РИА Новости Украина — радиостанция "Голос Столицы"
Переселенцам предоставят приоритетное право на социальное и временное жилье. Такое положение прописано в стратегии интеграции внутренне перемещенных лиц и внедрении долгосрочных решений относительно внутреннего перемещения на период до 2020 года.
Стоит напомнить, эту стратегию накануне одобрило правительство. Правда с одним условием — что этот документ доработают в Министерстве иностранных дел и Министерстве юстиции.
Добавим, что по последним данным Минсоцполитики, в Украине более 1,2 млн семей из Донбасса и Крыма считаются переселенцами. По состоянию на 13 ноября они получили более 2,3 млрд гривен. Правда, за какой период в ведомстве не уточняют.
О том, с какими проблемами сегодня сталкиваются переселенцы, рассказала председатель всеукраинской организации по делам вынужденных переселенцев Оксана Ермишина в эфире радиостанции Голос Столицы.
(текст публикуется на языке оригинала)
Які у вас очікування від прийняття цієї стратегії?
— Якщо чесно, то жодних очікувань якогось покращення немає, тому що ми вже мали стратегію 2016-2017 року прийняту і схвалену урядом. Це була комплексна державна стратегія по інтеграції внутрішньо переміщених осіб. Там було прописано теж багато обіцянок і стосовно будівництва житла, і стосовно будівництва інфраструктурних об’єктів, і стосовно працевлаштування, але ця стратегія так і залишилась на папері, як і всі декларативні якісь речі, які у нас приймаються. Тому очікувань жодних немає. Звичайно, ми будемо докладати зусиль для того, щоб хоча б деякі уразливі категорії могли на щось сподіватись, але ми розуміємо також, що це буде, якщо казати про взагалі всіх переселенців, це буде дуже невеликий відсоток.
Які зараз проблеми у вимушених переселенців?
— Три з половиною роки від початку конфлікту і початку внутрішнього переміщення українців з окупованої частини Донбасу на вільну частину України проблеми ті ж самі. Вони не змінились. Це проблеми, які в більшості своїй стосуються кожного українця, але переселенці відчувають це більш болючіше. Це проблеми з тим, що робочих місць не вистачає, низька зарплатня і високі орендні платежі, бо 96% переселенців винаймають, орендують житло. Тобто це все і відсутність перспектив стосовно придбання власного житла саме тому, що всі гроші йдуть на те, щоб сплачувати оренду. За дослідженням майже у 95% переселенців грошей вистачає лише на сплату оренди та харчі.
Читайте также: Переселенцы и государство: есть две ключевые проблемы
Статус вимушеного переселенця на який термін отримується?
— Взагалі він безстроковий, але за міжнародними стандартами якусь допомогу зазвичай отримують протягом двох років, тому що два роки – це достатньо для того, щоб переселенці, якщо уряд працює в тому напрямку, в якому потрібно працювати, благополучно інтегрувались в громади. Ми вважаємо себе внутрішньо інтегрованими. Я, наприклад, більше трьох років живу в Києві, тому я вважаю, що я не тільки сплачую податки місту, а й приношу якусь користь і проблеми громади місцевої мене також турбують, не лише проблеми виключно частини громади в якості переселенців. Але по факту, якщо ти не впевнений в завтрашньому дні, якщо ти завтра можеш опинитись разом зі своєю родиною на вулиці, тому що твій орендар припинить достроково можливість оренди квартири і ти не маєш ніякої можливості зібрати будь-які кошти для того, щоб сплатити первинний внесок. Саме тому це призводить до того, що люди зневірюються і починають повертатись, незважаючи на бойові дії, на ту частину території, яка наразі є окупованою, але там в них є дах над головою.
Тобто житло для переселенців – це найбільша проблема?
— Звичайно. Не дуже це розуміють міжнародні консультанти, бо на заході велика кількість людей орендують житло, але там є цивілізований ринок оренди. Ти можеш орендувати житло і жити там до кінця своїх днів і це є нормальним. А в нас ринок оренди, всі знають, що він є нецивілізованим, диким, тому ти якщо орендуєш житло, завтра тобі можуть підвищити орендну плату без жодних пояснень. Тебе можуть просто виставити на вулицю і ця невпевненість у тому, що буде завтра, коли в тебе є відповідальність за всю свою родину, за своїх дітей призводить до дуже великих і психологічних травмувань, і до того, що люди просто не бачать якогось майбутнього для себе.
З яких джерел зараз отримують гроші вимушені переселенці?
— Внутрішньо переміщені особи, як і від початку конфлікту отримують лише один вид фінансової допомоги – це компенсація так звана на оренду житла, яка сягає для працездатних 442 гривні на місяць. Це єдине джерело. Але не всі погоджуються його отримувати, люди відмовляються, бо ці перевірки, які вони мають проходити у робочий час, коли вони мають бути на роботі, вони є не тільки принизливими, але і ця сума не відповідає реальним затратам переселенців на оренду житла. Тому людям все частіше легше відмовитись від отримання цієї допомоги, аніж проходити ці всі процедури перевірок, бо вони мають працювати, а не сидіти вдома і чекати, поки їх прийдуть перевіряти соцпрацівники. Інакшої допомоги від держави немає. Нещодавно, восени були прийняті зміни до закону і переселенці, яким до 35 років можуть отримати доступ до програми доступне житло, але ми маємо розуміти, що його вистачить лише на 250-500 сімей і ці сім’ї мають бути до 35 років. Інші категорії не підпадають.
Переселенці можуть претендувати на субсидії на комунальні послуги?
— Вони мають можливість претендувати, але по факту цими можливостями не можуть скористатись, бо, наголошую, ринок оренди у нас нецивілізований, ті, кому переселенці сплачують оренду, зазвичай, не сплачують податки, тому вони не мають бажання світити офіційно, що в них проживають переселенці, щоб не було від податкової питань. Тому не дозволяють переселенцям отримати субсидію на орендоване житло і ми комунальні послуги сплачуємо в повному обсязі і в різних квартирах по-різному від півтори тисячі гривень і вище.
Наскільки важко знайти роботу на новому місці?
— Всім важко. Покажіть мені хоча б одного українця, якому не важко знайти роботу, яка б ще і добре оплачувалась.
Можливо, є якісь квоти?
— Є не те що квоти, є певні програми, щоб заохочувати брати людей зі сходу, але ми маємо безліч прикладів, коли цими програмами користуються, людей просто використовують. Тобто на півроку, поки сплачують якусь компенсацію роботодавець приймає на роботу особу ВПЛ, а потім звільняє, коли термін цей закінчується і ця компенсація теж закінчується. Є трошки момент дискримінації. Це, дійсно, продовжується все. Все в людей в мізках, хто як сприймає внутрішньо переміщених осіб, так і ставиться до них.
Але я не вважаю, що на цьому потрібно наголошувати, бо ми маємо розуміти, ми всі українці, ми живемо в одній країні і в нас загальна, спільна проблематика. Дуже складно знайти собі гідну роботу і працевлаштуватись всім. Переселенцю це все важче, тому що платежі за оренду ніхто не відміняє кожного місяця. У нас немає можливості пошукати собі більш гідну роботу, бо ми маємо працювати сьогодні для того, щоб сплачувати оренду, бо інакше ми опинимось на вулиці і нема куди буде піти. Тому важко всім і проблема стосовно того, що нові робочі місця не створюються, стосовно того, що всі реформи, про які кажуть, вони є такими паперовими, вони є штучними, лише для того, аби замилити очі нашим міжнародним партнерам, які нам надають кошти і кредити. Це все дуже сумно, тому що ми потрошку втрачаємо найголовніше, ми втрачаємо можливості для зміни на краще в нашій країні і над цим всім нам потрібно замислюватись, не лише над долею переселенців, а над тим, що буде з нами, українцями, взагалі далі.
Ранее Оксана Ермишина в эфире радиостанции Голос Столицы отмечала, что переселенцам проще отказаться от льгот, чем бороться за них.
А адвокат Международного женского правозащитного центра «Ла Страда-Украина» Марина Легенькая подчеркнула, что переселенцы становятся наиболее легкими жертвами для торговцев людьми.
