РИА Новости Украина – Радиостанция Голос Столицы
Депутат от БПП Мустафа Найем призывает людей выйти на Майдан, как и четыре года назад. Он призвал киевлян выйти на центральную площадь столицы в среду, 20 сентября, где будет объявлено о начале некоей "мобилизации" на Всеукраинскую акцию в поддержку крупной политической реформы – за изменения правил избрания органов власти, по ограничению депутатской неприкосновенности и за создание антикоррупционного суда.
Сама акция в поддержку этих реформ состоится 17 октября в Киеве и всех областных центрах Украины. Вслед за призывом Найема, в соцсетях стали вспоминать события, которые были четыре года назад. Именно Найем, который тогда был журналистом, 21 ноября 2013 года сделал запись в Facebook с призывом прийти на Майдан в знак протеста против остановки процесса евроинтеграции Украины.
Уже через час после его публикации, количество комментариев перевалило за 600, а желающих выйти на Майдан в Киеве стало более тысячи. Среди них были и политики, например Юрий Луценко, нынешний генпрокурор, и Арсен Аваков, сейчас министр внутренних дел, а тогда оппозиционный депутат. По версии некоторых политических экспертов, именно этот призыв Найема четыре года назад стал началом евромайдана, что в итоге привело к развитию Революции Достоинства в стране.
Повторится ли ситуация, в эфире радиостанции Голос Столицы спрогнозировал политический аналитик Петр Охотин.
(текст публикуется на языке оригинала)
Яка мета Найєма?
— Власне, треба пам'ятати, що певна група молодих політиків, яких взяли в список БПП три роки тому, в них завжди був свій погляд на речі. Це були Сергій Лещенко, Світлана Заліщук і Мустафа Найєм.
Вони співпрацюють переважно з правозахисними фондами, з фондами на підтримку свободи слова, тому можуть собі дозволити. І це добре, що можуть собі дозволити незалежність у фракції БПП.
В той же час, я б так сміливо не порівнював ситуацію 2014 року і 2017 року, тому що тоді було велике розчарування політикою Віктора Януковича, який спочатку вів Україну в Європу, потім різко змінив курс, і це не дуже сподобалось.
Ті цілі, про які говорить Мустафа Найєм, так як вони зараз звучать, вони не є настільки актуальними для людей, тому що мова йде швидше про питання, які розуміє невелика кількість людей, а прийняття деяких реформ, наприклад зняття депутатської недоторканності, може навіть посилити владу Петра Порошенка, який зберіг владу над судами, у якого є свій генпрокурор і таким чином така хороша ідея, як зняття недоторканності з депутатів, могла б перетворитись на новітню диктатуру.
Якою може бути підтримка від суспільства на такі заклики?
– Скільки людей буде? Я прогнозую, що на заході буде декілька сотень людей. Переважно це члени громадських організацій, це професійні активісти.
Не виключаю, що долучаться якісь протестувальні групи на кшталт тих самих власників єврономерів, якщо з ними будуть проведені перемовини. А щодо того, за що українські люди виходять на мітинги, то, на жаль, тут немає якоїсь логічної речі, навіть скрутне соціально-економічне становище часто не є базою для революційних виступів.
Питання, як не дивно, швидше лежить в таких речах, як питання поваги до народу, в тому, що ми називали гідністю. Пригадайте 2004 рік, коли фактично народ пішов проти фальсифікації виборів, які самі по собі не означали економічних вимог, а 2013 рік – це була маніфестація геополітичних побажань частини суспільства і потім велика реакція саме на свавілля міліції, яка побила людей.
І в цьому, до речі, є велика проблема, тому що поки наші люди не навчаться нормально формулювати економічні вимоги, в тому числі по зміні правил гри, по соціальних стандартах, то результати таких різних заходів будуть відрізнятись від того, за що люди виходили насправді.
Читайте также: Призрак нового Майдана бродит по Украине
Наскільки подібні заклики можуть бути спробою каналізувати протестні настрої? Наскільки зараз іде боротьба, щоб отримати підтримку від людей на вулиці?
– Насправді, я думаю, що кожен із згаданих маніфестувальників орієнтується на певну свою групу і теоретично люди могли б підтримати всіх учасників цієї гри, але ті, хто підтримують Найєма, вони не підуть за Євгена Мураєва і навпаки. Тому, швидше, будемо говорити про Україну кількох протестів, Україну кількох Майданів.
В принципі, поки це є в мирній фазі, то в цьому нічого погано немає. Переважно всі країни, які зараз добре живуть, вони пройшли через страйки, протести. В тій самій Франції вони постійно були. Це добре. Питання в тому, що хтось захоче дестабілізувати ситуацію. Тому, звісно, самі організатори мають розуміти, чим може все закінчитись.
Як ви вважаєте, чи всі ці акції протесту залежать від того, хто мобілізує більшу кількість людей?
– Лише влада винна в тому, що маніфестувальники змушені використовувати інші засоби для того, щоб їх почули.
Якби влада проводила нормальну люстрацію, це вже забуте слово, якби не розцвітала корупція і не був такий великий розрив між бідними, які втратили після 2014 року, і багатими, які стали міністрами, які стали корупціонерами після 2014 року, то, швидше за все, суспільство так не радикалізувалось.
Люди, яких ми зараз називаємо радикалами, це переважно люди, які борються за якусь свою правду. Серед них, напевно, є і колишні ветерани, і студенти, просто люди, які не можуть знайти роботу. Тому я б одразу їх негативно не називав.
