РИА Новости Украина — Радиостанция Голос Столицы
В пятницу, 22 декабря, глава Кабинета министров Украины Владимир Гройсман представил отчет о работе правительства.
В частности, премьер-министр пока не собирается инициировать ни одного вопроса по изменению кадрового состава правительства. При этом Гройсман подчеркнул, что залогом дальнейшего присутствия каждого из министров в Кабмине является только соответствующее качество их работы.
Также глава Кабмина выступил против продажи земли сельскохозяйственного назначения иностранцам и крупным украинским и зарубежным аграрным компаниям.
Кроме того, Гройсман пообещал обеспечить функционирование антикоррупционного суда. По его словам, в случае принятия президентского закона правительство обеспечит его полное финансирование.
Заявления премьера по антикорсуду и свободному рынку земли в эфире радиостанции Голос Столицы прокомментировал политический эксперт Ярослав Макитра.
(текст публикуется на языке оригинала)
Гройсман пообіцяв забезпечити функціонування антикорупційного суду. Прем’єр щиро виступає за створення антикорупційного суду?
— У даній історії, напевно, якщо брати трикутник президент, парламент і прем’єр, то останній найменше має відношення до створення цього антикорупційного суду в принципі. По тому, що він сказав: ще не вистачало, щоб Кабмін не виконував закон, де йтиметься, вочевидь, про фінансування такого суду. Фінансування його діяльності має забезпечувати Кабмін у рамках держбюджету. Гройсман жодним чином не визначає, яким чином функціонуватиме цей суд.
Але якщо прем’єр робить цю заяву, тобто може бути і інакше? Якщо він був би проти, то міг скористатися своїм положенням як очільник уряду та затягувати процес?
— Спочатку цей суд треба створити. Уже коли він буде створений, тоді можна впливати за допомогою перешкод у фінансуванні, що може трактуватись навіть злочин, залежно, яким чином діяти. Аж тоді прем’єр може якимось чином впливати на цей процес, точно не в теперішній конфігурації. Тепер хіба що за допомогою певної групи нардепів, яка в нього є в парламенті, він може визначати, голосувати чи ні на стадії прийняття цього законопроекту. А щодо фінансування, про що безпосередньо говорив пан Гройсман, то не він визначатиме, очевидно. Давайте дочекаємось закону самого, але очевидно, не він визначатиме кінцеві обсяги, а все таки це буде затверджено безпосередньо в рамках бюджету, і Кабмін просто буде зобов’язаний виконувати те рішення, яке буде увалено і підписано президентом.
Відповідаючи на питання, як уряд планує боротись з подорожчанням всього, Гройсман навів приклад м’яса, мовляв, треба насичувати продуктом внутрішній ринок, і продукт не дорожчатиме. За його словами, для нормалізації ситуації треба ще трошки часу, а все інше – це популізм. На Вашу думку, така заява прем’єра – це не популізм?
— Думаю, зайве сперечатися з паном прем’єром в економічних дефініціях, процесах. Він там однозначно компетентніший, володіє більшою інформацією. Щодо формату сказаного виглядає, як мінімум, доволі дивним. Щоб вирішити питання м’яса, треба наситити? Це занадто просто. Очевидно, якщо було би так все просто, давайте насичуйте, в чому проблема? Прем’єр уже який строк при владі, який термін був головою ВР, насичуйте. Фраза про те, що ціни завжди зростають, завжди долар зростає, завжди не вистачає грошей, так а чим тоді уряд Гройсмана відрізняється від попередників?
Гройсман проти відкриття ринку землі, точніше, він тільки за те, аби продавати землю лише українському фермеру в обмеженій кількості. А це не популізм?
— Це дуже непросте питання. Справа в тому, що ринок землі – це таке узагальнене поняття. Будь-який ринок має певні правила, він має певні регулювання і завжди є обмежуючі різні чинники і т.д. Зараз дискусія точиться навколо чого? Навколо так званого вільного ринку землі, який нам намагаються нав’язати, зокрема, цей же МВФ. Але якщо проаналізувати європейські країни, західну практику, як такого ринку землі практично ніде нема, або якщо він і впроваджений зараз, то це був перехідний етап, і до цього країни йшли не одразу. Є буквально декілька випадків. У Латинській Америці це було зроблено відразу, і це закінчилось для таких країн не дуже добре. Цей перехід до ринку землі, особливо це важливо для пострадянських країн, має бути плавний і, в першу чергу, захищати українського фермера і українського власника. Тому тут пан Гройсман абсолютно правий, тому що по-іншому ніяк, тому що, якщо ми зробимо просто, легко і швидко вільний ринок землі, це закінчиться тим, що ця земля опиниться у руках інших корпорацій. Тут справа навіть не в тому, що буде не в руках українців, це ще півпроблеми, а проблема заключається у тому, що сам тотальний захід інших на цей ринок призведе до певного хаосу. Це може мати дуже серйозні наслідки. Тому потрібно, справді, дати можливість тим, хто має змогу зберегти цю землю, викупити її, дати можливість фермерству також отримати свою частку землі та обробляти її. Тільки після цього на якомусь певному етапі треба дивитися, чи доцільно взагалі віддавати цю землю у користування іноземців.
Читайте также: Нужно ли бояться непродления моратория на продажу земли?
Гіпотетичний фермер – хто він такий?
— По законодавству є визначення, хто такий фермер. Те, що ви кажете, має бути завданням уряду, очевидно, це і має на увазі пан Гройсман. Фермери у нас є частково, їх недостатньо, але тим не менше. Треба створити цей механізм, запустити, тому що запровадження ринку землі – це з цивілізованими правилами цього ринку землі, а не з вільним, коли насправді зараз дуже багато земель знаходиться не в державній власності, ще невідомо, в якій власності земля. Її обробляють без будь-якого документування, вона обробляється по лівим документам, дуже багато вивозиться продукції за кордон. Це глобальна проблема. Немає у нас фермерів не тому, що не хочуть, не тому, що це неприбутково чи люди не вміють, а тому, що створені такі умови, де той, хто має доступ до влади і прийняття рішень, перебуває у кращих умовах апріорі і виживає на цьому ринку. Тому треба створити сприятливі умови, надати ці кредити. Чому б ви не могли бути фермером, чи я, чи хто завгодно? Чому б і ні, коли б це було вигідно, доступно і зрозуміло. Є можливість отримати ці кошти і їх повернути і т.д. Тому це і є одним із завдань держави. Якщо ми робимо ставку на фермерство, якщо воно буде, тоді в чому проблема? Зараз Гройсман про це говорить, а раніше він говорив трішки по-іншому, а ще раніше він ще по-іншому говорив. Завтра він буде в опозиції і ще по-іншому заговорить. Я маю на увазі, що має бути якась позиція, чіткий компроміс, досягнутий між всіма політичними гравцями і гравцями на земельному ринку. А у нас відбувається як? Жив собі напівринок. Прийняли закон про обіг земель, його запровадження вже несе цілу низку ризиків, його мораторієм кожний рік продовжують, його дію відтерміновуємо, не вирішуючи проблему по суті. Відтерміновуємо, а людям розказуємо, що ми захищаємо ринок землі, ми не даємо продати землю. Законопроект прийнятий, причому мораторій зупиняє дію закону, так довічно мають впроваджувати? Це ж абсурд, питання треба вирішувати. І ми прийшли до обговорення по суті тільки тоді, коли МВФ почав нав’язувати вільний ринок, мовляв, все, продавайте, тільки тоді дамо більше кредитів, але паралельно скупимо вашу землю, тоді почали ґвалт, що тепер ми розуміємо, є проблема, треба її вирішувати. А тільки-но МВФ дав задню, розуміючи, що це питання не пройде, воно складне, політичне, це винесли за дужки, відтермінували таку вимогу, то ми вже також спокійно продовжуємо мораторій. Тобто, мова йде про відсутність стратегії.
Що дає політичним силам можливість піарити себе.
— Абсолютно, тому що розмова тих же опозиційних сил, підміна понять і маніпуляція, мовляв, ми захистимо землю. Ніби у нас зараз рай на землі завдяки тому, що та земля не продана, багаті у нас села, вони процвітають, і у нас все класно. Правда ж, не така ситуація. Значить, проблема не в тому, що ця земля не продана олігархам. Напевно, цей ресурс не використовується належним чином і належним чином не розподіляється між усіма, як би він міг розподілятись, хто хотів би займатись у тому процесі чи є в тому процесі. Тому є лукавство з цієї стороні і з цієї. Насправді, є й українські корпорації, які зацікавлені, щоб було так, як є. І також треба врахувати їхні інтереси. Це крупні гравці, роботодавці і т.д., щоб вони мали змогу заплатити за ту землю ринкову ціну, але мали першочергове право нею володіти. Виходить так: їм вигідно так, як є, ринок землі не запускають. Це замкнуте коло.
Вони орендують його за копійки.
— Так, за копійки.
Багато експертів кажуть, що мораторій тягнеться, бо в парламенті величезне лобі агроконцернів.
— Абсолютно правильно. Більше того, величезна частина землі взагалі не облікована, в різних інституціях перебуває у власності, яким вона не потрібна для здійснення статутної діяльності, тому ж НАН України. Ця земля потім обробляється незаконно, нелегально, незрозуміло, що куди йде. А з введенням ринку землі, з оформленням усіх документів, коли буде кадастр, і будь-який громадянин чи юридична особа буде мати можливість зрозуміти, де ця земля знаходиться і мати можливість її купити, будуть виводитись нові схеми. Треба буде або оплачувати ту землю, або позбутись її. А в даному випадку відбувається так, як вигідно великій кількості людей, на цьому сколочені капітали і мільярди.
Напомним, политолог Олег Саакян считает, что власть будет откладывать закон о рынке земли до выборов.
Заслуженный экономист Украины Людмила Супрун считает, что рынок земли в Украине будет несправедливым.
