РИА Новости Украина — Радиостанция Голос Столицы
Государственная фискальная служба сообщает, что Украина за прошлый год импортировала нефтепродуктов на общую сумму свыше 4 миллиардов долларов. При этом в натуральном выражении импорт увеличился на 5,6%.
Согласно данным ведомства, всего в денежном выражении покупали топлива из Белоруссии почти 44% от всех поставок из-за рубежа, из России — около 30% и из Литвы — 11% закупленных нефтепродуктов.
Вместе с тем по финансовым показателям импорт падает в течение последних нескольких лет.
Каковы перспективы украинского рынка нефтепродуктов, в частности ОПЗ, в эфире радиостанции Голос Столицы прокомментировал эксперт рынка Геннадий Рябцев.
(текст публикуется на языке оригинала)
Коли ми говоримо про імпорт нафтопродуктів про які продукти йдеться? Це нафта чи готові бензини, солярка, мастила?
— Готові товарні продукти. Йдеться, насамперед, про бензин, дизельне паливо, також скраплений нафтовий газ, авіаційний газ, моторні мастила і різні компоненти моторних палив, які також підпадають під оподаткування акцизним податком.
Ви погоджуєтесь з тим, що імпорт падає?
— Як я можу не погоджуватись з показниками, які оприлюднює ДФС? Вони обліковують якраз надходження із сплати податків з цих сум і, власне кажучи, якщо вони десь помиляються, це означає, що держава і бюджет недоотримують певні суми. Я думаю, що тут цілком можна довіряти тим обсягам, про які йдеться у звіті ДФС.
Стосовно тих країн, звідки ми закуповуємо – Білорусь, Росія, Литва?
— Так, вірно. Якщо казати про структуру закупівель, то основну масу бензину ми закуповуємо у Білорусі, далі йде Литва, Польща, Румунія, тобто ті країни, які допомагають білорусам у тому, щоб надходило до Україні якісне паливо. Якщо йдеться про дизельне паливо, то тут до названих країн додається РФ, тому що ще працює у нас нафтопродуктопровід, яким йде дизельне паливо виробництва РФ через Україну і в Україну, а потім до Угорщини. А якщо йдеться про скраплений нафтовий газ, то це, в основному, РФ і та ж республіка Білорусь. Це якщо казати про структуру постачань. Структура досить несприятлива з точки зору забезпечення енергетичної безпеки, тому що все ж таки ми завозимо близько 80% нафтопродуктів, які споживаємо всередині країни. Хотілося б, щоб у нас вироблялось значно більше, аніж ми завозимо, тому що це забезпечення енергетичної безпеки. Знову ж таки ми ж спонсоруємо когось, у кого закуповуємо все це, тобто, валюта виходить з країни, і, на жаль, у нас залишається від’ємне сальдо зовнішньоекономічних операцій.
Читайте также: Большая распродажа Украины: олигархи и власть бьются за народное добро
Ми все ще залежні від імпорту нафти і нафтопродуктів.
— Так. І не лише від імпорту нафти і нафтопродуктів, але й від багато чого ще, хоча з нафтопродуктами ця залежність дуже велика. Казали, що ми залежні від РФ, від імпорту російського газу, але ніхто не звертав увагу на те, що ми залежимо від нафтопродуктів, вироблених з російської нафти набагато більше, аніж коли залежали від РФ у постачанні газу, оскільки ті бензин, дизельне паливо, які виробляють у Білорусі, Литві, Польщі, Румунії, виробляють з російської нафти. І тут у нас залежність суттєва, критична навіть, я б сказав.
Якщо говорити про нафту як про сировину, який відсоток чистої нафти потрапляє до нас в країну, звідки і скільки переробляється? Чи нафтопереробні заводи у нас стоять?
— Ні, зараз працюють один великий нафтопереробний завод –Кременчуцький і один газопереробний завод, на якому також виробляється бензин, дизельне паливо – Шебелинський газопереробний завод. Нафта імпортована, насамперед, азербайджанська, йде до Кременчука. В цьому році обсяги перероблення імпортованої нафти збільшились удвічі, хоча це недостатньо для того, щоб сказати, що у нас на нашому ринку збільшилась кількість нафтопродуктів внутрішнього українського виробництва, оскільки за той же період у нас зменшився видобуток нафти з газовим конденсатом. Тому не можна сказати, що у нас ситуація у цьому сенсі покращилась, не можна сказати, що і суттєво покращилась якість нафтопродуктів, які виробляються в Україні. Так, великі заводи, Шебелинський, той же Кременчуцький покращили свої показники, однак у нас ще працює щонайменше десять заводів меншої продуктивності, так званих міні-НПЗ, а ось з якістю товарів, які виробляються на цих підприємствах, не завжди все гаразд.
Чи можемо ми вкладатись у цю галузь, щоб самі себе забезпечувати?
— Так, хоча ми втратили те вікно часу, протягом якого можна було б, вклавши достатньо невеликі кошти, достатньо суттєво модернізувати власні підприємства. Зараз щось запустити додатково Україні навряд чи вдасться. Час від часу лунають заяви, що ось ми націоналізували Одеський нафтопереробний завод, і це добре, якщо ми будемо там щось виробляти. Але, на мій погляд, це вже мертве виробництво, навряд чи там вдасться щось зробити, але можна і мріяти. Є певний перелік заходів, які потрібно реалізувати, в тому числі, і з розвитку цього сегменту нашої економіки, і відповідні заходи будуть передбачені, зокрема, планом дій з реалізації енергетичної стратегії до 2035 року. Там золотих гір ніхто не обіцяє, проте щонайменше два з половиною-три мільйони тон нафти з газовим конденсатом на рік ми цілком можемо переробляти всередині країни, отримуючи достатньо якісні нафтопродукти з цієї сировини. Хоча цього недостатньо, щоб забезпечити власні потреби, однак це набагато більше, аніж маємо зараз.
Напомним, эксперт рынка Леонид Косянчук заявил, что гривна влияет на стоимость нефтепродуктов в рознице.
Эксперт по вопросам энергетики Валентин Землянский считает, что отказ от импорта энергоносителей — популизм и внутренние разборки.
