РИА Новости Украина – радиостанция "Голос Столицы"
Министерство финансов Украины решило планировать бюджет на три года вперед, на такой же период будет составляться и бюджетная декларация. Уже даже разработали концепцию такого планирования. Представляя его, первый заместитель министра финансов Оксана Маркарова отметила, что трехлетний бюджетный план даст возможность повысить эффективность и результативность бюджетных расходов.
Насколько реальны намерения Министерства финансов, и как скажется планирование бюджета на трехлетнюю перспективу, прокомментировала в эфире радиостанции Голос Столицы эксперт по вопросам бюджетной политики, заслуженный экономист Украины Людмила Супрун.
(текст публикуется на языке оригинала)
Читайте также: Гаврилечко: мечтатели собрались и приняли бюджет Киева
На яких ключових параметрах формується бюджет країни, які показники складають основу кошторису?
— Я намагатимуся надати вичерпну відповідь на це запитання, яке обговорюється багатьма людьми – що робити з бюджетом і чи є позитивною пропозиція Мінфіну планувати бюджет наперед. Почнемо з того, що вони на один рік наперед його погано планують. За ці останні три роки жодного разу не співпали прогнози по інфляції заплановані та реальні. Вони відрізняються в рази. Не співпав жодного разу такий серйозний показник як курс долара, наприклад. Тобто навіть в межах короткострокового планування, на жаль, були допущені серйозні помилки.
Якщо говорити, позитивно це чи негативно,треба так робити чи ні, мається на увазі планувати бюджет відразу на три роки наперед, треба подивитись, як роблять ці інші країни світу. Всі країни світу затверджують річні бюджети. А от крім річного бюджету країни, планують свою стратегічну діяльність. Наприклад, в США програмний бюджет планується на десятилітній період, він не затверджується законом про бюджет. Але такий програмний документ є. Що стосується досвіду інших країн, європейських, наприклад, Великобританія. Великобританія планує на п’ять років. Це, до речі, дуже схоже, як в СРСР було на п’ять років, але бюджет затверджується безпосередньо кожен рік і це є правильним.
А що стосується України?
— Є такі показники, які виходять за межі і одного року, і трьох років, і навіть десяти років. Що це за показник і що це за програми? Наприклад, обслуговування державного боргу на сьогоднішній день заплановано до 2046-го року, тобто на 30 років наперед. Що нам дасть трьохрічне планування? Абсолютно нічого. Або, наприклад, зміна пенсійного законодавства, за яким до 2022-го року буде введені нові накопичувальні рахунки і це будуть змінюватися в певній мірі витрати держбюджету України щорічні, тобто це п’ятирічний період. Або, наприклад, ще один у нас був такий серйозний закон про організацію оборонного планування. В цьому законі був передбачений 12-річний період. При чому тут трьохрічний період. Така постійна імпровізація, чую дзвін, та не знаю, де він. Як панацея для якогось вирішення питань. Безумовно, це не підходить. Якщо країна буде існувати довго, її існування треба планувати не на три роки, а стратегічно і це перше. Друга позиція – планування довгострокове, як правило, це від 10 до 25 років, середньострокове – це 3-5 років і короткострокове – це 1-3 роки.
Що ви вбачаєте в новаторських пропозиціях від Мінфіну?
— Я думаю, що вони хочуть показати, що ми заплануємо на три роки і таким чином заманити видатками чи фінансуванням на майбутній період певних проблем. Я хочу привести вам один дуже конкретний приклад. Україна приєдналась і підписала угоду про асоціацію з ЄС. Про це всі знають. В цій угоді записано, що Україна зобов’язана за свій власний рахунок за вісім років перевести всю залізницю з широкої колії на вузьку, щоб було так, як у Європі, хоча я вважаю, що це не є доречним, тому що зменшується перевезення залізниці тощо, я зараз не буду це обговорювати. Це потрібно зробити за восьмирічний термін. Планування бюджету на трирічний період не враховує виконання цієї програми. Тому потрібна програма уряду. В рамках програми уряду, стратегії розвитку держави планування і те, що стосується бюджету повинно бути щорічним, тому що так роблять всі країни, і так може робити Україна. А от приймати план на три роки – це може бути будь-який документ, це може бути прогноз, в усіх країнах такий механізм використовується. Безпосередньо парламентом він не затверджується, але пропонується урядами як програмний бюджет на певний період часу – чи три роки, чи п’ять років, чи десять років, в залежності від того, в якій країні склались які традиції.
Якщо Мінфін затвердить цю трирічну програму, як це може позначитись на раціональному використанні фінансових ресурсів?
— Вони можуть затверджувати будь-яку модель будь-якого фінансування. Бюджетним кодексом передбачене щорічне прийняття бюджету на поточний рік. Це мені нагадує такі псевдореформи, коли, наприклад, міністр економіки колишній пропонував ліквідувати книжки трудові. Можна ліквідувати, можна викинути, що завгодно можна робити, але при чому тут реформа в цілому економічних суспільних відносин? Переведіть все в електронну форму, переведіть всю інформацію про заробітні плати, які виплачувались до 2000 року в електронну форму, а трудова книжка є підставою, щоб визначити, де людина працювала в цей період часу і яка в неї була зарплата. Якщо б це було все переведено в електронну форму, ліквідуйте, викидайте, але це не реформа. Це просто вибіркова пропозиція, яка нічого спільного не має з реформою і з реальною зміною. Те ж саме стосується і з пропозицією по формуванню плану на три роки. Формуйте плани на три роки. Мінфін повинен планувати мінімум до 2046 року свій план, тому що в нього до 2046-го року щорічно йдуть платежі за державним боргом. Так що для нього ці трирічні плани в меншій мірі мають якісь значення.
Правильно що було б робити?
— Це повинна бути зведена консолідована програма, яка сьогодні буде складатись із підпрограм всіх міністерств і відомств по всіх напрямках, які прийняті на цей час і діють в Україні, щоби зрозуміти, буде досягнута мета, наприклад, енергетичного переоснащення житлових приміщень, чи, наприклад, програма, пов’язана з тим, що в нас велика частина будинків була збудована з терміном використання 50 років. Це панельне будівництво. Ці 50 років вже закінчуються. Що нам робити після цього? Чи потрібно людям гроші надавати на будівництво, чи потрібно ці будинки зносити? Тобто є такі речі, які пов’язані зі стратегічним плануванням. Треба займатись стратегічним плануванням. А те, що пропонує Мінфін затвердити бюджет на три роки, це просто незнання європейської і світової практики і видавання за справжні так звані реформи якоїсь абсолютно точкової пропозиції.
Зарплаты бюджетников отвязали от минимальной оплаты труда и привязали к прожиточному минимуму, что еще больше дискредитирует работу на государство, заявил в эфире "ГС" экономический эксперт Всеволод Степанюк.
Ранее президент Центра рыночных реформ Владимир Лановой в эфире "ГС" заявил, что если в стране не растет производство, не улучшается динамика ВВП, то не стоит ожидать стремительного роста доходов населения.
