РИА новости Украина — Радиостанция Голос Столицы
В прошлом году депутаты Верховной Рады получили около 9,5 млн гривен компенсации за поездки по Украине. Для сравнения, в 2016 году размер этой компенсации был 5,5 млн гривен. Тогда ее получили 211 нардепов, а в 2017 году — 245. В частности, для каждого из них размер компенсации был почти по 40 тысяч гривен.
Кроме этого, 93 депутата получили отдельную компенсацию из госбюджета за загранкомандировки в 2017 году. Эта сумма составила 8 млн гривен. В 2017 году спикер ВР Андрей Парубий и еще 175 народных депутатов также получили компенсацию за аренду жилья на общую сумму в 32,5 миллиона гривен.
Насколько обоснованы расходы государственных средств на народных избранников, в эфире радиостанции Голос Столицы проанализировал политолог Олег Лисный.
(текст публикуется на языке оригинала)
Депутати отримали 9,5 млн гривень компенсації за поїздки по Україні, 8 млн за закордонні відрядження та 32,5 млн гривень за оренду житла. З якими державними витратами можна порівняти ці витрати?
— Розумієте, це питання, на жаль, набагато глибше, чим просто фінанси. Чому? Тому що відповідальність виборця теж коштує дуже дорого. І те, що ми обираємо депутатів, купуючись на біг-борди, на 200, 400 гривень, на гречку, тощо, ми вибираємо не слуг народу, а вибираємо тих, хто нас купив. А потім змушені з державного бюджету оплачувати такі великі суми. З іншого боку, якби ми обрали тих, хто повністю відповідає нашим інтересам, я думаю, що навряд чи в нас виникло зараз питання про те, на що вони витрачають гроші. Тому що ми їм би делегувати свої повноваження, і тому в нас би не виникало це питання. Зараз виникає питання через те, що вони не виправдовують наші надії, і ми їм не довіряємо.
Ці витрати себе виправдовують?
— Якщо вони йдуть на користь державі, то я, наприклад, готовий, якби мене питали і я розподіляв гроші, ще і більше виплачувати, але це має приносити конкретні результати. Тому що кожне відрядження в якихось бюджетних, інших структурах, кожна людина звітує про те, що вона зробила. То, мабуть, депутатам теж варто звітувати, що вони цими поїздками зробили. Якщо Ірина Геращенко, наприклад, літає в Мінськ і вирішує питання з заручниками, тощо, то хоч мільйон їй треба платити, тому що це корисно. Якщо люди вирішують якісь свої питання за рахунок держави, це питання вже, на жаль, моралі. Тому що депутати в нас — недоторканні.
Тобто Ви припускаєте, що можливі зловживання при отриманні компенсацій за поїздки?
— Я так припускаю, повернуся до початкової тези, що ми не довіряємо народним депутатам, тому ми можемо припустити і зловживання, і просто витрачання на свої якісь потреби. Тобто поїздка, яка з роботою не має нічого спільного, або не є необхідна для держави. Можна і не їздити туди, вирішити в телефонному режимі або ще якось. Тому депутати і тринькають наші гроші, тому що вони знають, що вони не звітують перед нами.
Є механізми взагалі визначити доцільність тієї чи іншої поїздки?
— Можливо, вони якось перед спікером звітують. Я говорю про те, що повинен бут такий, скажімо, в лапках, відкритий реєстр, де ми можемо побачити, що цей депутат такий-то, Іванов, поїхав в США і що він для держави привіз. Не новий телефон привіз собі, а привіз якесь рішення. Чому він туди їздив. Я думаю, що виборець має повне право знати, куди йдуть ці гроші. Тому що це з його гаманця ідуть ці гроші. Тому депутати повинні бути ще більше прозорі перед виборцями. Але і ми повинні обирати таких депутатів, яким ми будемо довіряти. От в чому проблема.
Ці бюджетні витрати на поїздки чимось обмежені?
— Я можу припустити з цих цифр, які Ви озвучували, що це, скоріше, бездонний мішок виходить. Можу помилятися. Але дуже схоже на такий мішок.
За які ще витрати депутати можуть отримувати компенсацію?
— Наскільки я пам’ятаю, раніше або надавався транспорт, або компенсувались витрати, якщо депутат користувався своїм транспортом. І переміщення по Україні теж, наскільки я розумію, компенсується.
Харчуються депутати теж за рахунок українців?
— Наскільки я знаю, у ВР дуже дешевий заклад громадського харчування, як раніше казали, туди вже не допускають журналістів, щоб не бачили, що вони їдять і за що платять.
Тобто Ви вважаєте, що парламент можна і потрібно переводити на більш прозорий і економний режим витрачання ресурсів?
— Перший момент, ми повинні — це основне — обирати тих, які достойні, і потім їх контролювати в тому плані, що вони повинні бути дуже прозорі, максимально прозорі, вони повинні розуміти, що якщо вони йдуть у владу, то ми повинні знати, що у них в тарілці, якщо це стосується наших коштів, куди вони їздять, чому вони їздять і які результати. Якщо цього немає, то наступний рік треба урізати ці статті або вибирати тих людей, які будуть, дійсно, відповідати за кожну копійку своїми результатами.
Читайте также: Золотарев: Портников убеждает украинцев, что они уже в раю
І перед своїми виборцями.
— Так.
Як це відбувається в інших країнах світу? Як витрачаються державні кошти на утримання депутатів, скажімо, англійського парламенту?
— Англійського — не знаю, знаю, що в німецькому це дуже серйозно і якщо є зловживання у цих країнах, які ви перерахували, то там це дуже серйозна політична відповідальність, тобто навіть людина просто залишає кар’єру депутата і йде геть, тому що там, на радість виборців тих країн, депутати чітко розуміють, хто їх обрав і навіщо, і тому якщо вони зловживають, тоді вони просто виходять з цієї гри. Здебільшого, дуже серйозно ставляться до думки виборця, і це дуже серйозний момент, який їх обмежує. Вони теж не святі, але вони розуміють, що, по-перше, тінь ляже на людину як політика і на політичну силу. Політичній силі такі не потрібні, скажімо так, все рівно, їх будуть викидати з партії і, скажімо, депутатського корпусу. Тому там дуже серйозно все і дуже серйозні традиції, моральність дуже вітається.
Витрати депутатів – це лише один момент, який потрібно врегульовувати на законодавчому рівні?
— Так. Але це не тільки вина депутатів. І наша теж.
Напомним, политический эксперт Сергей Быков в эфире "ГС" отметил, что прогулы заседаний Рады депутатами не влияют на их рейтинг. А политолог Юлия Тищенко заявила, что у украинцев искаженное представление о функциях народных депутатов.
