РИА Новости Украина — Радиостанция Голос Столицы
Президент Петр Порошенко внес в парламент проект закона о национальной безопасности Украины. Причем документ имеет статус неотложного и уже опубликован на сайте Верховной Рады. В документе дается определение терминов "военный конфликт", "вооруженный конфликт", "угрозы национальной безопасности" и других. Кроме того, проект закона предусматривает, что министр обороны и его заместители будут назначаться из числа гражданских лиц, и если его поддержат в парламенте, то будет разделение должностей начальника Генштаба и главнокомандующего ВСУ.
Насколько позитивными будут предложенные изменения, в эфире радиостанции Голос Столицы проанализировал руководитель Центра военно-правовых исследований Александр Мусиенко.
(текст публикуется на языке оригинала)
Як Ви оцінюєте проект закону про національну безпеку?
— Я його оцінюю цілком позитивно, тому що ті норми, які внесені в цей законопроект, вони вже давно були на часі, тому що це законодавство, яке у нас існувало щодо нацбезпеки, до цього часу, воно не в повній мірі відповідало тим викликам, які є на сьогодні. Даний же законопроект багато чого розширює, конкретизує окремі поняття, наприклад, у нас вводиться фактично цим законом окрема стратегія щодо розвідувальної діяльності України, діяльності розвідорганів України, що є надзвичайно важливо. Вводяться інші поняття, які, як на мене, все-таки дадуть позитивний імпульс для керування і управління родами військ і військовими зведеннями. Вводиться поняття громадського контролю, яке, маю надію, буде дотримуватися на стадії виконання, все-таки громадський контроль буде забезпечений дієвий. І, зрештою, посади, те, про що Ви сказали, цивільних осіб міністра оборони і його заступників, що є надзвичайно важливим, що є однією з умов нашої співпраці подальшої з НАТО.
Навіщо розділяти посади голови Генштабу і Верховного головнокомандувача ЗСУ, а також розширювати повноваження саме головнокомандувача?
— В принципі, це є типова модель для армії країн НАТО. Така модель схожа є в США, в Британії, у Франції, в Норвегії. Тобто це — поширена система управління військами в країнах НАТО. До речі, тут не має бути жодного ажіотажу, тому що якщо подивитися на систему управління військовими бригадами і військовими частинами в Україні, то у кожного командира військової частини окрім заступників його є начальник штабу. Тобто в кожній військовій частині є свій штаб, де є начальник штабу, який відповідає за стратегічний вектор розвитку тієї чи іншої бригади, частини і так далі, її забезпечення та іншого. Тому, як на мене, це — абсолютно правильне рішення.
Читайте также: Долгий путь в НАТО: Украине нужны кардинальные перемены — Таран
Це документ воєнного часу? В мирний час такі розширення потрібні?
— Це не можна назвати лише документом военного часу, оскільки там передбачені, наприклад, і такі поняття як стратегія громадської безпеки, цивільної безпеки осіб, тобто це те, що стосується всіх громадян України в повсякденному житті, не лише тих, хто на фронті і хто воює, тому що там передбачена діяльність і відповідальність, наприклад, МВС, що вони повинні робити для того, щоб убезпечувати громадську безпеку кожного громадянина України по всій території цілодобово і щодня. Тому багато речей, які там є, вони стосуються нашого повсякденного життя, наприклад, економічна політика.
Як це корелюється зі створенням посади головнокомандувача Єдиним центром і самого Єдиного центру?
— В законі є посилання про те, що буде така посада, буде розроблено положення і буде призначатися президентом України відповідна людина. Він буде діяти в узгодженні з головнокомандувачем ЗСУ і начальником Генштабу, тому я не бачу тут проблем. Єдине, що треба зазначити, що все-таки командувач об'єднаних сил, він буде призначений раніше, оскільки призначення і взагалі введення в дію частини норми закону, яка стосується головнокомандувача і начальника Генштабу, вона планується вводитися з 2021 року, тобто через три роки. Але ми не можемо зволікати, тому я думаю, що командувач об'єднаних сил буде призначений, безумовно, раніше, це буде, мабуть, найперше призначення, яке там передбачено в цьому законі.
Посаду головнокомандувача ЗСУ і начальника Генштабу займає генерал Віктор Муженко. Чи зможе він зберегти якусь з посад?
— Звичайно, теоретично може. Але тут же потрібно зрозуміти, що це буде залежати від того, хто стане міністром оборони. Оскільки з 1 січня 2019 року у нас не може бути вже генерал армії Степан Полторак міністром, а має бути цивільна особа, як і його заступники, і це передбачається цим законом. І міністр, як на мене, також буде відігравати певну роль і буде впливати на певні призначення. Від його позиції також буде багато чого залежати. Але знову ж таки, я повертаюсь до того, що я сказав, питання про головнокомандувача і начальника Генштабу, якщо закон приймуть в такому вигляді, як він зараз є, буде вирішуватися з 2021 року, я думаю, щонайменше ще три роки, якщо збережеться існуюча розстановка політичних сил, то посаду начальника Генштабу може зберігати діючий Муженко.
Які наслідки матиме те, що міністра оборони і заступників призначатимуть з числа цивільних осіб?
— Це взагалі типова, нормальна, європейська практика. Навіть і не тільки європейська, і не тільки країн-членів НАТО, це — нормальна практика, коли приходять політичні сили, беруть владу і несуть відповідальність за ті чи інші прийняті рішення. Тобто міністр відповідає за загальний вектор, за загальну стратегію розвитку і так далі, стратегічні питання. Він не поглиблюється в питання військового планування. Це більше політична фігура, яка бере на себе такий тягар політичної відповідальності за розвиток Міноборони як цілісного комплексу, і ЗСУ. Я взагалі позитивно це схвалюю, бо, як на мене, це створює певний баланс в самих ЗСУ, коли не всі є військовими і всім можна роздавати доручення, накази, і так далі, я маю на увазі, коли зберігається діюча структура, коли всі — військові. А є баланс, коли на посаді міністра є фігура політична. І він не зобов'язаний бути настільки підконтрольним, а все-таки він є фігура політична і несе відповідальність ще перед своїми виборцями, перед коаліцією, перед президентом і так далі.
Якщо в цілому брати цю доктрину за натівськими стандартами, сам цей законопроект, чи можна його вважати законодавчим закріпленням курсу саме на НАТО?
— В принципі, так. До речі, в самому законопроекті це передбачається, тому що багато чого… я Вам скажу відверто так, що коли я читав сам текст, то мені здалося, що окремі пункти або списані з законодавства деяких країн-членів НАТО, або радники НАТО просто це писали, а ми перекладали, тому що настільки це все кореспондується з законодавством окремих країн-членів НАТО і настільки це все схоже. Тому, безумовно, цей закон є одним з таких комплексних і основних, на шляху реформування ЗСУ і руху України до НАТО.
К слову, директор Центра исследований международных отношений Николай Капитоненко в эфире «ГС» предостерег, что способность стран НАТО защищать друг друга — под сомнением. При этом, по его словам, в целом НАТО готово увеличивать военные расходы, чтобы справиться с новыми вызовами в сфере безопасности.
