РИА Новости Украина — радиостанция "Голос Столицы"
Цена на газ для населения будет снижена. Об этом заявил премьер Владимир Гройсман. Также по его словам, до 2020 года Украина сможет полностью обеспечить себя собственным газом. При этом стоит добавить, что накануне посол США в Украине Мари Йованович сказала, что сотрудничество Украины с МВФ предусматривает пенсионную, антикоррупционную реформы, а также повышение цен на газ, что, по её словам, нужно самой Украине.
Кабинет министров Украины проводит верификацию формулы цены на газ для населения. По словам Гройсмана, цена на газ должна формироваться в соответствии с рынком газа, а также в соответствии с формулой, которая должна быть справедливой.
Что же будет с ценой на газ для населения, спрогнозировал в эфире радиостанции Голос Столицы член Наблюдательного совета Института энергетических стратегий Юрий Корольчук.
(текст публикуется на языке оригинала)
Наскільки реальна обіцянка Гройсмана знизити тарифи на газ для населення?
— Вона до речі абсолютно закономірна та логічна. Підстави для того, щоб знизити ціну на газ для населення, вони є. Але вони не лежать в площині обіцянки Гройсмана, який пов'язує це з видобутком власного газу. І власне в 2020 році. Чому не в 2019? Чому не в 2021 році? Скоріше за все, розділяю вашу думку, що це питання більше пов'язано з політичним аспектом, на жаль. Тобто ми бачимо класичну вже технологію, яку 25 років використовують в Україні. Коли настає час виборів, то з'являються такі обіцянки, приманки для населення, для виборців, що буде покращення. З іншої сторони, це також як в тому анекдоті про козу: купи козу — продай козу. Тобто підняли ціну на газ спочатку до нереалістичної просто цифри, до семи тисяч гривень за тисячу кубометрів. Це реальна ціна. Ми з вами також говорили раніше, що вона становить не більше 3,5 тисячі гривень. Це визнає і "Укргазвидобування", а по факту виходить, якщо відбудеться зниження, умовно до шести тисяч гривень, чи навіть до 5,5 тисяч гривень, то це буде подано як досягнення уряду, як результат чергової якоїсь реформи, яка напевно буде придумана і сформульована і відповідно люди будуть відчувати полегшення, але це як в тому анекдоті про козу.
Уряд може робити що завгодно, особливо під час виборів чи передвиборчої кампанії. Але ж ми розуміємо, що є певні вимоги закордонних партнерів, які якраз вимагають від України перерахунку цих тарифів на газ в бік збільшення. Зокрема про це говорить Марі Йованович, як посол США в Україні, та представники МВФ.
— Так, ви праві, це другий аспект, чи вже третій, після першого-другого політичного. Це те, що в принципі, Україна має виконати свої зобов'язання перед МВФ і встановити так званий імпортний паритет, тобто щоб вартість власного газу, який продається для споживачів в Україні, дорівнював вартості газу, який ми закуповуємо на імпортних ринках. А ми закуповуємо, грубо кажучи, орієнтуємося на хаб в Дюссельдорфі. Тобто вже з'явилася так звана формула "Дюссельдорф плюс". Тому безумовно, можна сказати, що це не є правильним шляхом, така прив'язка. І скоріше за все, ціна мала б бути знижена, але не таким шляхом політичним. Мав би бути проведений не аудит, а розслідування, чому саме така ціна встановлена на газ. Ми ще в 2015 році пам'ятаємо, що працювала комісія ВРУ. Потім вона заглохла та перестала працювати. Лише таким шляхом можна було б це питання вирішити. Інакше будуть політичні аспекти, міжнародні, тому що Україна дійсно взяла зобов'язання і має виконати це зрівняння, встановити імпортні паритети. Але знову ж таки повторююсь, він не є об'єктивним, тому що фактично з 14 мільярдів кубометрів газу, який споживає населення, це повністю закриває питання "Укргазвидобування" своїм видобутком. Плюс ще один мільярд залишається для теплокомуненерго. Плюс ще два мільярди видобуває "Укрнафта", яка також для теплокомуненерго цей газ має йти і залишається дефіцит ще в районі двох мільярдів кубометрів, плюс-мінус, який ми повинні імпортувати.
Будь-ласка, на цей газ можна встановлювати таку ціну — сім тисяч гривень по вартості імпортного паритету. Але інший газ має продаватися по тій собівартості, яка є в Україні. Повертаючись до Гройсмана, чому він прив'язується до 2020 року, тому що існує така красива легенда, про те що ми зараз вкладемо величезні кошти у видобуток газу, і отримаємо його ріст. І в 2020 році "Укргазвидобування" буде видобувати не 15 мільярдів кубометрів, як сьогодні, а будуть видобувати десь порядку 17 мільярдів кубометрів, орієнтовно, і це дозволить знизити ціну на газ. Хоча який там економічний зв'язок. Чесно кажучи, я не бачу і не розумію. Тому що та ціна, яка 3,5 тисяч гривень, про яку я згадував, на яку орієнтувалося і раніше «Укргазвидобування», вона включала в себе також вже затрати і на розвиток нових родовищ, і на їхнє облаштування, і на видобуток. Ці всі кошти, які ми зараз бачимо, проведені майже на мільярд доларів, провели тендерів, і продали грошей, грубо кажучи, на розвиток, на буріння нових свердловин. Це все стосується, фактично, сервісних компаній. Тобто не факт, навіть, що ці свердловини, які будуть пробурені, що вони будуть успішними. Про це ніхто навіть не говорить. І фактично не буде вигідно визнати те, що половина коштів буде просто витрачена в повітря. Тому що є великі ризики того, що зазвичай переважно десь третина свердловин, які буряться, розвідувальних, вони не є успішними, це втрати по інвестиціях. Тому дуже важко зрозуміти економічні розрахунки Гройсмана, на що він орієнтується. Скоріше за все, це все-таки політичне питання.
Читайте также: Украинцам подготовили новую тарифную бомбу — взрыв неминуем
А хіба тарифи встановлює уряд, а не НКРЕ?
— На даний момент, тариф для населення, для теплокомуненерго, дійсно визначає уряд. Регулятор, він встановлює ціну для електроенергії, для промисловості. Останнім фактично рішенням, яке передбачає орієнтацію, орієнтування на хаб Дюссельдорфа, воно є постановою Кабміну і там визначається ціна на газ. Сьогодні, це 180 доларів. Така була запрограмована ціна ще в 2016 році. Сьогодні вона набагато більша — десь 220. А зараз, коли нафта почала рости, то вона точно буде до кінця року становити десь порядку 270 доларів. Це фактично ціна для населення. Те що говорили, до речі, посол США, вона би мала сьогодні становити, не сьогодні прямо, а у перерахунку через квартал мав би становити на рівні десь 11 тисяч гривень, не менше навіть. Але ми цього не побачимо, тому що на жаль, бачимо, все впирається по-перше навіть не в політичну складову, до речі, забув один важливий момент. Гройсман це також розуміє і тут якби це не є негативно, а якраз позитивно, те що якщо буде піднята ціна на газ для населення, це означатиме те, що треба піднімати буде, нарощувати випуск, назвемо це таким словом, випуск субсидій. А вони і так сьогодні вже перевалили за шалену цифру, тобто офіційно там проект на 2018 рік це 55 мільярдів гривень. Але ми побачили по 2017 року, що фактично замість 47 мільярдів гривень вже зараз треба 60 мільярдів гривень і це ще рік не закінчився. Тобто навіть до 70 мільярдів гривень, десь це показник за підсумками 2017 року.
Але ж коли де-юре підвищують мінімальну зарплату, тоді зменшується кількість субсидіантів.
— Так, ми бачимо такий цікавий фінт вухами, як кажуть в народі, уряду, про те щоб таким чином зменшити кількість субсидіантів. Він дійсно ефективний, але він впливає лише на 10%, тому що по тих цифрах, які я знаю, що фактично рівень отримувачів субсидій практично не зміниться. Він становитиме шість мільйонів родин, як в минулому році. Можливо трохи менше буквально, тому це незначний успіх. Тому що знову ж таки сума сама вартості газу зросла, тому що ми вже і в 2017 році та в наступному 2018 році будемо жити за такою ціною. Плюс вона зросла трошки, тому що зміниться за рахунок ціни на газ, плюс на гарячу воду зросла, тому субсидії все одно будуть зростати в будь-якому випадку, навіть те що зменшилася кількість отримувачів субсидій, відносно. Ну і плюс це важко сказати, наскільки бізнес, ну, підприємства, вони будуть витримувати таку конкуренцію з урядом. Тобто чи вони будуть йти, не конкуренція, а таку роботу з урядом, чи вони будуть погоджуватися на підвищення таких зарплат, тому що це для них теж навантаження, і наскільки воно буде виправдане, це покаже час. Тому скоріше за все, я бачу, ситуація також впирається у субсидії. Тому що замість 55 мільярдів ми можемо побачити цифру за підсумками 2018 року, в районі 80 мільярдів гривень, це точно. А можливо і більше. Тому все це Йованович, посол США, не знає просто або ігнорує це питання. Або їй його не задали просто свідомо, і вона, наприклад, не відповідає на питання. Я ніде цього не бачив, чому держава повинна нести це навантаження у вигляді субсидій на рівні 55 мільярдів гривень чи 80 мільярдів гривень, а той же "Нафтогаз" повинен отримувати прибутки і не нести ніякого навантаження. Це відкрите питання. Якщо це все, для чого це робиться. Я знаю, для того щоб продати потім "Нафтогаз" по вигідній ціні, як прибуткову компанію. Тобто логіка така, на жаль.
А хіба не вигідніше було б для іноземних інвесторів тоді купити "Нафтогаз" якраз за низькою ціною?
— Ні, якраз тут ситуація така, що якщо дійсно знаходити інвестора, який прийде, який потім буде цю компанію потім розміщувати або на ІРО, або дійсно стане власником. Ми почули заяву Андрія Коболєва про те, що 15% можуть продати на ІРО або 50% буде продано, то в такому випадку краще орієнтуватися на прибуткову компанію, яка потім зможе продемонструвати ефективність на ринках. Тобто вона буде цікава всім іншим партнерам, інвесторам, теоретично. Бо якщо ви купили, це не означає, що компанія зупинилася. Ви на ринку отримуєте, умовно, і навіть утримувати репутацію, маєте займатися розвитком свого бізнесу, а для цього треба залучати кошти, мати статус прибутковий. Якщо там спрощено, пояснити цінність того, чому компанія має бути виведена на прибутковість. І плюс прибутковість дозволяє сьогодні витрачати кошти "Нафтогазу" по тих напрямках, які в принципі за умов збитковості, якби вони несли всі ці навантаження субсидій, вони б не могли не те щоб собі машину купити без дозволу Кабміну, а взагалі скріпки навіть придбати. А сьогодні у них руки в принципі частково розв'язані в цьому питанні, тому що у них нібито є прибуток. Хоча він виявився віртуальний більше. Тому що ці гроші, які наприклад з 26 мільярдів гривень прибутку, дивідендів навіть, 13 мільярдів гривень було направлено в бюджет і вони одразу пішли на субсидії. Тобто вони віртуальні. Їх ніхто також не відчує. Їх немає.
Ранее сопредседатель Фонда энергетических стратегий Дмитрий Марунич в эфире "ГС" заявил, что экономия, о которой объявил "Нафтогаз", весьма условная, поскольку на закупку газа в 2017 году придется потратить на 20% больше, чем в 2016 году.
