наверх
17.10.201904:07
Курсы валют НБУ
  • USD24.84+ 0.05
  • EUR27.38+ 0.10

Олимпиада: имидж государства и политические игры

Успехи Украины на Паралимпиаде-2018 (114)

(обновлено: )47710
В вопросе пиара Украины на Мининформполитики нельзя возлагать больших надежд, так как ведомству всего два года и оно не имеет ни четко определенного функционала, ни достаточного финансирования, отметил эксперт.

РИА Новости Украина — Радиостанция Голос Столицы

Очередной упущенный шанс. Так спортивный обозреватель Леонид Веселков выразился, по поводу того, как нашу страну и ее культуру продвигают  на олимпиаде в Южной Корее. А вот Россия, по его словам, в Пхенчхане пиарится полным ходом. Журналист рассказал, что в отеле и в других местах очень много буклетов от этой страны. В них полезная информация, расписание соревнований, а также приглашение посетить русский дом. Там прямые трансляции соревнований, турниры, спортивные конкурсы с призами, традиционные блюда, студия аквагрима, а также тематические вечеринки — например, 18 февраля будут праздновать "русскую масленицу". Веселков говорит, что местные охотно идут на подобные мероприятия. Журналист задается риторическим вопросом "где министр информационной политики Украины Юрий Стець и его министерство, которое должно использовать такие соревнования для продвижения Украины?".

Почему Украина не может себя пропиарить на Олимпиаде, рассказал в эфире радиостанции Голос Столицы директор Института информационного общества Ярослав Павловский.

(текст публикуется на языке оригинала)

Чи може Україна використовувати подібні майданчики для популяризації України як такої?

— Це риторичне запитання. Звісно, що може і має це робити. І, наскільки мені відомо, в силу своїх можливостей, в тому числі фінансових і ресурсних, Україна це і робить. Але, на жаль, звісно, що не дуже достатньо. І я так розумію, ваше наступне запитання: чому так відбувається? Тут є така світоглядна проблема. Річ в тому, що завжди участь України, взагалі пострадянських країн в спортивних змаганнях, в Олімпіаді — це друга світова війна або третя світова війна, це боротьба за медалі. І відповідно, всі зусилля держави були спрямовані на те, щоб правдами і неправдами, за допомогою різного роду штучних препаратів або заробити ці медалі, або якось пояснити, чому вони не були зароблені. І оцей острах, ця критичність боротьби призвела до того, що інформаційна складова тут є вторинною. Якщо ви подивитеся, наприклад, яким чином позиціонують себе на таких заходах екзотичні країни, які не мають в принципі традиції такого спорту, типу Нової Зеландії, або ще когось, вони на це йдуть, як на якийсь фан, саме з тією метою, про яку ви говорите — з метою популяризації своєї країни, своїх якихось досягнень, залучення туристичного потенціалу тощо. І я вважаю, що, звичайно, варто було б Україні переглянути свою позицію, розробити адекватну стратегію позиціювання і реалізовувати її. Але ми маємо з вами розуміти, що у того ж самого Мінінформполітики є чимало завдань, які вони намагаються робити в умовах ведення війни, і якимось чином забезпечити інформаційні тили країни в цьому напрямку. І напевне, я так підозрюю, що не вистачає ані людей, ані ресурсів. Тому що Мінінформполітики — це 3,5 людини і відносно невеликий бюджет. Тому я думаю, що просто в них не вистачає на це часу, ресурсів і людей.

Читайте также: Мининформполитики: планы на 2018 год

Хто взагалі мав би бути за цей відповідальний? 

— В умовах війни знову-таки я з повагою зараз починаю ставитися зараз до Мінінформполітики, але, в принципі, я завжди не був прихильником створення цього міністерства. Тому що за нормальних умов існування такого міністерства є штучним. Якщо відповідати на ваше запитання: хто мав би цим займатися? Звісно, що Міністерство Ігоря Жданова — молоді та спорту.

Як буде в'язатися промотування України на таких майданчиках на кшталт Олімпійських ігор з тими скандалами між спортсменами та Ждановим? 

— Так я ж і кажу, в цьому як раз і є небезпека в очах чиновників, які розцінюють Олімпіаду не тільки як механізм промо країни, а ще як можливий головний біль у вигляді різного роду скандалів. Як до таких скандалів ставитися? Треба вміти реагувати в інформаційній площині, спілкуватися, доводити свою позицію. Звісно, що краще було б перед цим не красти і вкласти гроші в підтримку спорту. Але, наскільки вже так стало, то потрібно просто вибудовувати грамотну інформаційну  стратегію. Тому що, на жаль, в нас такої немає. Майже в кожному міністерстві в нас відсутня грамотна інформаційна стратегія. У нас є якісь страхи, ризики аби чого не сталося. Я багато разів стикався з діяльністю різних міністерств, не тільки в даному контексті, що чиновники здебільшого, при чому не тільки середнього рангу, а і великого, діють за принципом: краще я нічого не зроблю, ніж вляпаюся в якісь скандал. А це позиція, яка завжди програшна.

Слідкувати за відкриттям чи закриттям культурних центрів України в інших державах — це завдання МЗС чи Мінінформполітики? 

— Не можна такі очікування покладати на Мінінформполітики — структурний підрозділ, який створений декілька років тому, фінансується аби як, з десятьма людьми, і з не визначеним традицією функціоналом. Тому що традиції роботи МЗС ми всі приблизно розуміємо. А який функціонал Мінінформполітики, які їх повноваження, за два роки існування ще важко визначити. Не те, що важко, просто практики немає. Є формальні і не формальні методи комунікації. Так от, неформальні методи комунікації Мінінформполітики в структурі, в ієрархії виконавчої влади України ще не підтверджені, не легітимізовані, не визначені. Формальні є, неформальні — ні. Тому в першу чергу це питання до МЗС і до політичної волі. Очевидно, я так підозрюю, що мова йде про скорочення бюджетного фінансування, про недостатньо ресурсних можливостей, і через те закриваються подібні заклади за кордоном. Чи це припустимо? Я вважаю, ні. Це величезна помилка, тому що ми розуміємо, що один з найбільших фронтів війни сьогодні — не на Сході, а на Заході. Тому що якщо ми очікуємо, що будемо виконувати ці мінські угоди шляхом тиску західних партнерів, а не поступом української армії, то потрібно нарощувати свій потенціал. Наскільки мені відомо, саме в цьому напрямку Мінінформполітики більш-менш активно працює. Вони формують якісь інформаційні програми і канали комунікації з місцевими політичними елітами, з українською діаспорою. Мінінформполітики якусь координацію з МЗС варто було б провести. Мені так здається.

Формування такої неформальної і формальної комунікації впливає те, що Стець заявляв про свою відставку і досі не зрозумілий його статус? 

— Ні, я не думаю. Знову ж таки, Мінінформполітики — це структура виконавчої влади з невизначеними неформальними, не підтвердженими повноваженнями. Мається на увазі, що вона два роки тільки існує. В неї немає практики. До Стеця в Кабміні ставляться, я так розумію, з такою засторогою, не розуміючи, на що він здатен, що йому потрібно тощо. Тому, в принципі, функціонал ще не підтверджений. Їм потрібно або дати час для реалізації, або дати невичерпні можливості. Ні часу, ні невичерпних можливостей ніхто зразу в Україні не може дати. Тому вони діють в тих умовах, в яких вони можуть діяти.

Ранее спортивный журналист Валентин Щербачев заявлял о том, что для Украины даже десятое место будет почетным.

Самое читаемое
    Темы дня