РИА Новости Украина — радиостанция "Голос столицы"
Состав продукта — вот что интересует большинство украинцев. Именно его они проверяют перед тем, как купить сам продукт. Об этом свидетельствуют результаты исследования ведущей международной публичной маркетинговой компании Nielsen. По ее данным, 75% украинцев внимательно изучают состав продукта на упаковке, прежде чем его приобрести. В то же время, в странах Восточной Европы этот показатель составляет 67%, а в странах Западной Европы — 50%. Это свидетельствует о том, что украинцы больше обеспокоены тем, что покупают.
Насколько соответствует действительности указанный на этикетке состав продукта, в эфире радиостанции Голос Столицы прояснил заместитель председателя правления Союза потребителей Украины Олег Цильвик.
(текст публикуется на языке оригинала)
Українці в 75% випадків досліджують склад продукту, в країнах Східної Європи цей показник становить 67%, а в країнах Західної Європи — 50%. Європейці більше впевнені в тому, що їм не підсунуть в продукт щось шкідливе?
— Я дуже скептично поставився до цих результатів досліджень, бо є інші дослідження, які стверджують, що понад 60% відвідувачів супермаркетів не довіряють маркуванню, яке нанесено виробником щодо складу продукції. Тобто це — досить серйозні цифри. Звісно, у нас більшість споживачів сьогодні дивляться на маркування продуктів, які вони купляють, але здебільшого це стосується термінів реалізації, строку придатності і нормативних документів, на підставі яких виготовлений продукт. Здебільшого споживачі полюбляють купувати, якщо є напис ДСТУ, тобто державний стандарт. Це, звісно, не є гарантією якості продукту, але все ж таки споживачі шукають цей заповітний напис. Тому я сказав би, що все ж таки наші споживачі можуть читати склад продукту, але довіряти 60% не вважають за потрібне.
Чи варто довіряти тому, що пишуть виробники у складі продукту?
— Звісно, фіксуються такі факти, коли або не всі складові продукту нанесені в маркуванні, або дещо переставлені місцями складові, адже відповідно до вимог до маркування першими зазначаються ті складові, яких більше у складі продукту. Наприклад, першим стоїть слово цукор в якомусь печиві, або яскравим прикладом є кетчуп. В Європі кількість томатів в кетчупі може сягати 80-85%.
І тому вони позначаються на першому місці в складі?
— Так. Якщо подивитися на наш кетчуп, то томати будуть на третьому, п'ятому місці, тому що їх кількість не перевищує 17%. Тобто якість продукту дещо відрізняється. До речі, і Європа не є таким суцільним місцем, де продаються якісні продукти. Нещодавно вибухнув скандал, що в країнах, які нещодавно приєдналися до ЄС, якість продуктів на ринках була дещо нижчою, ніж в старій Європі, скажімо так. Тобто вони були обурені, що їх вважають країнами третього світу і їм збагрюють непотріб і неліквід. А що казати про Україну, в якій взагалі на сьогодні відсутній ефективний контроль за споживчим ринком?
Читайте также: Что едят украинцы: эксперты развеивают мифы о ГМО
Чи дійсно варто вивчати склад продукту?
— Звісно, варто! Тим більше, якщо ви купуєте продукцію якихось провідних компаній. А що стосується місцевих компаній, регіонального представництва, які взагалі випускають продукцію лише на місцевому рівні, як-то приватні підприємці, то, звісно, довіра до таких продуктів не може бути на першому місці.
Хто повинен слідкувати за тим, аби склад продукту відповідав позначці?
— В тому і справа: порушення відбуваються через те, що в Україні немає контролю. Держпродспоживслужба, яка мала б на сьогодні проводити такі дослідження, бо це питання захисту права споживачів на доступну і необхідну та достовірну інформацію про продукт, а також це є складова антиконкурентних дій, коли ви пишете про продукт, який не має споживчих властивостей таких надзвичайно великих, і ви розписуєте, що це панацея на ринку, наприклад, і набуваєте через введення споживача в оману додаткових якихось переваг на ринку, це є порушення законодавства. Але перевірити,чи відповідає склад продукції, зазначений на маркуванні, фактичному складу, можна тільки через лабораторні дослідження. А на них сьогодні грошей фактично не виділяється.
Якщо в складі присутні різні харчові добавки, чи треба відмовлятися від продукту?
— Сьогодні виробнику дається право або використовувати цю класифікацію "Е", це добавки, серед яких може бути і аскорбінова кислота, сіль, натрій, що завгодно. Тобто більш-менш безпечні продукти. Але може називати їх і не використовуючи "Е", а за їх назвою. Тому сьогодні споживачеві або треба знати всю таблицю оцих "Е", і знати їх назви без оцієї абревіатури, або довіряти тому, що написано. І сьогодні, на жаль, "Е" у нас допущені до використання в Україні, так звані єшки, які, наприклад, в Європі заборонені.Це відбувається тому, що відсутня роль держави в наведенні ладу на споживчому ринку.
Істерія стосовно написів на продуктах "Без ГМО" в Україні вже минула?
— Це — вимоги законодавства і вони виконуються. Якщо ж законодавці були такими дуже свідомими і виписали, що навіть на воду треба ставити "Без ГМО", або на горілку, то виробники це використовують, користуються законодавчим полем, бо відсутність такого маркування буде свідчити, що вони не виконують вимоги чинного законодавства і можуть бути притягнені до відповідальності.
Якщо стоїть "Без ГМО" на продукті, то він дійсно не містить ГМО?
— Це сьогодні теж ніхто не контролює, але і сказати, що вони повністю відсутні навіть за умови контролю, бо там є певні межі присутності ГМО, коли маркувати "Без ГМО" допускається. Це невеличкі значення, але все ж таки не факт, що якщо написано "Без ГМО", то там взагалі нуль відсотків ГМО. Це – допуски.
