наверх
16.07.201823:11
Курсы валют НБУ
  • USD26.23+ 0.01
  • EUR30.54- 0.03

Позиция власти в вопросе импорта угля ведет к кризису - Корольчук

(обновлено: )57720
Власти пора понять, что мы зависимы от импорта антрацита, поэтому для перевода украинских ТЭС на газовый уголь нужна госпрограмма, считает эксперт.

РИА Новости Украина — Радиостанция Голос Столицы

В течение 2017 года в Украину из России импортировали более 2,5 миллиона тонн антрацита, что составляет почти 79% от всего импорта. Об этом сообщает пресс-служба госпредприятия "Госвнешинформ".

В сообщении также говорится, что импорт антрацита в Украине в 2017 году составил 3,38 миллиона тонн, это больше чем в три раза превышает показатель 2016 года — 933 тысяч тонн.

При этом почти весь антрацит из России поступал в Украину не напрямую, а через посредников. В основном импорт антрацита из России в 2017 году происходил через такие страны, как Швейцария и Великобритания, отмечают эксперты отдела исследований рынков нефтепродуктов и промышленно-сырьевых ресурсов Госвнешинформа.

Более подробно об импорте антрацита в эфире радиостанции Голос Столицы рассказал член наблюдательного совета Института энергетических стратегий Юрий Корольчук.

(текст публикуется на языке оригинала)

Чи можна вірити таким цифрам?

— Нічого дивного в цьому немає, це, по-перше, офіційна державна організація, яка, дійсно, веде облік таких даних, і це просто ще одне підтвердження того, що Україна залишається залежною від імпорту вугілля. Це перше, важливий момент взагалі, тому що в цілому в минулому році імпортували майже шість мільйонів тон вугілля, п'ять мільйонів 880 тисяч тон, якщо бути точними і антрацит, безумовно, займає значну частину. Це ще одне підтвердження того, що ми не тільки залишаємось залежними від імпорту вугілля, і це впливає в цілому на стан галузі енергетичної. Ми залежні від того, що ситуація, наприклад, не покращується у напрямку вирішення питання переведення вугільних теплових електростанцій, які використовують сьогодні вугілля марки "антрацит" на вугілля марки "Г", газову групу, тому що його запаси в Україні, в принципі, достатні. Перспективи нарощення для цього є. Ми знаємо, що і державні шахти отримують більше фінансування, і приватні компанії, такі, як "ДТЕК", наприклад, які є одним із найбільш власників шахт, які також направляють додаткові кошти на розвиток цього напрямку, тобто це б дало можливість просто скоротити імпорт вугілля.

Те вугілля, що закуповується в ПАР, в США, скільки коштує в порівнянні?

— Воно десь і коштувало приблизно… з ПАР десь виходило порядку 95 доларів і вище, американське вугілля більше 110 доларів, але в тарифі вартість вугілля, тариф, який встановлюється для теплових електростанцій, там вартість вугілля в середньому по 2017 року становила трошки більше 70 доларів, тобто, в принципі, це дуже легко пояснити. Це відбувається за рахунок того, що функціонує в Україні така методика розрахунку вартості вугілля, яку назвали журналісти "Роттердам плюс", так от, вона обраховує вартість вугілля в тарифі за останні 12 місяців, тобто не береться та висока ціна, яка, наприклад, є на сьогоднішній момент — 90 доларів, чи 95, чи 100, а береться середній показник, а середній показник переважно нижчий. Чому? Тому що вугілля, так само, як і газ, наприклад, на ринкових умовах, він сезонний товар, тобто він взимку дорожчає, тому що є попит споживання, зростає виробництво електроенергії, тепла, і є літній період. Він знижується, ціна цього вугілля. Тому, якщо брати середній показник за 12 місяців, то там якби дешевша виходить ціна цієї вартості вугілля.

Але, в будь-якому випадку, повертаючись до цього питання антрациту, це, дійсно, важливі моменти, які треба зрозуміти, що ми залежні від імпорту. Якщо є залежність від імпорту, то, відповідно, буде завжди таке поняття, як імпортний паритет, тобто ми це побачили у прикладі з газом, коли населення споживає 15 мільярдів кубометрів, але ми імпортуємо… не 15, а десь приблизно 16,5-17, але ми імпортуємо для нього лише два мільярда кубометрів, але в цілому вся вартість цього газу, за який платить населення, вона є ринковою, тобто майже сім тисяч гривень, тобто тому, що ми такі взяли на себе зобов'язання перед МВФ. І якщо ми вже стали на цей шлях побудови ринкової не те, що економіки, а ринкових умов в секторі енергетики, то тут не можна певним чином міняти, і для одного сектору робити одні правила, для іншого сектору — інші правила, і певним чином займатися маніпуляцією.

На якому паливі ще працюють українські ТЕЦ?

— У нас є основна база генерації, це АЕС, це ядерне паливо. А от маневрені потужності, які покривають піки споживання електроенергії, це вечірній, ранковий пік, це, власне, ТЕЦ. Вони використовують сьогодні два види вугілля — це антрацит і так звана газова група. На жаль, у нас буре вугілля, якого достатній запас, але в силу фінансових неможливостей ми не можемо його розвивати і побудувати, наприклад, ТЕЦ на бурому вугіллі. Хоча наприклад в тій же Німеччині, європейських країнах, США, це доволі поширений ресурс.

А воно краще? Економічніше? Екологічніше?

— Ні, тому що вугілля дає найбільші викиди СО2 і шкодить екології, але за умови сучасних проектів, сучасних систем очистки, в принципі, воно абсолютно вписується в дозволені рамки екології. Тому все просто впирається у відсутність фінансування, і треба розуміти, що в принципі нам потрібно зберегти те, що у нас є. Тому що, на жаль, ті ТЕЦ, АЕС, вони абсолютно вже зношені, вони відпрацювали свій проектний термін, вони продовжують, АЕС, їхній термін діяльності продовжений, ТЕЦ також фактично термін їх експлуатації продовжений, і за відсутності фінансування на будівництво нових проектів, наприклад, переходу чи на буре вугілля, чи на газову генерацію, ми повинні обмежитися тими ресурсами, які у нас є. Бо інакше ми можемо просто потрапити в майбутньому в ситуацію "блекауту", коли у нас не буде ні маневрених потужностей, база буде зношена, і це призведе до того, що населення і промисловість можуть лишитися без електроенергії.

Чи можна змусити приватного підприємця використовувати саме вугілля газової групи, робити якісь переобладнання?

— Ні, по-перше, якщо ДТЕК вже переводить, вони вже перевели два блоки, це Придніпровська ТЕЦ, це означає, що все ж таки в компанії є розуміння того, що є обставини, в тому числі економічні, в першу чергу, і політичні, які створили, на жаль, ситуацію того, що ми не можемо отримати вугілля з Донбасу, тобто ми пам'ятаємо, що фактично з кінця 2016 року почалася блокада Донбасу, і потім весь 2017 рік ми не отримували звідти поставки вугілля. Це фактично основна причина того, що всі тепер в Україні розуміють, що потрібно перевести ТЕЦ, при можливості, безумовно, тому що не всі компанії мають таку можливість, наприклад, компанія "Донбасенерго", у них є блоки, які дуже складні, і щоб перевести їх на газову групу вугілля, це потрібні достатні фінансові кошти і технологічно насамперед. Тобто розуміння є, просто нема, наприклад, у держави ніякого плану. Тобто ми чуємо лише заяви політичні, але жодного плану на рівні міністерства, тобто розписати необхідність фінансування цього, необхідність залучення технологічних спеціалістів й інститутів, які будуть розробляти, цього всього нема. Компанії займаються самі по собі.

То чому саме держава в тих умовах, в яких вона зараз опинилася, продовжує закупляти переважну більшість вугілля антрацитової групи з Росії, на вашу думку?

— Тому що немає більше альтернативи. Антрацитове вугілля — це доволі специфічний товар, його дуже мало. У самій Південній Африці його видобувають всього лише три мільйони тонн. Водночас нам потрібно було колись взагалі дев'ять мільйонів тонн. І цей ресурс, антрацит, є, як не парадоксально, але в достатній кількості лише в Росії, в значній мірі. Навіть в США його видобувають фактично трошки більше двох мільйонів тонн. Тому це і причина, чому ми так чинимо на рівні держави.

Читайте также: Вырастут ли тарифы на 25% вместе с ценой на уголь?

Напомним, ранее член наблюдательного совета Института энергетических стратегий Юрий Корольчук заявлял, что перспектива отказаться от импорта антрацита есть, но для этого нужно вкладывать деньги в отрасль.

Самое читаемое
    Темы дня