РИА Новости Украина — Радиостанция Голос Столицы
В 2017 году в Украине почти на 15% сократилась добыча угля – до 35 млн тонн, по сравнению с 2016 годом. Так, по данным Министерства энергетики и угольной промышленности, добыча угля, используемого для производства электроэнергии, в прошлом году уменьшилась на 13,5% — до 28 млн тонн, а кокса – почти на 19% — до 7 млн тонн по сравнению с 2016 годом.
Какие это будет иметь последствия, спрогнозировал в эфире радиостанции Голос Столицы член Наблюдательного совета Института энергетических стратегий Юрий Корольчук.
(текст публикуется на языке оригинала)
Зменшення видобутку вугілля на понад 14,5%, в річному еквіваленті це критичний показник для економіки, чи не суттєвий?
— Треба розуміти, що це сумний результат, але очікуваний. Тому що, дійсно, ситуація надзвичайно складна залишається вже четвертий рік поспіль в енергетичній взагалі, і у вугільній зокрема, галузі. Тому що мало того, що ми втратили можливість отримувати вугілля з неконтрольованих територій Донбасу, і відновлення поставок стає сумною перспективою наступних, як мінімум, двох-трьох років, доки політично не буде вирішено питання. Тобто ми знижуємо видобуток вугілля загалом в Україні. Видобуток вугілля знизився майже на п’ять мільйонів тон, це із врахуванням Донбасу. Попри те, що навіть окремі компанії, як "ДТЕК" — це одна з найбільших гравців, і по видобуванню вугілля, і по виробництву електроенергії серед приватних компаній, хоча вони і нарощують видобуток вугілля майже на два мільйони тон – це газова група, але це поки що не рятує ситуацію. І, на жаль, такий загальний показник є негативним, тобто державні шахти, які залишаються, взагалі вже четвертий рік показують піке доволі сумне. Тому що і за минулий рік було мінус майже 400 тисяч тон енергетичного вугілля, і зараз мінус триста тисяч тон. Грубо кажучи, ще трохи і доберемось до мільйона тон майже – це ті втрати, які несуть державні компанії, державні шахти.
Це з чим пов’язано?
— На жаль, додається внутрішня східна ситуація на Донбасі, це однозначно один із головних чинників. Але є політика загальна в державі, рішення, яке ухвалене, що ми повинні обходитись без антрациту, тобто по можливості навіть мінімізуючи імпортні поставки. Бо ми бачимо, що ми все одно залежні від поставок імпортного антрациту, і з США навіть везуть, і з Південної Африки, і з РФ також ідуть поставки. Але було прийнято рішення, що ми повинні перенести блоки на вугілля газової групи, що видобувається в Україні і таким чином спробувати стати незалежними в цьому питанні.
Це справа не одного дня, тому що там була програма, розроблена в міністерстві.
— Так, є концепція навіть. В контексті цього було навіть другий і п’ятий енергоблоки Зміївської ТЕС переведено на газову групу вугілля. Компанія "ДТЕК" своєї Придніпровську ТЕС перевела два блоки – сьомий і восьмий, на газову групу вугілля. Зараз ідуть роботи на Трипільській ТЕС – це державна компанія "Центренерго", Придніпровська ТЕС також приватна компанія "ДТЕК", вони також ведуть далі роботи. І тут постає ключове питання: чи потрібно нарощувати видобуток газової групи вугілля, поки на рівні держави не буде ухвалено стратегічне рішення, що ми і в державній частині розвиваємо цей напрямок, і приватні компанії будуть розвивати цей напрямок. Тобто збільшувати видобуток власного вугілля газової групи, щоб просто мінімізувати ці втрати по антрациту, які ми маємо. І плюс це дозволить, дійсно, таким чином бути незалежними. Це буде, звичайно, складно досягнути в ідеалі, але це принаймні мінімізує різні такі ситуації, як ми мали, наприклад, на початку опалювального сезону, коли фактично вперше за останні чотири роки з 2013 року там на складах було менше мільйону тон вугілля накопичено, хоча мало бути, як мінімум, десь два-два з половиною. Це все негативно впливає.
Більше того, деякі компанії, на жаль, як "Донбасенерго", у них Слов’янська ТЕС, використовують антрацит, вони фактично імпортують антрацит з РФ. І їм сенсу немає переходити на газову групу вугілля. Але в цілому для держави, на жаль, іншого виходу немає, тому що політична ситуація по Донбасу зайшла в глухий кут і поки що ніхто ніяк виходів не бачить. Ми бачимо ООН, миротворців, ОБСЄ, це вже перейшло будь-які рамки здорового глузду і тому зрозуміло, що навіть розраховувати на той антрацит, який раніше ми включали в баланс енергетики України, не можемо.
Переобладнання всіх енергетичних компаній на газову групу триватиме до 2021 року. До того видобуток його в Україні не зможе забезпечити повністю функціонування перероблених станцій, але ми зможемо його закуповувати в Польщі. Чи зможемо ми повністю забезпечити вугіллям перехідний період?
— Перехідний час завжди невдалий, тому в будь-якому випадку вирішити ці питання так легко не зможемо, тому доведеться імпортувати, і антрацит імпортувати, і газову групу вугілля, тому що ми її також із США імпортуємо, Польща колись на бурштинський енергоострів поставляла невеликі обсяги. Там просто інші показники технічні цього вугілля польського. Воно підходить, в принципі, але краще забезпечуватись власними поставками. Тому, я думаю, що десь до 2020 року можна реалізувати концепцію забезпечення газової групи вугілля саме тих теплових електростанцій, які переведені. Плюс не всі будуть переводитись, тому що частина блоків все-таки залишиться, там часто технічно складно реалізувати цю концепцію переводу, вони залишаться на антрациті. Плюс чисто з політичної точки зору, коли все-таки Донбас, будемо сподіватись, повернеться в межі Україні і те вугілля можна буде поставляти. Бо якщо ми повністю переведемо все, то тоді постане питання, що робити з донбаським вугіллям.
Читайте также: Рост цены на уголь и тарифы на электроэнергию. Есть ли связь?
Ранее эксперт по вопросам энергетики Валентин Землянский заявил, что США и ЮАР не обеспечат Украину углем так, как РФ.
Кроме того бывший член НКРЭКУ Андрей Герус отметил, что повышение цены на уголь повлияет на всех, но от населения это скрывают.
