РИА Новости Украина — радиостанция Голос Столицы
Полиция открыла уголовное производство по факту повреждения имущества магазина элитной мебели "Эмпориум" на улице Грушевского, на фасаде которого стерли граффити, нанесенные во время Революции Достоинства.
"Иконы Революции" с портретами и цитатами Леси Украинки, Ивана Франко и Тараса Шевченко были созданы художником под ником Sociopath десятого февраля 2014 года во время обстрела Майдана. В субботу, второго сентября текущего года стало известно, что они были уничтожены. По данному факту прокуратура открыла уголовное производство.
В воскресенье, третьего сентября, активисты патриотических организаций провели возле магазина мебели протестную акцию и разбили в нем окна.
Подробнее о том, что происходило возле магазина, рассказала в эфире радиостанции Голос Столицы активист Євромайдана, директор Института практической политики Богдана Бабич.
(текст публикуется на языке оригинала)
Чому, на вашу думку, такий резонанс викликала саме ця подія?
— Можна сказати, що прорвало. Майдан болить, він нагадує про себе і цей ланцюжок нищення… Напевно, вривається терпець. Насправді, ми дійсно бачимо такий акт вандалізму та інший акт вандалізму необдуманий крок орендаторів цього будинку, власників меблевого магазину, він привів до такої напруги в суспільстві і я можу сказати, що громадянське суспільство показує, що ця пам'ять дуже важлива, у нас для багатьох достатньо болюча. І така дія однозначно сколихнула наше ірраціональне суспільство.
На жаль, наше суспільство інколи буває ірраціональним і діє дуже емоційно. А замість якоїсь системної, можливо, боротьби і роботи законопроектами, інколи бувають такі емоційні прояви. Але треба віддати належне, чому це відбувається. Тому що це надзвичайно важлива тема і вона не могла просто бути забута.
Як все мало бути зроблено? Чи потрібно було ці графіті закривати склом, як було закрито написи часів Помаранчевої революції на одній з колон Головпоштамту?
— Так, звичайно, це питання вже виділення коштів на охорону пам'яток культурної спадщини. З цим завжди є проблема і в результаті трапляються такі ситуації. За кордоном дбають про свої пам'ятки культури. Для них важлива кожна подія. Так само, якщо в Києві кожна куля, яка влучила в якусь стіну чи ще щось, це все пам'ять для людей. Там дуже багато людей, які можуть ходити і згадувати, як то було, туристи, які приїжджають, їм важливо побачити, що там відбувалося. І коли таке йде нищення, особливо, зрозуміло, подивитися на власника магазину, то зрозуміло, чому, йому, наприклад, ця історія ні про що не говорить. Це було видно з його постів, його відповідей досить агресивних, брехні, на якій його вже піймали, і звичайно, що це не може не хвилювати. Єдине, що звичайно ті пам'ятки треба охороняти, я знаю, що прес-конференція була щодо кількох установ і там інститут національної пам'яті, музей Революції Гідності, збиралися і вирішували, що робити, як вберегти такі речі, і як карати за знищення.
Який європейський досвід? Як там охороняють подібні надписи та графіті?
— Звичайно, там за цим дуже дбають, встановлюють пам'ятні дошки, навіть з QR-кодом. Ви можете почитати історію, що там відбулося. По-перше, і ресурсів більше, і ставлення суспільства інше. Там люди самі по собі це розуміють. Вони дуже бережуть свої традиції і для них це дуже важливо, і суспільство виховане відповідним чином. У нас це лише починається і ми бачимо, що можливо в такий трохи дитячий спосіб, агресивний, але тим не менше, я можу сказати, що через такий спосіб відбувається встановлення громадянського суспільства. Тобто ця фаза в будь-якому випадку закінчиться і я думаю, що ми перейдемо до більш цивілізованих форм протесту. Але треба відзначити, на жаль, чому це відбувається.
Ви подивіться, якщо такі більш цивілізовані форми протесту, то реакція влади дуже запізніла і взагалі немає ніякої реакції. Але коли відбуваються якісь силові протистояння, силові дії, тоді підключається і прокуратура, і міліція. І це тривожний знак, тому що хотілося б, щоб реакція влади була і не було таких подібних самосудів. Тому що вони не одразу зафарбували ці трафарети. Була певна дискусія спочатку, з цього приводу, а вже потім були вчинені такі дії. Я хочу, щоб суспільство дорослішало.
Я розумію, чому такі акти відбуваються. На жаль, у нас влада, відповідні наші органи, реагують лише на силові дії. Якщо тільки шини привозять, чи збирається більшість людей і починається якась агресивна дія, тоді починається реакція. А я вважаю, що до цього можна було б не призводити і не давати людям чинити самосуди. Самосуди чиняться лише там, де не працює ця наша адміністративна машина. І треба відзначити силу соцмереж, бо зараз інформація поширюється зовсім інакше. І це власне поширення серед таких достатньо активних громадян, вона одразу не просто поширюється, а вона викликає до дії. Тому я думаю, що це не перша і не остання якась така дія, яка буде дуже гучно сприйнята громадськими активістами. І я думаю, що це таке тренування перед великим забігом, тому що я точно знаю, що справа Майдану не закінчилася. Не знайшли винних. Ми бачимо, що відбувається з доказами, які познищувано на Майдані.
А це не інший бік крайнощів?
— Насправді, ми любимо подивитися на Європу, якби звіряємо свої дії. Але подивіться, якщо в Європі щось загрожує справедливості або громадянським правам, там на приватну власність особливо ніхто не звертає уваги. Скільки там побитих вітрин, перевернутих автомобілів тощо. Згадайте, коли Майдан починався, середина Майдану — у нас не було побитих вітрин. Я маю на увазі, що це крайні дії. Тобто коли немає інших способів або інші способи не діють, то вчиняються самосуди. От мені б хотілося, щоб з одного боку відповідні органи реагували, не доводили до цих самосудів. І звичайно, суспільство подорослішало і знаходило інші способи боротьби.
Чи варто відновлювати ці графіті?
— Власне, художник вже сказав, що він готовий відновити. У нього лишилися трафарети і на цих трафаретах ще пилюка Майдану не стерта. Тому я вважаю, що вони на своєму місці. Вони можуть там бути і мають там бути, і суспільство показало, що для них історія цих трафаретів дуже важлива. І навіть вже скандал з цими трафаретами є подвійною історією. Я думаю, що ми маємо дбати про свою історію, пам'ятати, хто ми є і тоді ми зможемо впевненіше дивитися у наше майбутнє.
Читайте также: Тариф на русский. Новые законодательные инициативы Киева
Ранее в эфире Голоса Столицы юрист Института национальной памяти Сергей Рябенко заявил, что за уничтожение граффити времен Майдана вандалу может грозить как штраф, так и лишение свободы до трех лет.
