РИА Новости Украина — Радиостанция Голос Столицы
В польском городе Гданьск в субботу прошел многотысячный марш ультраправой организации. Марш под лозунгами "Знайдемо кий на левацьку рожу" оказался неожиданным для городских властей и вызвал протесты граждан. Президент Гданьска Павел Адамович выпустил специальное обращение по этому поводу. В качестве ответа он призвал провести 21 апреля альтернативный митинг за демократические ценности.
Охватит ли Европу новая волна радикализации, в эфире радиостанции Голос Столицы спрогнозировал политолог Петр Олещук.
(текст публикуется на языке оригинала)
Чому така увага в Польщі приділяється цьому маршу? Адже подібні ходи вже були і раніше.
— Я думаю, це просто відображення тих загальних трендів, які на даний момент пронизують не лише польську, але політику багатьох інших країн Східної Європи, в країнах Західної Європи це сприймається як така собі загроза правого… не те щоб реваншу, але приходу до влади. Тим більше, в контексті нещодавніх виборів в Угорщині, де фактично праві мають абсолютну більшість підтримки в тій чи іншій формі. І це сприймається швидше як якийсь загальний тренд, а не як конкретна ця акція, як вираження цього загального тренду.
Але загальний тренд йде догори чи це тренд, що спадає?
— Ну, знову ж таки, ми говоримо про певні загальні тренди. Загальні тренди не означають, що не можуть бути певні відхилення. Але тренд полягає в тому, що праві стають досить серйозним фактором політики, зокрема країн Східної Європи, нових членів ЄС, але не тільки. Тобто ті, кого раніше звикли вважати… ну, не те щоб маргіналами, але, скажемо так, політиками нішевими і відповідно нішевими політичними силами, стають частиною загального політичного процесу і досить впливовими гравцями. Оце той тренд, який я хотів підкреслити. Безперечно, це не означає, що наприклад, там, праві будуть скрізь і постійно перемагати. Звичайно, ні. Але те, що вони в багатьох країнах формують уряди, в багатьох країнах претендують на формування урядів, або на перемогу, це той тренд, який, напевно, відкидати не варто.
Україна тут в загальному тренді?
— Україна в цьому контексті, безперечно, має свою специфіку, тому що важко сказати, що саме такі суворо політичні сили, які у нас звикли ототожнювати з ультраправими, що вони якось дуже зараз на даний момент суттєво впливають на політику і мають якусь величезну підтримку. Хоча з іншого боку, безперечно, у них є потенціал для зростання в ситуації військового конфлікту, яка безперечно сприяє радикалізації суспільних настроїв. І це теж, я думаю, відкидати ніхто не буде.
Чи можна говорити, що межа між лівими, правими та центристськими політсилами дещо стирається?
— Як на мене, тут проблема полягає в тому, що українське суспільство, воно має виразні тенденції до маргіналізації. І ці тенденції, вони проявляються в тому числі і в тому, що значна частина політиків, якщо не всі політики, вони певні елементи лівої риторики використовують. Ця риторика стосується зокрема питань соціальної допомоги, державної підтримки, медицини і т.д. Тобто це перетворюється на такий собі джентльменський набір всіх політиків, і це є відображенням дещо ненормальної соціальної структури українського суспільства, в якій дуже невеликий прошарок ми можемо абсолютно точно ототожнювати з середнім класом, набагато більше людей, які перебувають у стані або зубожіння, або такої от маргінальності, невизначеності і відповідно готовності підтримувати тих політиків, які хоча б обіцяють якийсь вихід з цієї соціальної ситуації.
Під час майбутніх парламентських і президентських виборів, на яких ідеях та лозунгах будуть будувати свою політичну кампанію ті сили, які розраховують на пристойний результат?
— Ми бачимо, що вже зараз проводяться відповідні антиолігархічні марші, тобто в принципі вони собі обирають антиолігархічну риторику, як поєднання соціального, політичного, економічного. Хоча не будемо забувати, що в принципі фактор правих може використовуватися в українській політиці. Тому що праві, вони досить різнорідні, там багато відповідних структур і об'єднань, які є відверто маргінальні і з політичними силами не співпрацюють, але якісь акції влаштовують. Тут варто згадати останню бійку, сутичку, що трапилася біля пам'ятника Ватутіну, в якій зокрема було здійснено напад на лідера Опоблоку Юрія Бойка. Там були відповідні атаки на пам'ятник, сам його фарбою облили. Ну, цілком очевидно, що за допомогою таких акцій, які можна оцінювати як відверто провокативні, відбувається демонстрація слабкості влади, неконтрольованості ситуації в країні, і відповідно приводити до думки про загрозу відповідної серйозної подальшої ескалації в суспільстві. Тобто все це, я думаю, в суспільстві сприймається досить серйозно. І я думаю, що участь відповідних провокативних угрупувань, які навіть не ототожнюються з наявними у нас політичними партіями правого спрямування, але водночас які в принципі претендують також на те, що вони так само відстоюють праву ідеологію, це також буде фактор української політики, який буде суттєво посилюватися.
Тобто їх будуть просто використовувати в політичній боротьбі…
— Я думаю, що так. Цей тренд останнім часом спостерігається. Тобто тренд до якихось сумнівних акцій, побиттів, блокувань і т.д. В яких беруть часто участь організації, про які ми дуже мало чуємо в контексті якихось їх політичних функцій, політичних дій, політичних вимог. Тобто це так само певний елемент залученості цих структур до новітньої української політики.
Смотрите также: Масштабный марш националистов в центре Киева
К слову, политический консультант Ирина Серова в эфире "ГС" отметила, что завоевывать европейский электорат антимигрантскими и националистическими лозунгами становится все сложнее: люди хотят слышать ответы на конкретные экономические и социальные вопросы.
