РИА Новости Украина — Радиостанция Голос Столицы
Юристы подчеркивают — гражданин Украины имеет право требовать от своего работодателя выплату долга по зарплате в любой момент. Причем не имеет значения, сколько времени прошло с момента невыплаты зарплаты. За работником остается право требовать от работодателя возмещения полного пакета задолженностей, который включает в себя невыплаченный оклад, отпускные, неустойку и моральный ущерб.
Суды низших инстанций обязаны принять иск работника и рассматривать споры, несмотря на давность невыплаты.
О том, как защитить свои трудовые права, и судебном рассмотрении исков по невыплате зарплаты в эфире радиостанции Голос Столицы рассказал юрист, эксперт Центра социальных и трудовых исследований Виталий Дудин.
(текст публикуется на языке оригинала)
З юридичної точки зору, кожна людина може звернутися до суду з приводу того, що не виплачується заробітна плата або виплачується невчасно? Такий позов мають розглянути і повернути гроші?
— Дійсно, законодавство досить непогано і всебічно захищає працівника і надає йому цілий інструментарій захисту своїх прав. Це може бути і звернення за цивільним процесуальним кодексом у загальному порядку, це може бути навіть і кримінальне провадження проти роботодавця, це може бути адміністративний штраф і фінансова санкція. При цьому всі ці види відповідальності або деякі з них можуть комбінуватись. Можуть одночасно звернутись, скажімо, до Держпраці і вимагати накладення на роботодавця адміністративного штрафу та фінансової санкції, за затримку зарплати, загальна сума приблизно буде десять тисяч гривень штрафу. При цьому працівник може звернутись у загальному порядку до суду загальної юрисдикції та або в загальному позовному провадженні або в наказовому провадженні добиватися виплати йому заробітної плати. При цьому, якщо ви звертаєтесь у наказовому порядку, то строки будуть менші, а, якщо в загальному, то ви ще додатково можете поставити питання про стягнення моральної шкоди та компенсації частини заробітку, яка була втрачена у зв’язку зі зростанням індексу споживчих цін.
Загалом є такі приклади в Україні, коли зверталися люди, і їм повертали гроші?
— Суди постійно стають на бік працівників. Це роботодавцям слід знати, тому що інші якісь приклади, вони є дуже рідкісними, коли роботодавець доведе, що він не повинен нести відповідальність за затримку заробітної плати. Відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан підприємства не звільняє від відповідальності. Таким був висновок Верховного суду України ще у 1999 році, і суди досі керуються цією позицією. Щоправда є і деякі дискусійні питання, наприклад, якщо затримується розрахунок, то по яку дату роботодавець повинен його провести – чи по дату кінцевого судового рішення, чи ж на день фактичного розрахунку, тому що не завжди роботодавець на другий день після отримання рішення проводить цей повний розрахунок. Також дуже важливо, що працівник повинен перед звільненням чітко поставити вимогу виплатити йому певні кошти. Переважна частина справ про виплату зарплати має місце, коли вже людина звільнилась.
Нечасто, мабуть, діючі працівники звертаються до суду щодо невиплати зарплатні?
— Під час трудових відносин рідко хто подає в суд на свого роботодавця, хоча і такі справи теж є, і закон цього не забороняє. А ще потрібно знати, що є ч. 3 ст. 38 КЗпП, яка дозволяє звільнитись за власним бажанням і отримати три вихідні допомоги, якщо роботодавець порушує законодавство про працю. У цьому разі звичайно роботодавець буде наполягати на тому, що він нічого не порушував, і може сам, скажімо, змінити підставу звільнення у вашій трудовій книжці в односторонньому порядку. Але ці дії не будуть законними. Він повинен іти в суд і доводити необхідність зміни формулювання при звільненні. Тому за загальним порядком, якщо затримується виплата заробітної плати, працівник може написати заяву про звільнення за власним бажанням через невиконання власником трудових законів і таким чином здійснити акт самозахисту та вимагати три заробітні плати при звільненні. Якщо роботодавець цього не робить, то треба буде звертатися до суду і вже ставити додатково питання про моральну шкоду та добиватись справедливості.
Смотрите также: Украина — аутсайдер по зарплатам в Европе
Колективний позов може бути від працівників? Які документи необхідні передусім, які докази?
— Уточню, що трудове законодавство не передбачає зараз можливості колективних спорів щодо невиплати зарплати, вони, як правило, є індивідуальними. Навіть, якщо це сто осіб, вони просто окремо звертаються. На жаль, це так. Звичайно колективні позови спростили б цю ситуацію. Подавати потрібно трудову книжку, документи з фінансово-бухгалтерської звітності, які вказують на те, що зарплата була нарахована, але не виплачена, а також, бажано, письмове звернення до роботодавця, в якому ви просите ще на день існування трудових відносин виплатити вам необхідні кошти. Потрібно, щоб таке звернення було зареєстровано у канцелярії роботодавця, і його копія з вхідним номером була на руках. У такому разі довести свою правоту буде простіше. І варто пам’ятати, що прийнято новий Цивільний процесуальний кодекс, за яким такі трудові спори є справами малозначними, значить, вони розглядаються без адвоката, іноді навіть без виклику сторін, а оскарження обмежується лише апеляційною інстанцією, лише в двох інстанціях така справа буде розглядатись.
Які права у неофіційно працевлаштованих людей або людей, в яких не вся зарплата біла або взагалі повністю усю зарплату вони отримують у конвертах?
— Звичайно, на питанні захисту у випадку несвоєчасної виплати зарплати тут дуже яскраво проявляється контраст у незахищеності людей, які працюють неофіційно. Тобто потрібно зрозуміти, що є дуже багато аргументів для того, щоб оформити свої відносини офіційно, тоді ви підпадаєте під різноманітні форми захисту. Якщо ж людина працювала неофіційно, то їй треба буде довести факт наявності трудових відносин. У цьому випадку це не треба буде називати виплатою заборгованості по зарплаті, у будь-якому разі, якщо суд доводить, що були трудові відносини, то він виплачує людині середній заробіток у регіоні за кожен місяць роботи. Тобто, суддя встановлює, де людина працювала, у якій галузі, і залежно від цієї галузі і конкретного регіону присуджує людині місячну зарплату за кожен місяць роботи. Але треба ж довести це належними доказами, а це є важчим, аніж боротися за свій зарплатний борг, якщо ви працевлаштовані офіційно. Тут потрібно підключати свідків, і не завжди це будуть документи, а часто от саме усні покази.
Таким чином, неофіційне працевлаштування робітників — це порушення роботодавця по відношенню до працівника?
— Так, і таке порушення і досі є достатньо масовим. У нас є закон про засади здійснення контролю за господарською діяльністю, який ускладнює роботу інспекторів праці, тому за деякими підрахунками кількість неофіційно працевлаштованих осіб у нас залишається від 30 до 50%. Стосовно боргу по зарплаті по країні, треба сказати, що він є досить високим. Називались цифри у два мільярди гривень, і ця сума не скорочується. А це значить, що працівникам треба подбати про захист своїх прав. Наприклад, у Києві зараз сукупний борг по зарплаті становить близько ста мільйонів гривень – це актуальна статистика Державної служби з питань праці. І таким же був борг кілька місяців тому. Це означає, що сама по собі ситуація не покращиться, лише позови працівників, бажано координовані, такі колективні, можуть змінити свідомість наших роботодавців.
К слову, президент Всеукраинской ассоциации компаний по международному трудоустройству Василий Воскобойник считает, что готовится убийство рынка заграничного трудоустройства.
Эксперт-международник, директор института глобальных трансформаций Алексей Семений высказал мнение, что Украина входит в топ-10 стран, откуда Канада ожидает притока рабочей силы.
