РИА Новости Украина – радиостанция Голос Столицы
День свободы печати отмечают во всем мире с 1994 года. Третьего мая в столице Намибии представители независимой печати стран Африки приняли "Виндхукскую декларацию". В ней призывали правителей стран мира на деле обеспечить свободу прессы.
Поэтому Генеральная Ассамблея ООН приняла решение выбрать эту дату Всемирным днем свободы печати. Свобода прессы в Украине — это одна из основных проблем, в принципе как, свобода слова.
В международной организации "Репортеры без границ" отмечают, что за последние годы ситуация в Украине со свободой прессы значительно улучшилась. На днях организация обнародовала соответствующий мировой рейтинг, согласно которому Украина поднялась ещё на пять позиций — до 102-го места. Возглавили рейтинг свободы прессы Норвегия, Швеция и Финляндия.
Как объясняют в организации "Репортеры без границ", улучшение позиций Украины связано с уменьшением насилия против журналистов.
Ситуацию со свободой прессы в Украине прокомментировал в эфире радиостанции Голос Столицы глава Независимого медиа-профсоюза Украины Игорь Чайка.
(текст публикуется на языке оригинала)
Наскільки за останні роки змінилася ситуація зі свободою преси?
— Попри достатньо позитивні реляції від звіту "Репортерів без кордонів", ситуація, на жаль, не змінюється на краще, адже відомо, що Україна відноситься до частково вільних країн в плані свободи ЗМІ, а якщо говорити про Крим, то він зараз входить до п'ятірки найгірших територій в плані свободи преси та захисту журналістів. Якщо без офіційних реляцій, то що з року в рік ситуація кардинально не змінюється. Як тиснули на журналістів, так і продовжують тиснути. Щодня ми, як з поля бою, отримуємо якісь повідомлення, що десь суддя вихоплював чи телефони з рук журналістів, чи камери. Що журналістів не пускають на засідання, що десь на журналістів нападають. Буквально кілька тижнів тому під Києвом взагалі обстріляли знімальну групу. Тобто я не можу радісно сказати, що у нас все чудово в плані свободи преси та захисту журналістів.
Читайте также: От нашего стола – вашему столу. Какие изменения ждут украинцев в мае
Наскільки часто застосовуються адміністративні важелі тиску на журналістів? Чи змінюють вони тональність висвітлення події ЗМІ?
— Тиск продовжується. При чому ми маємо тиск як політичний, так і тиск самих власників, а це теж вважається політичним тиском. Ми всі чудово розуміємо, що будь-який власник ЗМІ в Україні пов'язаний з тими чи іншими політиками і, звичайно, редакційна політика того чи іншого комерційного, приватного ЗМІ, у якого є свій господар, вона і диктується. По великому рахунку, це редакційною політикою як такою не можна назвати, адже головні засади редакційної політики — це коли вони, дійсно, є у виданні. Це не втручання власників, ЗМІ та журналістів. У нас же цього не відбувається і всі це знають. У нас дуже важко взагалі говорити про існування якогось незалежного ЗМІ. Очікуємо громадське телебачення, але я ще не зовсім впевнений, що і там зовсім обійдеться без якогось тиску, чи то політичного, чи тиску можновладців або влади на місцях. Чесно кажучи, я поки що не готовий так радісно святкувати цей День свободи преси, про який говорять.
Свое мнение о свободе слова в Украине выразил также преподаватель Школы журналистики Украинского католического университета Отар Довженко.
Наскільки вільні ЗМІ на сьогодні в Україні?
— Якщо говорити про тотальну, централізовану залежність, цензурні механізми та механізми якогось координованого впливу, то вони більш вільні, ніж будь-коли. Тобто такими вільними вони не були, напевно, ще з часів СРСР. Таких можливостей бути вільними за бажаннями журналістів не було, крім якогось короткого періоду, можливо, в 2005 році після Помаранчевої революції. Якщо говорити про індивідуальну свободу та свободу колективів, свободу редакції, свободу медіа-підприємств, то тут, звичайно, все складно. Є залежність від власників, рекламодавців, інвесторів, тобто різних джерел грошей. Також є політична залежність в тому сенсі, що у великих медіа-холдингів є власники з політичними амбіціями або політичні патрони, або є якісь домовленості, принаймі, пакти про ненапад з першими особами держави. Очевидно, це є. Воно не є настільки злоякісним, як за президентства Віктора Януковича. Але воно є далеким від повної свободи.
Чи настільки ідеальна ситуація в західних ЗМІ?
— Тут питання в хибних узагальненнях. У нас не все погано і там не все добре. Просто те, що для нас є винятком, там є нормою. Якщо говорити про вибори саме в США, то там було багато не те що порушень, там було багато виходів за ті рамки, які до того медіа вважали своїми стандартами. Зараз насправді для журналістської спільноти в усьому світі це великий виклик та обдумування, як так сталось і як цього можна уникнути. Що можна з цим зробити для того, щоб це не повторювалось. Насправді журналістська спільнота бачить в цьому велику проблему. Просто у них є свої проблеми, а нас свої. Різниця полягає в тому, що, по-перше, там є набагато більша свобода вибору. Тобто якщо ти не хочеш працювати, наприклад, на високооплачуваній роботі в медіа, яка підтримує Дональда Трампа, ти можеш піти на високооплачувану роботу в медіа, яке нікого не підтримує. У нас такого вибору набагато менше. І, в принципі, у нас медіа не існують як індустрія та бізнес, тобто можливість заробляти на себе. По-перше, вона дуже обмежена, по-друге, вона зменшилась в кілька разів після кризи, після Майдану. Рекламний ринок зменшився в кілька разів і, відповідно, зросла залежність. В цьому плані ми найбільше відрізняємось від Заходу, де медіа-підприємства далі мають якийсь якщо не прибуток, то самоокупність, а великі медіа-корпорації приносять своїм власникам мільйони і мільярди.
Свое мнение о том, насколько свободна в Украине пресса, выразили также слушатели радиостанции "ГС".
Виталий: Если абстрагироваться от традиционных и устаревших средств доставки информации, таких как радио и телепередачи, кабельные операторы, и принять единственным средством доставки такой информации Интернет, то действительно у нас наверное все в порядке. Пока что Интернет не закрыли. Но если вспомнить о том, что еще существуют кабельные операторы, даже если взять самую распространенную "Воля-кабель", то разными распоряжениями и постановлениями уже ликвидированы около половины тех каналов, которые были еще не так давно. У нас в этом кабельном эфире не представлена ни одна соседняя страна ни одним своим информационным или каким-либо общедоступным для своего населения каналов. То есть, ни одна страна-сосед не представлены у нас.
Роман, Киев: Хотел бы пожелать свободы во всех отношениях и в экономическом, о котором говорил эксперт. Но первое, что хотелось бы сказать относительно свободы прессы — я выбросил телевизор. Вместо него поставил аквариум. То есть не в прямом смысле выбросил, а отвез хозяйке квартиры. Не могу нарадоваться уже больше года. Потому что по телеканалам, которые показывают у нас по телевизору ты должен смотреть то, что думают отдельные представители. Если смотришь "1+1", смотришь, что хочет тебе сказать Игорь Коломойский, ICTV — что хочет сказать Виктор Пинчук. Не буду все фамилии называть. Но четко прослеживается линия партии, я имею в виду владельца канала. Есть некоторые крупицы более независимых каналов, например, на радио. Видимо из-за дороговизны продукта телевидения, так и получается, что платит девушку тот, кто её и танцует. Поэтому ситуация печальная, а стандарты ВВС еще очень далеки.
Петр Григорьевич, Киев: Если за что-то платят деньги, то ясно,что свободы нет. Не получаешь денег, тогда будешь свободен. Если на работе платят, значит ты тоже не свободен. Поэтому такой свободы нет.
Юрий: Я считаю, что пока у нас Интернет свободен, то свобода СМИ обеспечивается. Потому что телевизор, это же для бабушек и дедушек, а через Интернет, в принципе, любой канал, через телевизионную приставку запросто можно смотреть, при наличии хорошего интернет-канала. А что касается печатной прессы, это уже немного уходящее в прошлое средство доставки информации.
Ранее старший юрист практики "Разрешение конфликтов и споров Юскутум" Ольга Додух заявила на Голосе Столицы, что молодым украинским правоохранителям не хватает опыта, чтобы отличить угрозу от эксперимента журналистов с муляжами в общественных местах.
