РИА Новости Украина — Радиостанция Голос Столицы
Владимир Гройсман предлагает расширить полномочия премьер-министра. По его мнению, сегодня необходимо четко определить на законодательном уровне компетенции каждого уровня власти в контексте децентрализации. До того Гройсман заявлял, что у Кабинета министров Украины — намного меньше полномочий по сравнению с задачами, которые он должен выполнять. При этом вопрос расширения полномочий премьера поднимается не впервые, ранее о такой необходимости говорил Арсений Яценюк.
Заявление главы Кабмина в эфире радиостанции Голос Столицы проанализировал политолог Вячеслав Потапенко.
(текст публикуется на языке оригинала)
На Вашу думку, сьогодні в Україні дійсно необхідне розширення повноважень прем'єр-міністра? Якщо так, то яким чином?
— За великим рахунком, це заява — про необхідність переформатування системи влади. На мою думку, це пов'язано з тими заявами, які були зроблені "Народним фронтом", де була запропонована модель, коли вся відповідальність за виконавчу владу передається на прем'єра. Президент стає такою фігурою досить умовною, і я так розумію, що це один із кроків в цьому напрямку. Гройсман такі заяви робив ще 17 квітня. Зараз ця тема актуалізується у зв'язку з наближенням президентських виборів і проблемами рейтингу у провладної коаліції. Наскільки це потрібно? Кожна модель управління має свої переваги і вади, тобто на сьогоднішній день формально в 2014 році була відновлена Конституція, яка діяла з 2004 по 2010 рік, де були досить розширені повноваження Кабміну, парламенту, а президента ніби обмежили, хоча по факту на сьогоднішній день, якщо ми подивимось на політичний розклад, звичайно, президент є фігурою більш потужною, вагомою, а ця позиція є більш бажаною для політиків, ніж позиція прем'єра. Тому якщо говорити формально, виходячи з тієї Конституції, яка у нас діяла останні чотири роки, то, звичайно, повноваження прем'єра повинні були б і розширити. Але з того, що я подивився, що казав пан Гройсман, мова йде фактично про те, що він хоче, щоб повноваження Кабміну зросли, тобто щоб закони мали тільки рамочний характер, тільки взагалі описували проблематику і шляхи вирішення, а реально механізм влади регламентувався б нормативними актами, які приймаються Кабміном, а це вже ситуація трохи інша, тому що коли ми говоримо про парламентську республіку, то фактично прем'єр в даному випадку і Кабмін є просто інструмент. Якщо це — організм, то Кабмін — це руки, якими парламент щось може робити. А в цьому випадку, якщо Кабмін зможе нормативними актами регулювати ситуацію, то тоді, звичайно, саме прем'єр стає фігурою фактично незалежною від парламенту. Наскільки це буде добре, я скажу, це ще більш посилить конкуренцію між гілками влади в Україні.
Читайте также: Премьер-трансформер. Гройсман, никуда не уходя, ушел в политику
Хто в Україні приймає рішення про розширення повноважень владних структур?
— Повноваження владних структур розписані окремими статтями в Конституції України. Там є окремі розділи, присвячені президенту, парламенту, Кабміну, і розписані їхні повноваження. Більш детально вони регламентуються законами, а потім вже підзаконними актами, і тому фактично, тобто в теорії, це потребує зміни Конституції. На практиці ж ми бачимо, що юристи знаходять шляхи, коли можна просто постановами Кабміну змінювати суть реальних законів, так досить часто буває у нас на практиці, тобто приймається гарний закон, як зараз кажуть, європейський, там все прописано досить вільно і демократично, а потім під нього приймаються нормативні акти в межах повноважень Кабміну, потім конкретних міністерств, де це все зарегламентовується таким чином, що знову таки, та дерегуляція, яка, скажімо, передбачалась в законодавчих актах, вона абсолютно нівелюється, знищується в підзаконних актах. Тому говорити, які є шляхи, тут важко сказати, але по закону це Конституція. Конституцію можна міняти конституційною більшістю більше 300 голосів, тобто ми фактично приходимо до того, що вже прем'єр говорить про необхідність реформи, про яку говорив "Народний фронт", тобто іншими словами про обмеження повноважень парламенту і президента.
Останнім часом ніби спостерігаються прохолодні стосунки між президентом і прем'єром. В чому тут головні причини?
— Як сказати? Просто Гройсман давно працює, набирає вагу. В політичній історії України, скажімо, люди, які знаходяться в першій обоймі, це колишні прем'єри: Віктор Ющенко був прем'єром при Леоніді Кучмі, Віктор Янукович був прем'єром при Вікторі Ющенку, тобто майбутні президенти зростають з колишніх прем'єрів. Це така досить звичайна практика. Петро Порошенко був головою РНБО при Вікторі Ющенко. Тобто ця спадковість еліт відстежується, і тому, пропрацювавши два роки на посаді голови Верховної Ради, два роки на посаді прем'єра, людина вже здобула, в даному випадку — Гройсман, такий актив, який дозволяє йому або претендувати на посаду президента, або намагатись перетягнути фактичні повноваження на себе, тобто він став важковаговиком.
Гройсман заявив про намір брати участь в парламентських виборах, хоча не зазначив, в якому форматі.
— Може, і буде. Ви розумієте, до парламентських виборів в Україні так багато всього зміниться. Ви ж розумієте, що якщо у нас поміняється президент на президентських виборах, які будуть наступною весною, то, скоріше за все, і конфігурація парламенту може змінитись. Якщо перевибереться існуючий президент на наступний термін, то він буде підтримувати ті політичні сили, які його підтримували. Тому говорити, яка буде конфігурація на парламентських виборах через півтора роки і хто в них буде брати участь, це абсолютно передчасно, тому що все дуже може помінятись, навіть якщо президент залишиться той самий.
Чи залишається таки можливість того, що на вибори діюча влада піде єдиним фронтом? Чи кожна партія буде сама за себе?
— Я думаю, це не тільки можливість, воно так і буде, просто питання в тому, як ці вибори будуть відбуватись. Я абсолютно не виключаю такого варіанту, що, можливо, президент пристане на пропозицію "Народного фронту" щодо розширення повноважень Кабміну і взагалі може бути змінена процедура виборів президента. Я цього теж не виключаю. Вся суть моменту полягає в тому, хто підтримає Порошенка, тому він і буде допомагати проходити на парламентських виборах, тобто зараз дуже велика ціна цієї ставки. Зараз не видний розклад, як у нас завжди олігархи звикли розкладати яйця в різні корзини. Але це, по великому рахунку, не вийде. Чому? Тому що тим людям, які будуть підтримувати когось проти того президента, який переможе, фактично не дадуть можливість зайняти якісь гарні позиції на наступних парламентських виборах, тобто вони фактично вибудуть з гри взагалі, а зрозуміти, хто переможе, коли, в принципі, у всіх кандидатів рейтинг — плюс/мінус 10%, на сьогодні — дуже складно. Тому ці політичні сили збільшують свою вагу для того, щоб потім зробити більш вагому ставку і набрати очок, бути більш корисними у тій президентській команді, яку вони підтримають на президентських виборах, якщо вони відбудуться у тому форматі, як минулий раз. Тому що я, наприклад, теж не виключаю, що Петро Олексійович, як раціональна людина, може пристати на цю пропозицію, перерозподілити повноваження, внести зміни до Конституції і продовжити цю історію ще на п'ять років. А чом би й ні?
Читайте также — Золотарев: от ''токсичного'' Порошенко политики побегут к Гройсману
Напомним, политолог Олег Саакян в эфире Голоса Столицы заявил, что сегодня игру в политике задает Владимир Гройсман. По словам эксперта, попытавшись "прижать" Гройсмана, Петр Порошенко только подстегнул его политические амбиции, и теперь игра идет не по плану Банковой.
