якщо ця ініціатива продумана і довгострокова, а не просто кон'юнктурна, яка вписується в сучасний контекст внутрішньополітичних процесів в Німеччині.
Про Молдову і Грузію нічого не йдеться в планах особливий статус чи навіть на включення до ЄС?
— Я би сказав, що ми з молдаванами і грузинами в одному човні. І проблеми, з якими ми будемо мати справу, приблизно ті самі. І нам можна звертати увагу на те, з якими питаннями доводиться мати справу тій же Молдові, щоб зрозуміти, що може у нас бути невдовзі.
Безвіз є маркером майбутнього членства України в ЄС?
— Тут проблема в тому полягає, що те, що його нам надали, слід сприймати як своєрідний аванс. Бо все ж таки було зрозуміло, що європейці не дуже хотіли надавати нам цей режим, будучи не впевненими в тому, що зможуть мінімізувати ризики, пов'язані з відкриттям кордонів з фактично воюючою країною. А з іншого боку, треба розуміти те, що безвізовий режим виник взагалі, тому що все ж таки європейці тут прагматично змогли підійти до цього питання. Вони закрили очі на деякі невідповідності українських реформ тим стандартам, які мали бути, щоб нам дали цей безвізовий режим. І зробили це для того, щоб отримати доступ до українського ринку праці. Безвіз не надає можливості працювати в Європі, але він дає можливість тимчасово виїхати в Європу. Європейці отримали українських громадян в якості туристів, в якості студентів, в якості людей, які можуть короткотерміново працювати в Європі, може, і не зовсім легально. Але треба розуміти, що в перспективі це вигідно для ЄС. Як тільки вони вирішать, що це більше не відповідає їх довгостроковим інтересам, то тоді безвізовий режим буде під питанням.
Читайте также: Сказал, как отрезал. Чем Украина пытается напугать РФ?
Ранее политический аналитик Петр Охотин заявлял, что ЕС не лишит Украину безвиза из-за потребности в дешевой рабочей силе. Кроме того, эксперт-международник Андрей Бузаров отметил, что Украине нужно много лет, чтобы хотя бы приблизиться к стандартам ЕС.
