РИА Новости Украина — Радиостанция Голос Столицы
В 2017 году президент Петр Порошенко совершил 26 зарубежных визитов в 18 стран мира. Об этом сообщили в Администрации президента. Два госвизита Петр Порошенко совершил вместе со своей женой Мариной. В мае они посетили Мальту, а в июле — Грузию. Что касается официальных визитов, то президент ездил в Эстонию, Финляндию, Латвию, Данию, Великобританию, Саудовскую Аравию и Португалию. Больше всего иностранных рабочих визитов было во Францию и Германию — по три. По два рабочих визита президент Украины совершил в США и Бельгию.
Была ли деятельность Порошенко на международной арене успешной, в эфире радиостанции Голос Столицы проанализировал директор Института глобальных трансформаций Алексей Семений.
(текст публикуется на языке оригинала)
Наскільки продуктивним був 2017 рік для Петра Порошенка в плані закордонних візитів?
— Давайте розділимо. Не кількість, а якість. По кількості, звичайно, це досить багато. З іншого боку, треба задати собі питання: що це принесло? Це раз. По-друге, наскільки це співпадає з пріоритетами країни. Тобто подивитися, наскільки інтереси України покривалися візитами президента. Що стосується географії, в основному, куди були візити? Це країни, назвемо так, Євроатлантики. Весь інший світ, за виключенням Саудівської Аравії, фактично випадав з цього. Тому, в принципі, я б сказав, що, з одного боку, інтенсивність — досить висока, з іншого боку, є питання щодо безпосередньо результативності. І далі можна вести розмову по кожному візиту. Тобто який результат був кожного візиту. Тим паче, ми побачимо, більшість робочих візитів — це були переважно країни Західної Європи, тобто Берлін, Брюссель, Париж.
Смотрите также: Как Порошенко и глава МИД Канады говорили на украинском
Якщо брати країни, куди найбільше здійснив президент закордонних робочих візитів, це Франція і Німеччина.
— Це можна пояснити, звичайно. По-перше, «Нормандський формат». По-друге, це справді досить активна роль, в першу чергу, Німеччини, потім Франції у питаннях Мінського процесу. Плюс, звичайно, найбільш важливі це були візити до Вашингтону, які можна насправді назвати безпосередньо для Порошенка успішними. Щодо України, я б тут поставив 50 на 50, наскільки вони були успішними.
В чому полягає успішність візитів до США?
— Якщо порівняти з кінця позаминулого вже року, чи початку минулого, тобто 2017-го, коли були небезпідставні побоювання, що, можливо, новий президент США Дональд Трамп буде досягати якоїсь домовленості з Володимиром Путіним, що автоматично означало б безпосередньо для Порошенка і для більшості нинішніх людей при владі в Україні досить погану новину, і що це фактично зараз не відбулося, відбулося з точністю до навпаки. Більше того, перша особиста зустріч Порошенка з Трампом відбулася до особистої зустрічі Трампа з Путіним. Плюс те, що були зафіксовані певні речі на рівні двосторонніх домовленостей. Тобто загалом безпосередньо для президента це був досить успішний візит, і для України, я б теж сказав, що він був до певної міри успішний.
Візити в які країни викликають найбільше питань?
— Якщо взяти знову-таки інтереси країни, можна розуміти, що наші основні зараз партнери чи союзники знаходяться в євроатлантичній, назвемо так, спільноті. Але якщо ми беремо загалом світ, то Україна все ж таки не така маленька країна. Просто візьміть показники нашого товарообігу, подивіться з якими країнами ми найбільше, наприклад, торгуємо. І Ви побачите, що з першої десятки, можливо, десь з половиною візити президента туди не відбувалися. Можливо, відбувалися певні зустрічі на полях з лідерами тих чи інших країн. Тобто найбільше впадає в око, кого там вистачало? В першу чергу, наприклад, того ж Китаю. Потім, можливо, певних країн Східної Азії чи Південно-Східної Азії. Там були інші представники України, але це, як правило, були максимум, можливо, спікер парламенту чи міністр закордонних справ. Потім це питання, наприклад, частково Туреччини, хоча там був візит, якщо я не помиляюся, і був візит сюди турецького колеги, але це досить важлива країна для нас наразі. Потім це питання загалом Азії і частково Африки, які для нас досить важливі торговельні партнери. А там зовсім нічого не було.
Тобто Україна мала б приділити більше уваги саме Азії?
— Так. Тому що якщо ми візьмемо банально навіть показники нашої торгівлі, і особливо експорту, що для нас важливо, тобто в нас проблема з платіжним балансом, в нас проблема надходжень, і в цей час в основному з цими країнами ми маємо досить непогані стосунки і позитивні. До речі, Індія теж.
Чи завжди все вирішується візитом глави держави в ту чи іншу країну?
— Ви знаєте, як раз у випадку з країнами Азії, туди додається для нас також важлива тема, це військово-технічне співробітництво. І отам, у сфері ВТС, це майже на 100% специфіка Азії, і до речі, країн Африки, куди ми найбільше постачаємо, до речі, озброєнь, там без, назвемо так, в хорошому розумінні лобізму з боку держави, і це в першу чергу стосується візитів перших осіб, коли вони приїжджають з певним візитом, як раз під час цих візитів укладаються важливі контракти. Без них ви можете скільки завгодно на робочому рівні мати гарні контакти, підводити певні речі, але контракти не будуть заключені. Така специфіка цього регіону, що там, в принципі, зважають на те, і вони справді деякою мірою праві, коли вони бачать, якщо перша особа держави чи керівництво приділяє увагу цьому, значить, можна розвивати співробітництво в такій чутливій сфері. Якщо ні, то далі розмов, контактів, і, можливо, невеликі контракти, справа не буде йти. І тому саме тут це те, що в нас випадає. І, до речі, з Китаєм воно трошки тільки останній рік розморозилося, бо, по-моєму, була в них в Давосі зустріч, але це така робоча зустріч. А Китай, повірте, тобто це не остання країна в світі, м'яко кажучи, Індія також, і Україна в цей час, яка в принципі, мала історію гарних відносин і з тим, і з іншим, і має багато заділів для розвитку гарних відносин, вона фактично на офіційному рівні не те, що ігнорує, але не приділяє уваги.
Візити розплановуються заздалегідь, в державному бюджеті на цей рік заплановані витрати.
— Ви знаєте, не погоджуся. Єдине виключення може стосуватися державних візитів. Там десь планування за півроку до, коли справді треба внести графіки. Інколи взагалі, до речі, у Порошенка так і відбувалося, і відбувається, що це планується за тиждень або за два. Це робочі візити. Якщо офіційні, це десь планування за декілька місяців до, а, може, і за місяць до. Тобто витрати — це така стаття, яка, в принципі, більш-менш підганяється, бо приблизно там зрозуміло, яка кількість буде, і як можна спланувати. А от питання стикування графіків, це чисто робочий момент, який просто вимагає, що ти для себе окреслюєш пріоритети, потім ти можеш навіть бачити, які є міжнародні події, тобто є різні багатосторонні зустрічі, саміти, під які ти можеш підв'язувати власні візити. І коли ти отримуєш два в одному. Не тільки двосторонку, тобто коли ти приїжджаєш з візитом до якоїсь держави, наприклад, напередодні якоїсь важливої багатосторонньої події саме в цій державі. Тобто спочатку ти робиш двосторонній візит, а потім це перетворюється на багатосторонню зустріч в рамках того чи іншого саміту. Що, до речі, часто було, в даному випадку, з Брюсселем, коли багато зустрічей, які відбувалися в президента, відбувалися під час візиту його в Брюссель, робочого, як Ви казали, чи навіть офіційного. А насправді друга частина, це, наприклад, чи саміт Європейської народної партії, чи якийсь саміт ЄС, чи ще якась подія, під час якої з'їжджаються багато голів держав ЄС. І це перетворюється на певний такий багатосторонній механізм. Тому це не є такою складною грамотою, що це треба аж за рік планувати. Ні. Єдине, що державні візити найбільш готуються, і там справді велика стиковка. Але як правило, за півроку до про це можна домовитися, знаходити вікна, і домовлятися.
К слову, политолог Алексей Якубин в эфире «ГС» подчеркнул, что уже с осени украинцев бомбардируют рейтингами политиков, чтобы сформировать какое-то определенное мнение в обществе. По его словам, Петру Порошенко придется выполнить часть своих обещаний или же удалиться с политической арены.
