РИА Новости Украина — радиостанция Голос столицы
НАТО придерживается политики открытых дверей и готово к расширению. Об этом накануне в Канаде заявил генеральный секретарь Альянса Йенс Столтенберг, комментируя возможное членство Украины.
В то же время Столтенберг подчеркнул, что для вступления в НАТО государство обязательно должно соответствовать определенным стандартам. По его словам, над этим сейчас работают в Грузии и Украине, и эта работа касается не только модернизации оборонных институтов, а и борьбы с коррупцией и усиления демократии.
Кроме того, генсек НАТО сообщил, что весной 2018 года в ряды этого оборонного союза вступит Черногория, таким образом, количество членов увеличится до 29.
Это заявление и перспективы вступления Украины в НАТО в эфире радиостанции Голос столицы прокомментировал директор Центра исследований международных отношений Николай Капитоненко.
(текст публикуется на языке оригинала)
Ця заява Йєнса Столтенберга — абсолютно формальна чи з'явилася нова інформація або обставини, які наближують перспективи вступу України в НАТО?
— Я, чесно кажучи, не бачу ніяких обставин, які б наближували членство України в НАТО. Навпаки можна побачити, як віддаляється це членство, але вони на перший погляд непомітні. А ще хотілося б додати, що, на жаль, Йєнс Столтенберг — це не та особа посадова, від рішення якої залежатиме членство України в НАТО в остаточному рахунку, бо рішення приймається не секретарем НАТО і не організацією, а країнами — членами Альянсу, потрібна одностайна їхня згода на те, щоб нова держава вступила до Альянсу. Тому нам слід більше уваги звертати не на заяви Столтенберга, а на заяви американського президента, німецького канцлера, французького президента і інших лідерів держав Альянсу.
Які обставини гальмують вступ України в НАТО, бодай теоретичний вступ?
— Да, перспектива дуже далека, і основних проблем дві. Перша — це те, що Україна не є для Альянсу цінним союзником, оскільки продовжує залишатися не остаточно демократичною, неефективною, слабкою країною, яка може дуже мало вартості додати тим ресурсам, які вже є в Альянсі. І друга проблема — це характер нашого затяжного конфлікту з Росією, який, скоріше за все, триватиме ще довго, навіть якщо розв'яжуться питання Донбасу, що виглядає більш ймовірно, все одно залишиться Росія в якості довгострокової загрози для української безпеки, і це означає, що, прийнявши до лав Альянсу Україну, держави-члени змушені будуть мати справу з набагато більш високою ймовірністю війни з Росією, бо Росію треба стримувати чимось, і цим чимось буде готовність держав-членів НАТО воювати за Україну. Я думаю, що вони не дуже цього хочуть, судячи з їхньої поведінки протягом останніх трьох років і взагалі, виходячи зі здорового глузду, мало хто хоче з Росією воювати. І тому оцей ризик, намагаючись його уникнути, вони, звичайно, будуть відкладати і відкладати питання членства України в НАТО ще дуже довго.
Зараз на міжнародній арені тривають процеси, які допоможуть вирішити конфлікт на Донбасі, вийти нам із цієї кризи?
— Да, мені здається, що, незважаючи на те, що розв'язання конфлікту на Донбасі буде складним і достатньо витратним для нас процесом, нам доведеться заплатити чималу ціну, і у відносинах Росії, і після того, як повернемо контроль над власними територіями, доведеться розв'язувати купу різних проблем, але мені здається, що цю частину проблем розв'язати можна, і після виборів президентських можна буде якимось чином знайти компроміс, бо Росії Донбас за великим рахунком теж не потрібен.
Які рішення потрібно прийняти українській владі і які проекти реалізувати, щоб зробити вступ до НАТО реальністю? Зараз українська армія рівняється на стандарти НАТО?
— Да, якраз в тому, що стосується реформування українського сектору безпеки, за великим рахунком, у нас успіхи достатньо великі, і ми приблизно ідемо на рівні Грузії, яка вже за рівнем співробітництва з НАТО навіть випередила ту ступінь близькості, яка передбачена ПДЧ, який ані ми, ані грузини не отримали в 2008 році. Тим не менше грузини вже вийшли на рівень або навіть перейшли його, рівень цього співробітництва. Але для нас проблема в тому, що реформувати сектор безпеки недостатньо, це навіть не ключова і не головна умова. Головна умова більш об'ємна, і цю проблему не розв'язати прийняттям якихось окремих рішень. Як стати більш демократичною країною? Ми намагаємось це зробити 25 років, але вдається достатньо погано я б сказав, бо Україна в рейтингу демократичних держав знаходиться сьогодні приблизно на тому ж самому місці, на якому знаходилась в 2010 чи в 2013 році.
Це комплексна величезна проблема, яка пов'язана із бідністю, із слабкістю інститутів, із корупцією, із виборчим правом, з партійною системою, тобто з нею щось зробити не вдається чомусь. І поки ми її не розв'яжемо, нам сподіватись на те, що нас легко приймуть до НАТО, не варто, бо там вони не просто так кажуть про те, що приймають лише країни, які поділяють спільні цінності, бо для них це важливо, бо демократії один одній надсилають сигнали про те, що можна довіряти одна одній, і тому вони дуже, мені здається, малоймовірний сценарій, за яким приймуть до НАТО недемократичну країну.
Стосовно комплексу питань у відносинах з Росією, я вже сказав, тут теж розв'язання цієї проблеми не залежить виключно від рішень і кроків української влади, тут теж не можна прийняти якесь рішення, яким ця проблема зніметься. Треба продумувати довгострокову комплексну стратегію відносин з Росією, як би це не було складно і важко, але це наш небезпечний, підступний сусід, однак географію змінити не можна, і нам треба думати, якими ми бачимо ці відносини. Три роки ми займаємось риторикою, місцями вдалою, місцями не дуже, але змісту за цим побачити складно, а якщо НАТО не знає, якими Україна бачить в майбутньому відносини з Росією, то приймати її до своїх лав вона буде дуже неохоче, оскільки ця невизначеність буде грати проти самої організації — це теж окремий комплекс питань, які нам доведеться розв'язувати.
Значить, комплексної стратегії відносин з Росією в нашої держави немає, як немає і комплексної стратегії розвитку нашої держави на найближчі, наприклад, 10 років?
— Да, в нас не те, що стратегії немає комплексної, у нас навіть немає передумов для формування такої стратегії, а передумови ці дуже прості — це здатність відповісти на питання, чого ми хочемо більше, і яку ціну готові заплатити. Приміром, чи хочемо ми більше відновлення територіальної цілісності чи вступу до НАТО, чи американського озброєння і грошей чи зниження рівня конфлікту, чи повернення Криму чи виходу з сірої зони, готові ми платити тим, що залишимося позаблоковими, відмовимось від членства в НАТО за те, щоб російські війська вийшли з Донбасу — от на ці питання немає однозначної відповіді ні в кого. Мало хто над ними замислюється, а без відповіді на них побудувати якусь зовнішньополітичну стратегію чи просто план якийсь, чи просто уявлення про те, якою ми хочемо бачити Україну через 5-10-15 років неможливо.
Читайте также: Волошин: национализм заставляет уже ненавидеть соседей
Напомним, что достижение всех стандартов НАТО не гарантирует членство в Альянсе, считает эксперт Сергей Джердж. Однако переход на стандарты НАТО выгоден не только для дальнейшей интеграции в эту организацию, но также они применяются многими странами, которые не являются членами Альянса.
