РИА Новости Украина — Радиостанция Голос Столицы
Суд оправдал бывшего ректора Национального университета государственной налоговой службы Петра Мельника. Его оправдали "в связи с недоказанностью состава преступления в его деянии".
Мельника обвиняли в незаконном отчуждении государственного имущества на сумму более 30 миллионов гривен. Его дело вела прокуратура Киевской области. Так, 2007-2008 годах четыре гособъекта недвижимости, которые были на балансе университета, продали приватной фирме. При этом учредителями этой фирмы были жена Петра Мельника, его сын и тесть. Сам экс-ректор заявил, что не знал о покупке этих объектов университета членами его семьи. Он заверял, что узнал об этом факте уже после проведения торгов.
Читайте также: Тренд дня: страну захватили "панамская шайка" и "зоократы"
Экс-ректора обвиняли в том, что сделка по отчуждению четырех гособъектов недвижимости произошла с нарушением, в частности, по явно заниженным ценам. Но суд посчитал необоснованными доводы стороны обвинения. Вместе с тем суд признал, что университет не имел права продавать указанные объекты. Но и тут, оказалось, что это — не вина Мельника. Как было установлено, отчуждение гособъектов было согласовано трудовым коллективом университета единогласно.
Насколько юридически обоснован оправдательный приговор Мельнику в эфире радиостанции Голос Столицы проанализировал адвокат, директор юридической компании Lions Litigate Станислав Батрин.
(текст публикуется на языке оригинала)
Наскільки юридично обґрунтоване рішення суду щодо виправдання Мельника?
— Якщо аналізувати кінцевий результат, то вбачається, що юридично рішення про відчуження цих чотирьох об'єктів, які перебували на балансі держави, приймалося за рішенням колективних органів університету, і начебто ректор абсолютно ніяким чином не знав про укладення таких угод. У будь-якому разі, дві ситуації. Одна ситуація полягає в тому, що ми маємо поважати рішення суду і радіти тому, що в нас є суд, який може розібратися у ситуації і дати вірну кваліфікацію всім подіям. Або, з іншого боку, говорити про те, що прокуратура в черговий раз за наслідками років гучних розслідувань в кінцевому результаті приходить до суду і якимось дивом не може довести вину. Це серйозна проблема, і я б сказав, що справа Мельника, так як і справа Януковича і інших колишніх вищих посадових осіб демонструють одну і ту ж саму тенденцію: у кінцевому результаті в суді гучні заяви, які оголошувалися на ранніх стадіях, просто розвалюються. Причину цьому ми як юристи не можемо надати, не можемо характеризувати, оскільки це буде втручання у здійснення судом правосуддя. Однак для суспільства це дуже серйозний індикатор, що рішення по таких резонансних справах, можливо, ґрунтуються на певному небажанні прокуратури доводити у вирішальний момент винуватість особи.
Яким чином можна це довести?
— Справа в тому, що це питання саме до прокуратури і до судової гілки влади. Оскільки саме в суді прокуратура представляє обвинувачення. Тобто, прокуратура може передавати обвинувальні акти в суд лише тоді, якщо вона впевнена на 200% у винності особи. Як запустити цей механізм, щоб щось змінювалося в нашій країні? На мою думку, таким чином: на наступний день після таких обвинувальних вироків мають бути звільнені не тільки посадові особи нижчих рангів в прокуратурі області, але і вище керівництво. Лише у такому разі ми можемо запустити механізм відповідальності за те, що сьогодні робить або не робить прокуратура в Україні.
Зараз немає відповідальності для прокурорів, які узгоджують рішення по направленню до суду обвинувальних актів по тій чи іншій особі?
— Уся трагічність ситуації в Україні полягає в тому, що навіть якщо завтра виправдають Януковича, то прокуратура не буде вважати, що це їх проблема. Вони будуть перекладати відповідальність на суд. А ми говоримо про те, що для встановлення верховенства права в Україні кожен має нести відповідальність. Ми ж бачимо, як у судових засіданнях прокурори або мовчать, або не можуть відповідати на запитання суду, або кажуть: приймайте рішення на розсуд суду. Поки до цих посадових осіб, які утримуються за наші податки, не буде застосована конкретна санкція за виправдувальний вирок, — ми не вийдемо з цього циклу безвідповідальності. З одного боку, рішення по справі Мельника треба поважати, бо воно прийнято судом. Однак тут протягом декількох років прокуратура нас переконувала в тому, що людина винна, а далі вона виявляється чомусь не винною, тому що прокуратура не довела вину. Ви знаєте, я б щиро пишався такою правовою системою, коли б закон діяв рівно і до мене, і до вас, і до всіх — до маленького українця. Але чомусь це трапляється винятково у таких резонансних справах. Людину, що вкрала якийсь продукт із супермаркету, притягнуть до відповідальності. А якщо йде мова про вищу посадову особу, то практика показує, що не притягнуть.
Читайте также: Особенная гордость. Украина – беднейшая страна Европы
Чи могли з юридичної точки зору обставити все настільки обережно, що прокуратура навіть при всьому бажанні не могла знайти, за що зачепитися?
— Дивіться, яка цікава ситуація. Якщо б було обставлено ідеально цю всю ситуацію, то в такому разі прокуратура не мала б права звертатися до суду з вимогою притягнення до відповідальності кримінальної особи. Тобто логіка, фабула в справі абсолютно чітка. Є чотири об'єкти, є фірма. Для мене це ні в яку логіку не вкладається. Маю на увазі те, що підсудний у справі заявляє, мовляв я не знав, що фірма, засновником якої є моя дружина, вже колишня дружина, тесть, син, придбала об'єкт, щодо якого я в принципі здійснюю певні управлінські функції, маю певні повноваження. Мене якось не дуже переконує те, що в судовому засіданні встановлюється обставина, що керівник не знав про відчуження цих чотирьох об'єктів. Так, з юридичної точки зору була обрана формула, що саме трудовий колектив вирішував питання про відчуження. З точки зору права я знову-таки поважаю рішення суду, але як громадянин я не можу довіритися змісту цього судового рішення, я не довіряю такому рішенню суду.
Механізм відповідальності для слідчих, прокурорів діє в якихось країнах?
— Звичайно. Якщо прокурор у США здійснив якесь відрядження за рахунок коштів держави для того, щоб провести слідчі дії, скажімо, для допитів обвинуваченого, а далі передав справу в суд, а вона в суді розвалюється, то до нього будуть застосовані грошові санкції і стягнення з його заробітної плати. Якщо прокурор стоїть у залі суду і не може переконати суд у винуватості обвинуваченого — це може бути крахом усієї його кар'єри. Це реальність у цивілізованих країнах, де діє право. Тому я ще раз хочу повторити, що ця справа може продемонструвати набагато більше: вона має запустити все ж таки у суспільстві механізм відповідальності. Окей, якщо виправдали людину — немає питань. Значить, людина не винна. Але скажіть, будь ласка, яким чином ви направляли справу в суд? Відповідайте. І тоді прокуратура буде думати десять разів, яким чином збирати докази. І лише тоді, коли вона збере їх, оприлюднить у залі судового засідання, ми зможемо зрозуміти, що прокуратурі немає куди відступати. Зруйнуються корупційні механізми, зруйнується можливість мовчання у залі суду з боку прокуратури. Потрібно працювати в цьому напрямі. Справа Мельника насправді говорить набагато більше, ніж просто про окремий епізод виправдання людини.
Напомним, основатель волонтерской организации "Вернись живым" Виталий Дейнега ранее высказал мнение, что задержание чиновников Минобороны закончится очередным пшиком НАБУ.
Кроме того, политический эксперт, директор Центра общественно-информационных технологий "Форум" Валерий Дымов высказал мнение, что украинцам давно пора надавить на власть из-за имитации реформ.
