Радиостанция Голос cтолицы
Стали известны промежуточные результаты национального конкурса "Е-data Рейтинг". Там определяют какие горадминистрации наиболее открыты для общественности. Сейчас на вершине рейтинга власти Залещиков на Тернопольщине, а также руководители города Сколе Львовской области и местные власти Нетишина — это в Хмельницкой области.
Стоит добавить, в конкурсе "Е-data Рейтинг" принимает участие 461 городская администрация, он продлится до конца нынешнего года, победителей объявят в январе 2018 года.
Как определяют открытость горадминистраций, рассказал эксперт института политического образования Александр Солонтай в эфире радиостанции Голос cтолицы.
(текст публикуется на языке оригинала)
Як саме оцінюють рівень відкритості місцевої влади?
— Насправді, критеріїв є дуже багато, але один із критеріїв — це критерій прозорості використання бюджетних коштів, який вимірюється щонайменше питанням надання громадян, мешканцям, всім бажаючим інформації про те, куди були спрямовані кошти в деталях. Тобто мова йде про кожний платіж, про використання бюджетних коштів, а також комунальних підприємств, комунальних установ, тобто про можливість для людей подивитися в деталях кожний платіж і кожні видатки наших податків. Це, якщо ми говорим про "Е-data". Якщо би говорити про інші критерії, які не потрапили конкретно в цей рейтинг, але існують в інших, наприклад, рейтинг прозорих та відкритих міст ста найбільших міст, то там можна говорити про інші критерії, фактично майже в кожній сфері є свої критерії.
На вершині рейтингу західноукраїнські регіони — Тернопільська область, Львівщина і Хмельниччина. Це не випадково?
— Це в першу чергу пов'язано з тим, що там взагалі менше бюджетних коштів, якщо порівняти з іншими містами. Тобто в маленькому містечку набагато легше забезпечити прозорість, відкритість. По-перше, не так багато коштів. По-друге, не так багато бюджетних розпорядників. По-третє, не так багато комунальних підприємств. І проконтролювати менеджеру, яким являється голова, і чиновникам, щоб були зареєстровані всі установи на "Е-data" і поповнювали вчасно інформацію, набагато легше, ніж, наприклад, у тому самому Києві, де тільки комунальних підприємств півтисячі.
І саме через це у п'ятірці найбільш відкритих міськдержадміністрацій лише невеличкі містечка?
— Так. Тільки не називайте їх, будь ласка, міськдержадміністраціями. Чому? Дивіться, це у нас в місті Києві такий порядок, що це міська державна адміністрація. Це пов'язано з тим, що ми в Києві позбавлені місцевого самоврядування. У нас адміністрація, керівник адміністрації призначається президентом за підсумками місцевих виборів. Інколи призначають обраного киянами мера, а інколи це взагалі інша особа. Так було при Попові, наприклад. Попова ніхто не обирав, але він був мером Києва. В усіх інших містах України — це виборні посади.
І знову ж таки тут фактор маленьких містечок, тобто це міські голови і їхні міськвиконкоми, їхні чиновники — це фактор маленького містечка, який теж дається в позитив. В якому плані? В маленькому містечку міський голова завжди набагато ближче до людей, і якщо люди хочуть прозорості і відкритості, то цього набагато легше домогтися, ніж у великому місті, у якому завжди існує бар'єр між міським головою, міськвиконкомом і мешканцями. Тому, знову ж таки, тут абсолютно не дивно, що в цьому факторі виграли маленькі міста.
Тобто люди просто бачать один одного на вулиці, і мера, і тих, хто працює у міськвиконкомі, правильно?
— Абсолютно вірно, тобто люди знають один одного на вулицях, люди спілкуються з депутатами місцевими, з чиновниками і фактично виходить так, що кілька десятків людей, що управляють невеликим містом — це сусіди, і знають один одного через одну особу або особисто. У великих містах є не тільки ця причина, є і третя причина, яку просто неможливо реалізувати так само, як у малому місті, це збільшена кількість бюджетних розпорядників і значно більша кількість установ, що користуються бюджетники коштами. Варто розуміти, що, наприклад, в такому місті, як Київ чи в Харків, чи Львів, чи Дніпро, чи Одеса, самих шкіл, дитсадочків більше, ніж у маленькому місті чиновників.
Якщо взагалі говорити щодо оцінки відкритості влади до людей, який цей показник загалом по Україні?
— Дивіться, ситуація так виглядає, що насправді прозорість і відкритість зростає, більшість людей просто про це не знають. Ви насправді робите зараз таку велику корисну справу, що, наприклад, розповідаєте про цей рейтинг "Е-data" — це один із критеріїв, за якими можна дивитись відкритість і прозорість. Тобто це такий сайт відкритих публічних коштів, на який будь-який бажаючий громадянин в світі може зайти і подивитися, як використовуються бюджетні кошти різними бюджетними розпорядниками. Тобто як наші з вами податки розтікаються з різних бюджетів у формі різних платежів, у формі різних видатків, у формі різноманітних потреб. І ми можемо з вами через інтернет, не виходячи з рідного дому або прямо з мобільного телефону дивитися, як наші податки рухаються банківськими рахунками. Це взагалі унікальна штука, вона виникла протягом останніх років, і це одне з досягнень України за останні роки. І таких речей стало досить багато — це не єдиний такий ресурс, який створено для того, щоб люди могли все бачити і все контролювати. Зараз залишилось за малим — розповісти людям про те, що все це існує, і про те, що у людей реально можливості з'явилися контролювати владу. Тому що порівняно з тим, що було кілька років тому, коли люди і не вірили і не було можливості, то ситуація зараз змінилася — можливості вже є, але люди звичайно до сих пір не вірять в це.
Якщо я, наприклад, захожу на цей сайт і розумію, що щось не так, або в мене виникають якісь підозри, мені писати запити до відповідних органів влади?
— Звичайно. І тут теж змінилось законодавство за останні кілька років. По-перше, посилена відповідальність за ненадання відповіді на запити, зросли штрафи, уточнені особи, відповідальні, зросла практика притягнення до відповідальності і набагато більше у громадян з'явилось конкретних практик і успіху того, як взагалі люди уточнюють ту чи іншу інформацію. Тому ваша реакція абсолютно правильна. Як тільки щось незрозуміло, беремо аркуш паперу або беремо комп'ютер, принтер, і пишемо запит на уточнення. А якщо вже і після цього нам незрозуміло, тоді вже звичайно скаржимося щонайменше у правоохоронні органи або у маленькому місті просто йдемо на сесію місцевої ради і піднімаємо питання.
Пустять?
— Це теж змінилося. Тобто за останні кілька років внесено зміни в чинне законодавство і тепер у нас вільний вхід для людей у сільські, селищні, міські ради, виконкоми, комісії, колегії, адміністрації. На жаль, багато мерів, багато депутатів це ще не розуміють. Наприклад, у Харкові минулого місяця не пустили людей на засідання, а цього тижня в Бродах, це Львівська область, маленькому місті, навіть винесли разом з поліцією людей, які знімали на камеру. Все це злочини, і за все це теж передбачена відповідальність, тому на всі такі випадки звичайно треба реагувати, можна сказати, що закон не одразу вступає в силу, а нам ще потрібно всім громадянам докласти зусиль, щоби почати жити по закону. Але що позитивно — закон уже на стороні людей.
Читайте также: За гранью понимания: откуда берутся миллионные премии в нищей стране
Ранее политолог Андрей Миселюк заявлял, что результаты Майдана не видны, потому что общество не контролирует власть.
В то же время политический Аналитик Ярослав Макитра подчеркнул, что после Майдана власть занималась собственным обогащением, а не реформами.
