РИА Новости Украина — Радиостанция Голос Столицы
Директор Национального антикоррупционного бюро Украины Артем Сытник отчитался за три года работы своего ведомства. Среди достижений НАБУ Сытник назвал результативность и независимость бюро, которое подтверждено оценкам специалистов из США и ЕС в сфере эффективности работы правоохранительных органов международного уровня.
Глава НАБУ заверил, что никто не оказывает на него давление для принятия определенных решений, и пообещал, что его ведомство не будет подчиняться любому постороннему лицу, наоборот – "будет брать власть за чувственные места".
Свою оценку работе НАБУ дал в эфире радиостанции Голос Столицы политолог, руководитель Центра политических студий и аналитики "Эйдос" Виктор Таран.
(текст публикуется на языке оригинала)
Хочемо почути вашу оцінку діяльності НАБУ за ці три роки?
— Ви знаєте, три дні тому я був на закритті зустрічі з Артемом Ситником, яка відбувалась в "Реанімаційному пакеті реформ", на якій він презентував сьогоднішній звіт, і відбувалась така розмова напівзакрита, напіввідкрита, але я вже можу говорити, бо у нас була домовленість про те, що до середи всі присутні не будуть це коментувати. Тому в мене так само на руках є цей звіт і я можу так само по цифрам говорити.
Отже, якщо говорити про роботу і про цей звіт. Якщо говорити про позитив, то ми маємо перший прецедент, коли керівник антикорупційної інституції замовив внутрішній звіт у незалежних міжнародних експертів. Я нагадаю, що в оцінюванні брали участь американські, українські та європейські експерти і вони працювали незалежно і це дає можливість зробити вірну кваліфікацію та оцінку. Друге – цей звіт вони направили в Кабмін, ВР, парламент та представили громадськості. Ми його можемо читати, аналізувати і кожен може ставити свою оцінку. Тепер давайте перейдемо до аудиту ефективності і до тих цифр, які там були представлені? Якщо ми підемо на показники, зокрема, ми дивимось, скільки було порушено справ, проваджень, а якщо говорити безпосередньо про чиновників категорії "А", то, звичайно, цифри дуже маленькі, нардепів менше десяти, заступників міністрів чотири. Тобто цифри дуже маленькі і коли ми розпитували пана Артема, з чим це пов’язано, то було дві причини, з якими я погоджуюсь. Перша – це те, що агентство тільки почало працювати і зараз у них є дуже багато справ в розробці. Він каже: "ви не дивіться на ці цифри, що ми показуємо, повірте, найближчим часом ми передамо багато справ до суду, ми вже починаємо нові провадження і ці показники підтягнуться. Повірте, це будуть резонансні справи". Тому він попросив взяти паузу на кілька місяців. Окей, почекаємо, подивимось.
А друге – ми повинні розуміти, що більшість справ завалені або заблоковані в судах. І це стосується не тільки цих справ, що по Насірову, чи по Труханову. Він каже, що відбувається саботаж суддів навіть на етапі банального отримання дозволу на отримання обшуку, він каже: "стара система повністю саботує нашу діяльність і це дуже б’є репутаційно по НАБУ і так само б’є по ситуації". Він каже, що вони тримаються, але, звичайно, це по-своєму дуже демотивує, тому що коли ти працюєш, коли ти робиш, коли ти напрацьовуєш матеріали справи, а суддя тобі каже: "мабуть, треба, дійсно, робити обшук, прийдете через три місяці".
Виходить, що проблема саме в судовій ланці?
— Там комплексна проблема. Ситник так само визнає, що хлопці вчились і деякі справи були створені, м’яко кажучи, до них є процесуальні питання, відповідно, це так само затримує розгляд, він це визнає. Але він так само правильно каже: "ми тільки створилися, не помиляється той, не робить". Тому тут комплексно. Є проблема професіоналізму, є проблема блокування в судах, є проблема замкнутості системи. Насправді для мене найголовніше в цій всій історії – це той факт, що НАБУ, як інституція, вона створена і я думаю, що, можливо, мої колеги експерти те ж саме згадували в ефірі, що румунське НАБУ чи польське ефективно запрацювало на п’ятому, сьомому році своєї роботи, коли всі навчились і набили певні шишки.
Читайте также: Луценко и НАБУ vs Холодницкий: открытая война переместилась в Раду
Те, що було проведено Ситником, це був експертний аналіз. Аудит – це як така козирна карта, яку влада може вийняти і в будь-який момент використати?
— Якби влада хотіла вийняти і використати, вона б давно його витягнула. Так, ви бачите, що аудитора досі не призначили. Кабмін призначив аудитора рік тому і, на жаль, аудитор не зміг приступити до своєї діяльності. Ми так само ставили питання, чому, але Ситник вважає, що має бути повноцінний аудитор, тільки тоді він допустить його до внутрішніх документів. Я вважаю, що це неправильно. Я вважаю, що представник Кабміну, який був призначений, в принципі, міг би розпочати свою діяльність. Я тут позицію НАБУ тут не розумію. Якби хотіла влада, я думаю, давним давно уже б знищили.
Ви сказали про колег, які приклад Румунії постійно використовують. Антикорупційного суду, якщо я не помиляюсь, в Румунії немає.
— Антикорупційний суд – це дуже цікава історія і ми дуже часто, коли бачимо ситуацію, ми шукаємо щось, що, на нашу думку, може вплинути і ми створюємо певні новітні інституції. Відповідно, є намагання просування цієї ідеї антикорупційного суду, який, в тому числі вимагають міжнародні партнери. Але до антикорупційного суду так само треба ставитись дуже обережно і він не є панацеєю від усіх бід, тому що якщо він буде неправильно сформований в питанні підслідності, то мається на увазі, які він буде справи розглядати, існує банально ризик, що його просто завалять певними справами. Є питання по створенню суддів. Тому я б дуже обережно ставився до того, що як тільки ми створимо антикорупційний суд і зразу нам настане щастя, антикорупціонерів посадять. Ні. Це певний процес і це спроба. Я наведу таку аналогію. Є хворий. В нього гострі запалення і пропонують пігулки для лікування, давайте спробуємо цю. Не пішла, давайте ще цю. Це так само. НАБУ не виходить, НАЗК не виходить, давайте спробуємо антикорупційний суд.
Ранее, комментируя отчет Сытника, эксперт по антикоррупционной политике Василий Вакаров заявлял, что общество волнует не статистика, а приговоры.
А политолог Олег Саакян отметил, что НАБУ используют как инструмент демонтажа “постмайданных” институтов.
