РИА Новости Украина — радиостанция Голос Столицы
В среду, 1 ноября день рождения Евросоюза. Первого ноября 1993 года вступил в силу "Договор о Европейском Союзе". Хотя история образования европейского межгосударственного сообщества началась еще в 1951 году. Тогда было создано Европейское объединение угля и стали, в состав которого вошли шесть стран — Бельгия, Италия, Люксембург, Нидерланды, Франция и ФРГ. Внутри этих стран были сняты все тарифные и количественные ограничения на торговлю углем и сталью.
Читайте также: США и Украина о нераспространении оружия массового поражения
Позже, 25 марта 1957 года на базе этого объединения был подписан Римский договор о создании Европейского экономического сообщества. А 14 июня 1985 года было подписано Шенгенское соглашение — договор об отмене таможенных барьеров внутри Евросоюза и ужесточении контроля на внешних границах ЕС.
А 7 февраля 1992 года в городе Маастрихт (Нидерланды) был подписан договор о создании Европейского Союза и именно он вступил в силу 1 ноября 1993 года. В Европейский союз сейчас входят 28 стран. Правда, выйти из него сейчас пытается Великобритания.
Перспективы существования ЕС прогнозировал председатель правления Украинского института международной политики Ростислав Томенчук в эфире радиостанции Голос Столицы.
(текст публикуется на языке оригинала)
Заяви про кризу в ЄС, які ми чуємо регулярно — це дійсно криза?
— Я думаю, як такої кризи немає, є, можливо, середньострокова або короткострокові якісь турбулентності. Але загалом я б характеризував ситуацію в ЄС не як кризу, а як ситуацію розвитку. І вона цікава ця ситуація, вона не негативна, вона цікава і динамічна. Тобто це, якщо порівняти образно ЄС з роботою на підприємстві чи в організації, яка на щось впливає, яка щось робить і яка постійно розвивається, яка не стоїть на місці. Скажімо, принаймні, цікаво бути частиною цього процесу, розуміючи, що це новітні речі, новітні думки, тези і вони, по суті, впливають на формування подальшого світового порядку.
Нещодавно ми чули заяви від лідерів ЄС про необхідність створення єдиної армії, єдиних бюджетних інститутів ЄС, фінансового управління тощо, тобто виходу інтеграції на новий рівень. Наприклад, східноєвропейські держави виступають проти таких ідей. Який шлях буде обраний ЄС?
— Тут не може кожна країна йти своїм шляхом, тут йде мова просто про те, наскільки готові держави, які входять в ЄС, віддати частину своїх державних функцій в спільний кошик. Тобто тільки в цьому питання. Якщо не готові, вони будуть інтегруватися повільніше. Очевидно, що ще коли закладався ЄС, піднімалося питання про швидкість його інтеграції. Було очевидно, що він не може довго знаходитися в такому стані підвішеному, тобто де є сильна державна політика і де є сильна політика Брюсселю. Тому так чи інакше, постійно виникатимуть не конфлікти, а якісь там суперечки, неточності, непогодження. І яскравий приклад, це коли одна з федеральних земель Бельгії заблокувала угоду про ЗВТ Канади і ЄС. І для того, щоб уникнути таких речей, я думаю, що це природні процеси ЄС, які закладалися з самого початку. Десь на кінці 90-их початку 2000-их років активно обговорювалося питання регіоналізації, але не такої, яку ви мали на увазі, а питання збільшення впливу регіонів, областей, маленьких регіонів, і зменшення впливу державного рівня, і збільшення впливу брюссельського рівня.
Тобто ви маєте на увазі певну автономізацію — певні регіони певних країн отримують більше повноважень, а національні столиці менше?
— Самоврядування отримує більше повноважень, натомість державні органи влади, парламенти або уряди, передають частину своїх функцій — фінансову, банківську, прокуратури, суддів і т.д., на спільне управління. Але ця модель потім була трошки призупинена, почалася криза, 2008 рік, 2009 рік. Власне, лісабонська угода, яка була компромісом після провалу європейської конституції, трошки зупинила ці процеси інтеграції і процеси подальшого поглиблення. Тому що всім було добре, всі були на підйомі, потім почалася криза, криза трошки відклала це питання і ці процеси почалися активно проговорюватися після революції в Україні. На мою думку, це став таким чекпоїнтом, після якого в країнах ЄС явно оголилися процеси популізму, явно оголилися речі, де, в тому числі РФ почала впливати на виборчі процеси, на формування громадської думки в країнах ЄС. Таким чином вони зрозуміли, що нема далі куди тягнути, потрібно повертатися до питання подальшої інтеграції. І всі чекали результатів виборів в Німеччині, Франції, як основних локомотивів ЄС. Вибори пройшли і тому ті позиції, які ми чуємо, які говорять про те, що процес буде рухатися швидко, наскільки це можливо.
Останнім часом вимальовується частина країн, в яких націоналістичні сили посилюються, і які вступають в прямий конфлікт з Брюсселем. Це заважатиме єдності ЄС?
— Ні, абсолютно ні. ЄС формується на основі демократичних принципів волевиявлення людей. Тому і інші країни нічого не зможуть зробити, вони не збираються впливати, як Росія, на вибори в інших країнах. Вибрала Польща таку політичну партію з популістичними гаслами, значить вони будуть враховувати їх позицію. Але інші країни розуміють, що вони не повинні потерпати від того, що Польща буде йти, як казав Макрон, в протилежну сторону від інших країн ЄС. Тому була запропонована модель того, щоб країни, які готові до подальшої інтеграції, тобто які готові прийняти євро, які готові питання по суду, поліції, прокуратурі об'єднувати, вони будуть прискорюватися, вони будуть більше об'єднуватися. Ті, які не готові, залишаться у форматі ЄС. Але якщо стоятиме питання по прийняттю рішень, то очевидно, що буде розподілено на кілька етапів прийняття рішення.
Чи буде ЄС готовий до прийняття нових членів?
— Процес не зупиняється і ніколи не зупинявся, і про це говорить ЄС. Просто ми не бачимо далі наших кордонів і нам здається, що питання розширення ЄС — це питання України. А наразі це питання Сербії, наразі це питання вирішення ситуації в практичній площині по Балканам. Потім питання по скандинавам, хтось входить в члени, хтось не входить, питання по Брексіту, по Великобританії, це знову ж питання з порядку денного розширення чи звуження. Тому ці процеси весь час йдуть і питання по Туреччині. Тому цей напрямок працює. І якщо ви ставите питання, чи світить в форматі країн східного партнерства, образно, Україні, Грузії членство в ЄС, тут треба дивитися, нема нічого неможливого, абсолютно нема нічого неможливого. Я думаю, нам треба було б трошки прискоритися по реформам і власне інтегруватися, як партнер, і пробувати включатися в дискусію ЄС і допомагати вирішувати різні питання.
Читайте также: Выборы в Европе: "Друзей Украины" все меньше, а позиция ЕС – жестче
Нам непогано було б взагалі виконати хоча б угоду про асоціацію.
Ми ж її виконуємо, просто не так швидко як хотілося б. Це пов'язано з об'єктивними причинами, наскільки можемо ми в даній системі менеджменту рухатися швидше.
Ранее эксперт-международник Евгений Ярошенко заявлял, что кризис партий ЕС приводит к власти антиситемных политиков.
