РИА Новости Украина — Радиостанция Голос Столицы
27 декабря — 72 года со дня создания Международного валютного фонда. Постоянный представитель МВФ в Украине Йоста Люнгман накануне заявил журналистам, что самые большие риски принятого государственного бюджета Украины на 2018 год заключены в слишком быстром росте расходов. Он подчеркнул, что расходы растут быстрее, чем экономика страны, а реформы существенно замедлились.
При этом в Национальном банке Украины рассчитывают, что в следующем году государство сможет привлечь как заем еще 3,5 миллиарда долларов от МВФ. Пока действует программа сотрудничества, которая заканчивается в марте 2019 года.
Стоит ли ожидать Украине продолжения сотрудничества с МВФ и получения траншей, в эфире радиостанции Голос Столицы рассказал председатель правления Украинского института международной политики Ростислав Томенчук.
(текст публикуется на языке оригинала)
Наскільки у співробітництві між Україною та МВФ велика економічна складова? А яка частка політичної складової?
— Я не думаю, що тут можна, як в математиці, порахувати. Я думаю, що умовно 50 на 50, якщо можна так сказати. Тому що є вимоги до кредитів, які надаються. Ці вимоги стосуються економіки. Але, власне, як ви бачите, Україна не виконала ряд обіцянок, через що і відбувається затримка з траншами. Не виконала через те, що парламент не проголосував за той чи інший проект, за ту чи іншу реформу. Або ж довго приймали реформу, от, наприклад, пенсійну. Або ситуація з Антикорупційним судом. Все-таки це питання було в одній з вимог МВФ, через що відбуваються затримки по траншах, а з другої сторони, ми розуміємо, що всі ці питання переходять у політичну площину, коли до справи беруться депутати для голосування того чи іншого закону.
Зараз в уряді розраховують отримати наступного року від МВФ 3,5 мільярдів доларів кредиту. Чи можливо це, враховуючи ті політичні проблеми, які ви вже перерахували?
— Цілком можливо. Я не бачу якихось проблем в цьому. Все дуже реалістично.
Тобто, вимоги МВФ будуть виконані?
— Дивіться, ми все-таки виконали більшу чи меншу частину вимог, про які ми домовлялися з МВФ. Залишилося кілька ключових моментів, один з яких — Антикорупційний суд. Вчора президент начебто подав текст. Тобто, тут така ситуація, що, на мою думку, нікому не вигідно не продовжувати співпрацю з МВФ. І вже інше питання, які будуть правки до закону про Антикорупційний суд. Але сам факт того, що ми вийшли на фінішну пряму. Я думаю, що це питання зрушиться з місця.
У МВФ розкритикували і протистояння між ГПУ та антикорупційними органами. Такі моменти можуть вплинути на співробітництво з фондом?
— Теоретично — можуть. Можуть яким чином. Вони можуть невчасно трубку піднімати або невчасно будуть відписувати відповідь на лист, можливо. А те, що вони скажуть: все, через це ми розриваємо наш договір — такого не буде. Я думаю, що тут питання не стільки в критиці, я не чув їх позиції по ГПУ і НАБУ, але я знаю, що в них були занепокоєння щодо бюджету. Тобто, щодо курсу гривні, інфляції, надходжень, видатків. Знаю, що в них раніше були такі зауваження, якщо не помиляюся, теоретично їх зняли, здається, після певних доопрацювань бюджету. Це нормальний процес, що різні важливі для нас міжнародні організації коментують ті чи інші питання. Просто для нас є конкретні маркери, домовленості, які були передбачені для отримання траншу. Ми їх виконуємо. А всі інші процеси, звичайно, що у нас неідеально виходять. Є якісь непорозуміння між ГПУ чи НАБУ, чи кимось, чи ще кимось.
Читайте также: Устенко: покрыть бюджетный дефицит 2018-го без МВФ не получится
Якщо буде політична воля, чи можливо, що у МВФ закриють очі на деякі недоліки у виконанні вимог фонду і нададуть транші?
— Якщо буде що? Політична воля — це що? Якщо Україна проголосує за Антикорупційний суд, і якщо текст законопроекту не буде такий, що від нього тільки назва «Антикорупційний суд» залишиться, то очевидно, що можемо розраховувати на транші від МВФ. Тут питання в тому, що варто, і це говорять економічні експерти, піднімати питання про нову програму з МВФ. Тому що ця вже закінчується.
У Мінфіні кажуть, що поки не ставлять питання нової програми. Щодо політичної волі, коли ми отримували минулий транш, створення Антикорсуду теж було однією з вимог, але нам дали транш, не дивлячись на невиконання.
— Ніхто ж нікого не ставить у якісь дискримінаційні умови. Тобто, дві сторони, які спілкуються абсолютно адекватно, нормальною мовою, домовляються, кажуть: зараз це в нас не виходить, ми це зробимо пізніше. Добре, давайте так. Зараз ми вам не виплатимо транш, тому що ви не зробили це. Інша сторона каже: добре, ми тоді почекаємо. Якщо вони кажуть, що зараз ми не можемо зробити таку вимогу, хтось іде назустріч. Якщо кілька разів хтось комусь обіцяє, але не робить, звичайно, що інша сторона вже не буде так легко погоджуватися. Тобто, це все процес переговорів. Там немає якихось таких жорстких дедлайнів, що не проголосували, ми вам транш не дамо. Якщо не помиляюся, попередній транш надали, оскільки Україна змогла пояснити, чому ми тоді не виконали якісь умови. Деякі умови були зняті, які не були пріоритетні.
Ви згадали про можливу нову програму з МВФ. У чому має бути різниця між діючою та новою?
— Повинен відбуватися діалог. Одна програма закінчується, ми піднімаємо розмову про іншу, обговорюємо, дискутуємо, як ми це бачимо, що для цього потрібно. Тобто, це підтвердження самого процесу, що у нас все гаразд, ми працюємо, ми спілкуємося, і ми проговорюємо якісь плани на майбутнє. Тобто, ми не формулюємо завдання так, що сьогодні ми нічого не взяли, нічого не зробили, і завтра програма закінчується. Варто спілкуватися про наступні кроки.
К слову, управляющий партнер консалтинговой компании «Финансовая студия», кандидат экономических наук Евгений Невмержицкий высказал мнение, что важность следующего транша от МВФ с точки зрения финансов незначительна, однако Украине важен сам факт сотрудничества с фондом для привлечения иностранных инвестиций.
Глава комитета экономистов Украины Андрей Новак считает, что без траншей МВФ в 2018-2019 году государству придется объявить дефолт.
