РИА Новости Украина — радиостанция "Голос Столицы"
В четверг, 24 августа, выступая в честь годовщины Дня независимости, президент Петр Порошенко подчеркнул, что этот, 26-й год независимости стал для Украины особенным.
По словам Петра Порошенко, страна успешно завершила борьбу за ратификацию соглашения об ассоциации с ЕС, а также, наконец, возобновила рост ВВП.
Сейчас же, по словам президента, грядущие экономические прогнозы — позитивные, и это даст возможность уже в ближайшее время улучшить уровень жизни украинцев.
Как украинская экономика развивалась в течение 26 лет независимости, какие взлеты и падения пережила, в эфире радиостанции Голос Столицы проанализировал экономист Виктор Скаршевский.
(текст публикуется на языке оригинала)
Президент каже, що економічні прогнози – позитивні, і вже найближчим часом нас чекає поліпшення рівня життя. Чи є підстави для такого оптимізму президента?
— Він в принципі завжди такий оптимістичний, але сьогодні ще свято, і, як завжди, президент перебільшує той економічний стан чи взагалі, що відбувається в українській економіці. Економіка України не відновила економічне зростання. Тому що після 17% падіння в 2014-2015 роках плюс один відсоток — це не є економічне зростання. На мій погляд, це продовження економічної стагнації. Тому що після таких великих падінь, коли економіка досягає дна, якщо це дно, то вона відштовхується і має зростати мінімум 5-7% в рік. Плюс, Україна живе не просто одна по собі в світовій економіці. Є ще інші країни, є світова економіка. І треба порівнювати, як розвивається, наприклад, світова економіка. Візьмемо цей 2017 рік. Світова економіка, ВВП світовий зростає цього року на 3,5%. Прогнози по українській економіці: було 3%, переглянули — 2%, по факту буде 1%. Тобто в три рази швидше зростає світова економіка, ніж Україна. Тобто розрив поглиблюється. Він і так катастрофічний між Україною та іншим світом, а якщо подивитися ще на країни, що розвиваються, до яких належить і Україна, то вони будуть зростати ще швидше в цьому році і зростають — на 4,5%. Тобто це не є відновлення, це є продовження падіння української економіки, якщо порівнювати з іншим світом.
І як можна говорити, що подолана криза, чи відновилося економічне зростання, якщо половина українських громадян отримує субсидії, якщо більша половина живе за межею бідності. То просто це неправда, про те, що говорить президент. Він ще, до речі, декілька днів тому сказав, що український ВВП зростає вже п'ять кварталів підряд. Це також неправда. Якщо говорити про квартальні показники, то треба порівнювати цей квартал до попереднього кварталу. А якщо подивитися на сайті Держкомстату офіційному, будь-яка людина може зайти і подивитися, то в першому кварталі 2017 року ВВП знизився на 0,3% порівняно до попереднього кварталу, це четвертий квартал 2016 року. Тобто економіка зростала три квартали, плюс маленький був, незважаючи на таке велике падіння, все одно продовжується мінус. За півроку промисловість в цьому році показала мінус. Яке економічне зростання? Яке відновлення? І плюс він каже, що почалося економічне зростання і подолана агресія від Росії. Хочу зауважити, знову ж таки, офіційна статистика, так, маленьке є там, плюс 1,5%, в цьому році ВВП зріс. Але за рахунок чого? В тому числі, за рахунок збільшення на 30% експорту до Росії. Як каже наш президент, це агресор. Мало того, що експорт зріс, ще й імпорт з Росії зріс. Тобто продовжується економічна співпраця з Росією. Я не кажу — це добре чи погано, це є факт. І якщо президент говорить, що щось почало зростати, то також за рахунок співпраці з Росією.
Читайте также: Гастарбайтеры спасают экономику Украины от краха — Охрименко
Президент ще каже, що відновлення активних військових дій на Сході і дії політиків-популістів здатні звести нанівець досягнення української економіки. Виходить так, що президент ніби рятує ситуацію тим, що ховається за спини інших?
— Я також послухав, був вимушений послухати, що сьогодні буде говорити президент. І він сказав, що про опозицію, що опозиція — п'ята колона тощо. Він хоче просто перекласти відповідальність за ті неуспіхи на когось іншого — або на Росію, або на опозицію. Дуже часто також згадується в цьому контексті МВФ. Мається на увазі, що ми підвищили тарифи не тому, що це ми прийняли таке рішення, на житлово-комунальні, а тому що МВФ таке вимагає. Це також неправда. Завжди наша влада, не тільки Порошенко, а взагалі всі 26 років нашої незалежності влада шукає крайніх, на кого можна списати свої невдачі і нерозуміння тих кроків, які повинні бути прийняті для економічного зростання.
Велика українська політика та велика українська економіка – наскільки вони взаємопов’язані? Що відбувається і чому?
— Можна подивитись на 26 років і на економічні показники, той самий ВВП, той самий обмінний курс і подивитись, від чого він залежить – від урядів, від політичних партій, які зараз при владі чи від чогось іншого? Що показує статистика? Вона показує, що і динаміка ВВП, і обмінний курс залежать від зовнішньоекономічної кон’юнктури, тобто від світових цін на сировину – це метал, руда, зерно та, як це не дивно, від погоди, тому що тут наступна ситуація. Україна – це сировинна країна і найгірший здобуток незалежності за 26 років, що Україна утвердилась як країна сировинна, і причому цей сировинний придаток вже не до розвинутих країн як таких, а вже сировинний придаток до сировинних країн, настільки вже на такому низькому рівні знаходиться українська промисловість і взагалі виробництво готових товарів з високою доданою вартістю.
Читайте также: Аналитик: худшее в экономике Украины – позади, но расслабляться рано
І тому, коли зростають світові ціни на метал, руду, зерно, тоді більше валюти надходить до України, тоді курс стабільніший або просто стабільний, як, наприклад, це було в 2001-2007 роках. Тоді був бум, бульбашка мильна світова, і Україна цим скористалась. Дуже різко почало все зростати. Нагадаю, в 2003 році український ВВП зріс на 12,5%, тобто це економічний тигр, але до цього ні уряд, ні політики взагалі жодного відношення просто не мали. Коли починають падати ціни, а сировинні світові ринки, на жаль, для України, при нинішній структурі економіки, вони циклічні, і вони падають і коли почалась, наприклад, криза 2008-2009 років, світова криза, ціни попадали на сировину, і українська економіка постраждала найбільше серед інших країни світу. За один рік ВВП скоротилось на майже 15%, навіть більше. Такого не було ніде. Наприклад, Польща яка несировинна, в неї навіть не було падіння, до речі, якщо вже так порівнювати. Так що тут, так як в Україні примітивна економіка з монопродуктом, якщо можна так сказати, тому і ми залежимо від зовнішніх факторів і від погоди. Чому погода? Тому що якщо гарна погода – гарний урожай, гарний урожай, значить, більше експортуємо, більше валюти приходить і так воно все стабільніше і ціни так швидко не зростають.
Однак споживчі настрої у населення погіршились в минулому місяці. Курс стабільний, здається, обмінний, зростає ВВП, як нам кажуть в Держкомстаті, також ці цифри є, а чомусь споживчі настрої у людей погіршуються. Напевно, вони, значить, не відчувають, що щось в економіці стало краще. Якщо споживчі настрої погіршуються, це означає, що люди очікують більше гіршого, ніж кращого. Так що тут люди ж реалісти, вони чітко розуміють, що в них є в кишені сьогодні, що може бути в кишені завтра. Їм — без різниці, що, наприклад, прем’єр Гройсман розповідає, що вдвічі підвищились мінімальні зарплати і т.д. До речі, він доволі молода людина, і в СРСР особливо не пожив, але таке враження, що в нього радянське мислення, тому що він мислить директивно. Маленька зарплата – треба їх підняти, що можна постановами щось змінити. Ні, на жаль, не можна постановами нічого змінити, поки не буде працювати судова влада, поки не буде захисту власності як приватної, так і державної. Без цих фундаментальних речей нічого не зробиш. А люди все дуже добре розуміють.
То все-таки є, чим пишатися за ці 26 років українській економіці? Є якийсь позитив?
— Позитив, напевне, в тому, що вона ще існує. Позитив в тому, що хоча втрачені вже деякі території України, але ще основна маса територій — українська. На жаль, позитив у тому, що ми ще є. Ми ще є, ми ще можемо щось зробити для того, щоб ситуація стала, можливо, краща. От, до речі, Степан Кубів, перший віце-прем'єр, сказав про прогнози економіки на найближчі три роки — 3-3,6 і 4% зростання. Це говорить про те, що, по-перше, це занадто оптимістично. Тому що на цей рік вони також 3% прогнозували. Але це говорить про те, що буде надалі збільшуватися розрив між Україною та іншим світом. Тобто нічого позитивного навіть в цих, на перший погляд, позитивних прогнозах від першого віце-прем'єра, на жаль, немає. Так, в Україні є, в українській економіці дуже фундаментальна проблема — це сировинна економіка, в Україні немає розвинутої промисловості, та, що була, — втрачена.
Європа, Захід в Україні не зацікавлений, їм не треба жодних конкурентів, з одного боку, а з іншого боку, навіщо їм працювати з нестабільною країною. І виходить так, що Україна, так як вона сировинна економіка, вона залежить від світових цін на метал, руду, зерно. І все. І якщо вони зростають, то країна швидко розвивається. Може плюс 5-7%. Але якщо ціни падають, а вони в будь-якому випадку час від часу падають, то Україна дуже глибоке падіння має, девальвація, і люди робляться ще біднішими. Виходить так, що за 26 років незалежності і, на жаль, перспектива, вона при цій структурі буде продовжена, що українська економіка розвивається по сходинках, по драбині. Але сходинки ведуть не вгору, а донизу. Бо Україна ні разу не відновилася після кризи. Ні після 90-х років, ні в 2008-2009 році, ні після 2014-2015 року.
Тобто Європа і США не зацікавлені в розвитку додаткової конкуренції. Але, з іншого боку, можна знайти не конкурентів, можна знайти людей, які будуть співпрацювати? От, наприклад, Україна має найбільший вантажний літак…
— При чому створювала не Україна, створювалися, знову ж таки, це в СРСР. Відремонтували, і слава Богу, що хоч це змогли зробити. По-перше, вже потенціал цей науковий вже дуже сильно втрачений. Він вже не такий великий, як був раніше. А інші країни… інших країн особливо і немає. Є потужні гравці. Наприклад, "Боїнг", "Ейрбас", це не тільки авіабудування, а інше великі машинобудівні корпорації. Як вони взагалі виходять на ринки? Їх лобіює власний уряд. Щоб вийти на зовнішні ринки, щоб продати свою продукцію лобіює власний уряд. А в Україні кажуть: ні, так не можна, тому що це, можливо, корупція. Ні, це в Україні так рахується.
Читайте также: Европейские зарплаты украинских чиновников на зависть нищим украинцам
Якщо б цей бізнес належав Гройсману або ще комусь, він би активніше розвивався?
— У Гройсмана ще немає таких чітко сформованих активів якихось великих, краще говорити про Порошенка,бо в нього є чітко сформовані великі активи. От коли йде мова про оборонну галузь, дуже активно якраз, навіть якщо це не потрібно оборонній галузі, закуповуються товари і продукція, послуги підприємств Порошенка. Але це не є вихід на якийсь зовнішній ринок, просто непотріб, дуже часто непотріб, не завжди, але дуже часто купується за державні гроші, тобто за наші з вами податки, ми фінансуємо бізнес Порошенка. Але це трохи інше. Я маю на увазі, коли є велика корпорація, яка виходить на зовнішні ринки, то уряди тих країн, де знаходиться ця корпорація, він лобіює. Мало того, що лобіює це політично, а він ще і економічно. Так звана створюється по всій Європі, у всіх країнах Європи є експортне кредитне агентство, експортні кредитні агентства — по-різному називаються, які кредитують на пільгових умовах експортерів не сировини, а саме товарів з високою доданою вартістю. Це саме машинобудування тощо.
В Україні також створено на законодавчому рівні минулого року експортно-кредитне агентство. Але в меморандумі з МВФ написано чорним по білому, що уряд зобов'язується не вводити в дію це експортно-кредитне агентство. І МВФ, з іншого боку, також це документ підписали. І це підписали Порошенко, Гройсман, Данилюк і Гонтарева, яка у відпустці. Тобто замість того, щоб повторювати ті кроки, створювати ті інструменти, які роблять успішні держави, Україна це показово не робить, а ще й записує в міжнародні документи, що вона цього робити не буде.
Що нам потрібно для нормального розвитку?
— Людський потенціал в Україні є. Розумні люди в Україні є. З іншого боку, є влада. Не тільки нинішня, а взагалі, влада, і ті ж самі олігархи, які монополізували економіку, яким зручно, вони контролюють фінансові ресурси, вони контролюють сировинні ресурси, і їм, в принципі, розвивати промисловість чи щось вкладати в довготривалі проекти сенсу немає, і так добре живеться, особливо, коли високі світові ціни на ресурси. Тут, якщо дати можливість людям заробляти і не відбирати в них гроші, і дати можливість планувати на 5, 10, 15 років вперед, особливо бізнесу, малому, середньому, то тоді і почнеться економічне зростання, підйом, і тоді вже люди на своїх кишенях будуть відчувати, що стало краще. Але що для цього потрібно, щоб було це планування на 10-15 років вперед? Фундаментальні речі: захист прав власності, незалежна судова система — це є такий базис, і невідворотність покарання, знову ж таки, це є судова система. Без цього не буде нічого, тому що, щоб ти не почав, ти не впевнений, що в тебе завтра не відберуть.
І що ми бачимо, що відбувається останні три роки, коли вже нова влада при президенті Порошенку? В мене таке враження, що він забувся, що до нього був Янукович, і як він закінчив, тому що він повторює, не лише повторює його помилки, а він їх посилює, бо що стосується судової системи влади, то Порошенко її повністю централізує під себе, під Адміністрацію президента і своє оточення. І за таких умовах розміні люди, студенти, айтішники, підприємці, які мають змогу, вони виїжджають з України. Нагадаю, у нас було 52 мільйони.
Зараз за офіційною статистикою — 42 мільйони, а в реальності — 35 мільйонів, якщо врахувати заробітчан і тих людей, які від’їхали. Тобто ми маємо все, ресурсно Україна має все для того, щоб розвиватись, а влада робить все для того, щоб Україна не розвивалась, тому що їх влаштовує ця монополія, їх влаштовують бідні люди, ми говоримо — зараз Україна незалежна, а владу влаштовують залежні люди, які отримують субсидії з бюджету. Владу не влаштовують люди мислячі, тому що вони на наступних виборах прийдуть, проголосують за інших, мислячих людей, а не за тих, які грабують країну. У нас так система економічно побудована, що людям треба розраховувати, передусім, на себе, на державу — в жодному разі, тому що держава не надає тих послуг, які б мала надавати за наші з вами податки.Напомним, Украина не сможет оплачивать внешние долговые обязательства только за счет госбюджета, отметил в эфире "ГС" доктор экономических наук Алексей Плотников.
Вместо того чтобы повышать доходы наименее защищенных слоев населения и инвестировать в экономику, правительство вынуждено тратить бюджетные деньги на обслуживание внешних долгов, заявил экономист Борис Кушнирук.
